ВСЕСВІТ У ВЛАДІ «ТЕМНОЇ ЕНЕРГІЇ»

Кажуть, у школі Альберт Ейнштейн навчався погано. Та й у дорослому житті примудрився наробити стільки помилок, що кільком поколінням учених дотепер не вдалося їх усі виправити. До речі, у деяких із них видатний учений сам же й зізнався. Приміром, свою «космологічну константу» він ще 80 років тому назвав своєї «найбільшою помилкою». Просто не сходилося в нього якесь там рівняння, і, не мудруючи лукаво, Ейнштейн цю саму константу й підставив. Потім, щоправда, покаявся, і ще довго намагався вирішити рівняння «по-чесному». Помилку йому вибачили, але не забули. І, як з’ясувалося, правильно зробили. Адже тепер у вчених без цієї самої константи взагалі нічого не сходиться. Як мінімум на 60% від усього того, із чого складається Всесвіт.

А складається вона, як з’ясовується, із такого, що й уявити собі як слід неможливо. Ну, гаразд, зірки, планети, зоряний пил, самосвітні гази. На все це видиме «господарство» припадає не більш одного відсотка всього Всесвіту. Ще відсотків до 10 становить речовина, нехай і невидима, зате «звичайна» (тобто яка складається з тих елементарних часток, яким вчені й назви придумати встигли, і навіть формули вивели). На частку так званої темної речовини, яка не відомо з чого складається, припадає 30% Всесвіту. А 60%, що залишилися, назвали «темною енергією», і всіх, хто просто цим цікавиться, саме до «космологічної константи» й відсилають. Чи, у кращому випадку, заводять заумні розмови про «енергію, що протистоїть у вакуумі гравітації». І все це для того, щоб пояснити, чому Всесвіт після Великого Вибуху перші 7 мільярдів років розширювався, як і слід, із деяким уповільненням, а потім це розширення знову розпочало пришвидшуватися.

Виявляється, відразу після Великого Вибуху у Всесвіті переважала «темна» речовина. І Всесвіт, обплутаний узами гравітації, розширювався з дедалі меншою швидкістю. Та приблизно 6,3 мільярда років тому співвідношення «темних сил» змінилося на користь «темної енергії», і під дією антигравітації розширення знову розпочало набирати темп. Отже, Всесвіт так і розширюватиметься до нескінченності, то швидше, то повільніше.

Усю цю складну конструкцію астрофізики почали будувати ще п’ять років тому, коли виявлені особливості випромінювання двох наднових зірок не вписалися в існуючу теорію походження Всесвіту. Відтоді інтерес до наднових підтримувався на високому рівні й отримані результати практичних експериментів дали привід для перегляду сталих теорій. Зокрема, Джон Тонрі з Гавайського університету на прикладі все тих самих наднових продемонстрував: нині (тобто останні 1,2 мільярда років) Всесвіт розширюється з дедалі більшою швидкістю, хоча ще якихось 7 мільярдів років тому швидкість його розширення зменшувалася.