Зловмисники з науковими званнями

Попри ратифікацію Верховною Радою України «Конвенції про охорону підводної культурної спадщини ЮНЕСКО», ситуація в питанні збереження об’єктів, які затонули в водах України, стає дедалі катастрофічнішою.

На 1 січня 2007 року на дні морів і річок України лежать 2267 узятих Інститутом археології на облік об’єктів підводної культурної спадщини — від затоплених античних поселень до бойових кораблів і літаків Другої світової війни. Офіційно об’єкти перебувають під охороною законів України «Про охорону культурної спадщини» і «Про охорону археологічної спадщини». Але насправді, як свідчать результати перевірки за участю правоохоронних органів та прикордонних військ, ситуація зі збереженням об’єктів підводної культурної спадщини є некерованою і кризовою, спостерігається тривожна тенденція зростання числа порушень чинного законодавства. Дедалі більше «чорних археологів» та колекціонерів спрямовують свої погляди від скіфських курганів у бік затонулих транспортів кригсмарине. На сьогодні всі відомі об’єкти, розташовані на глибині до 100 м, розграбовані.

Аналіз досліджень за 2005—2006 рр. дає змогу констатувати: широкомасштабне знищення (розграбування) підводних пам’яток практично у всіх водоймах України триває. Головним напрямом протиправних дій залишається підняття військової техніки та зброї часів І та ІІ cвітових війн з метою продажу як в Україні, так і поза її межами. Зафіксовано небувале зростання попиту на неї серед приватних колекціонерів України. У 2006 році Інспекція археологічного нагляду департаменту підводної спадщини Інституту археології зафіксувала 47 фактів часткового демонтажу затонулих плавзасобів, серед яких раритети від середньовіччя до 1944 року (військового та цивільного призначення), три об’єкти військово-повітряної техніки (СРСР і люфтваффе) і три одиниці бронетехніки (СРСР і вермахт). Суттєво зросла сумна статистика використання пам’яток як джерела кольорових металів. 94% випадків руйнації об’єктів історії та археології припадає на Чорноморський басейн (АРК — 87%, Одеська обл. — 5%, Миколаївська — 4%, Херсонська — 4%). Особливо складна ситуація в акваторії Севастопольської та Балаклавської бухт, Феодосійській, Каркінітській та Каламітській затоках, Керченській протоці, акваторії Одеської банки, островів Тендрівська коса та Березань.

У минулому році, порівняно з 2005-м, у пограбуванні підводної спадщини лідирували приватні підприємства, які під виглядом екологічної очистки акваторії Чорного моря піднімають і здають на брухт пам’ятки підводної культурної спадщини. Серед них — ПП «Сітал» (м. Севастополь, протиправні дії в Феодосійській затоці), водолазний бот «Кочевник» (м. Севастополь, протиправні дії в Каламітській затоці), комерційне підприємство «Скайлес» (Балаклава, протиправні дії в Балаклавській бухті), судно «Таврида» (м. Севастополь, протиправні дії в акваторії мису Херсонес), ТОВ НВО «Екотех» (м. Севастополь, протиправні дії в акваторії Північного Причорномор’я). Своєю діяльністю продовжує руйнацію пам’яток ДАТ «Чорноморнафтогаз». Значних і невідновних збитків завдала також діяльність ДП «Дельта-Лоцман» під час проведення гідротехнічних робіт в акваторії Дніпро-Бузького лиману і дельти Дунаю (роботою земснаряда знищено залишки кораблів XV—XVIII століть).

Чорний список втрат культурної спадщини України невпинно подовжується. У 2005 році зафіксовано факт повного знищення есмінця «Фрунзе» ЧФ (1941 р., акваторія о. Тендрівська коса, братська могила 125 моряків). До цього доклав руки спортивно-технічний клуб підводної діяльності «Садко» (м.Миколаїв) — корабель розрізано на фрагменти і продано в пункти прийому кольорових металів і брухту. Наприкінці 2005 року в Каркінітській затоці отримав значні пошкодження допоміжний мінний крейсер «Буг» (1922 р,). 50% корабля також розрізано і продано як брухт. У 2006 році повністю знищено гідролітак люфтваффе Do-18G-1 (1944 р., Козача бухта, м. Севастополь) і бомбардувальник ВПС Douglas Boston А-20 Boston III Havoc (1943 р., м. Алупка). Упродовж 2006 року зафіксовано 29 фактів розграбування пасажирського теплохода «Ленин» Чорноморського державного морського пароплавства (1941 р., мис Сарич), який офіційно є братською могилою 4000 евакуйованого цивільного населення. Протягом 2005—2006 років в акваторії п-ва Тарханкут розграбовано транспорт «№78» (вантажно-пасажирський пароплав «Цесаревич Алексей Николаевич») Транспортної флотилії Імператорського чорноморського флоту (1916 р.). На сьогодні під загрозою знищення: транспорт «Варна» (1943 р., Каламітська затока), транспорт Santа-Fе (1943 р., Каламітська затока), транспорт Wolga—Don (1943 р., Каламітська затока). За таких темпів розграбування об’єктів є реальний шанс повністю втратити їх як пам’ятки історії.

Але найсумнішим фактом 2006 року стала інформація про те, що до процесу протиправних дій долучилися вчені навчальних закладів України та науково-дослідних закладів Російської Федерації.

У серпні 2006 року зафіксовано факти порушення законів України Тульським обласним молодіжним пошуковим центром «Искатель» та аквалангістами підводного клубу «Нептун» (м. Тула) під керівництвом викладача Київського національного університету імені Тараса Шевченка В.Кобця. У районі мису Тарханкут (АР Крим) було проведено несанкціоновані підводні розкопки у квадраті місця загибелі об’єкту підводної культурної спадщини України — 66-гарматного лінійного корабля «Святой Александр» ЧФ Російської імперії (1786 р.). Зафіксовано факти підйому з 6-метрової глибини гарматних ядер 30, 18 і 8-фунтових гармат, кніпелів, картечних зарядів, фрагментів суднового посуду, лота та інших артефактів. Археологів дуже турбує доля піднятих експонатів. Є небезпека, що піднятий матеріал уже транспортовано нелегально до Росії, а отже, він втрачений для нашої науки назавжди.

У січні 2005 року, жовтні і листопаді 2006 року, під час зйомок фільму «Искатели» (телеканал ОРТ), зафіксовано факти проведення несанкціонованих підводно-археологічних експедицій у Севастопольській та Балаклавській бухтах та Каламітській затоці під керівництвом фахівця Інституту сходознавства Російської академії наук В.Лебединського. Зафіксовано факти підняття на поверхню не ідентифікованих фрагментів корабля (лінкора «Новороссийск») та вибухового пристрою, які було переправлено до Російської Федерації на експертизу. Науковець Російської академії наук з телеекрана дав кваліфікований висновок, що фрагмент вибухового пристрою на 100 відсотків має відношення до загибелі лінкора. Під час пошуків у відкритому морі було виявлено підводну печеру, яку ідентифікували як підводну базу пловців-диверсантів ВМС Італії. У печері виявлено фрагменти легководолазного обладнання закордонного виробництва. Піднятий матеріал нелегально транспортували до Росії, а отже, він також назавжди втрачений для нашої науки. Фрагменти об’єкту №607-п. лінійного корабля «Новороссийск» ЧФ СРСР є підводною культурною спадщиною України, перебувають на обліку і підлягають охороні і збереженню. Під керівництвом В.Лебединського були також проведені частковий демонтаж транспорта Santа-Fе та несанкціоновані розвідувальні роботи щодо санітарного транспорта ЧФ «Армения».

Не можна сказати, що зовсім не робиться ніяких кроків щодо вирішення окреслених проблем. На затвердженні в Міністерстві культури і туризму України перебуває значна кількість законодавчих актів, що передбачають стабілізацію кризової ситуації в питанні збереження підводної культурної спадщини. Опрацьовано ефективний механізм співпраці з Державною прикордонною службою України, Службою безпеки України та Державною службою охорони культурної спадщини. У 2006 році створено Морський музей України, у 2007-му очікується введення в експлуатацію лабораторії з консервації та реставрації підводного матеріалу. Відкрито першу в Україні підводну експозицію Морського музею «Балаклавська бухта». Знайдено спільну мову і припинено війну з підводними туристами (дайверами). У 2006 році проведено кілька спільних експедицій, які мали науковий успіх. Завдяки дайверам проведено першу ідентифікацію об’єкта епохи Кримської війни — двощоглового барка Agnes Blaikie Британських експедиційних сил у Криму ВМФ Великобританії (1855 р., зовнішній рейд Балаклавської бухти).

Але це не вирішення проблеми. Втрати нашої культури та історії — серйозне застереження і сигнал, що цьому чорному переліку слід покласти край.