Від чого худнуть дощові черв’яки?

Приводом для чергового витка дискусій навколо генетично модифікованих організмів (ГМО) послужили дослідження українського ринку м’ясних продуктів, проведені Всеукраїнським центром стандартизації, метрології, сертифікації та захисту прав споживачів. Результати приголомшили: із 42 зразків ковбас, сосисок, шинки, пельменів, рибних бургерів та іншої їжі половина містили ГМО, а 18% — на рівні, що перевищує безпечні 0,9%! Причому лише половина останніх на упаковці давала інформацію про наявність соєвого білка.

У восьми відібраних центром продуктах генетично модифікований (ГМ) білок сої перевищував допустиму його кількість більш як на п’ять відсотків, в одному — більш як на 3%, причому виробники навіть не потрудилися позначити його наявність у товарі. Стільки ж білка ГМсої виявили і в наступних восьми зразках — правда, на їхній упаковці повідомлялося про наявність неприродного протеїну.

Як відомо, у більшості країн існує таке поняття, як граничне значення вмісту ГМО у продукті. Вдатися до нього довелося після того, як через надзвичайно велику поширеність трансгенної сої отримати абсолютно чистий продукт її переробки стало неможливо. У ЄС цей поріг встановлено на рівні 0,9% — вважається, що коли у продукті міститься стільки (або менше) ГМО, то їх можна не вказувати в маркуванні.

В Україні такого порогу законодавчо не встановлено, отже, притягти до відповідальності недобросовісного виробника, імпортера чи продавця неможливо. Понад те, немає закону, який зобов’язував би виробника хоча б чесно маркувати свою продукцію на наявність у ній ГМО. Тому сьогодні контрольним органам тільки й залишається що констатувати несприятливу ситуацію на продовольчому ринку країни.

Єдиний документ, у якому йдеться про ввезення і дослідження ГМО, — «Тимчасовий порядок ввезення, державного випробування, реєстрації та використання трансгенних сортів рослин в Україні». За словами генерального директора Укрметртестстандарту Михайла МУХАРОВСЬКОГО, цей документ сьогодні практично не виконується, оскільки у країні досі офіційно не зареєстровано жодного ГМО. Це при тому, що приблизно в половині продуктів, які лежать на полицях різноманітних магазинів, містяться генетично модифіковані організми. І хоча точних цифр немає (всі дослідження проводяться лише вибірково), сумніватися в цьому не доводиться: на 45% засіяних площ сої, яку сьогодні можна виявити в ковбасах, сосисках, пельменях із «м’ясом» і навіть у шоколаді, вирощують саме трансгенні рослини. За неофіційними даними, стверджує пан Мухаровський, десятки тисяч гектарів в Україні засіяно генетично модифікованими картоплею, буряками, кукурудзою, томатами.

— У Верховній Раді вже другий рік лежить проект закону «Про державну систему біобезпеки при створенні, випробуванні та практичному використанні генетично модифікованих організмів». Проте він не відповідає низці положень європейського законодавства і міжнародної практики. Ми внесли свої пропозиції стосовно доопрацювання документа, але поки що справа з місця не зрушила. Пропонували підготувати постанову Кабміну щодо маркування харчових продуктів і продовольчої сировини, які містять трансгенні рослини, встановити державний нагляд за такими продуктами, створити мережу випробувальних лабораторій для здійснення цього контролю. На жаль, наших ініціатив не підтримують. Зате наприкінці 2005 року було ухвалено новий закон про безпеку та якість харчових продуктів, у якому про ГМО взагалі не йдеться.

Великою мірою таке легковажне ставлення держави до проблеми безпеки харчування пов’язується з неоднозначною позицією вчених, чимало яких не бачать жодних проблем із використанням ГМ-продуктів. На їхній погляд, сьогодні наука робить із рослинами практично те саме, що й природа, тільки остання впорюється із завданням за сотні років, а сучасні технології — за лічені місяці. І, треба сказати, серед авторитетних вчених більшість стоїть саме на цій позиції. Саме тому, вважає начальник науково-дослідного центру випробувань продукції Укрметртестстандарту Володимир СЕМЕНОВИЧ, важко вести аргументовану полеміку.

— Найголовніший ризик ГМО у тому, що 95% компетентних у цій галузі вчених працюють на виробників трансгенних організмів. Тим часом їхні опоненти виявили кілька серйозних загроз у продуктах, які містять такі організми: харчові, екологічні та агротехнічні. Наслідки перших найчастіше можуть виявлятися у вигляді пригнічення імунітету, появи різних метаболічних розладів та алергічних реакцій. І це пояснюється просто: будь-який чужорідний для організму білок може стати причиною алергії, тим паче новий, якого раніше в природі не існувало. Не кажучи вже про те, що соя сама собою — потужний алерген. Крім того, може розвинутися стійкість до антибіотиків, оскільки в ролі маркерів при виробництві ГМО часто використовують гени стійкості до антибіотиків, які можуть перейти в мікрофлору кишечника людини, — можливість такого горизонтального перенесення доведена.

Особливо небезпечні трансгенні продукти для дітей віком до чотирьох років, оскільки організм у такому віці реагує на чужорідні білки особливо гостро — звідси висока чутливість дітей до алергенів. Деякі фахівці стверджують, що ГМ-соя, крім алергій, може підвищувати в дітей ризик захворювань щитовидної залози, впливати на діяльність головного мозку, викликати такі хронічні захворювання, як екзема, синдром подразненого кишечника, провокувати головний біль і неврологічні проблеми.

У принципі, на наслідки застосування ГМ-продуктів можна списати чимало хвороб сучасної людини, проте прямого зв’язку між ними поки що ніхто з клініцистів не довів. Є лише експерименти, проведені на тваринах.

Так, співробітник Інституту вищої нервової діяльності та нейрофізіології РАН, доктор біологічних наук Олена Єрмакова провела серію дуже цікавих дослідів на пацюках. Вона вивчала п’ять поколінь гризунів, котрих перед спарюванням годували ГМ-соєю, стійкою до обробки гербіцидами. 60% народжених пацюків загинули впродовж кількох днів, а ті, які вижили, дуже відставали в розвитку і вже у другому поколінні нащадків не давали. Учені, що робили розтин, виявили в печінці, нирках, сім’яниках нещасних тварин серйозні дегенеративні зміни. У живих гризунів були порушені інстинкти, зокрема й материнські, підвищений рівень тривожності.

Показовий експеримент провели і з дощовими черв’яками. За двісті днів так званий великий виповзок, якого годували ГМ-кукурудзою, втратив близько 40% ваги. Були спроби провести дослідження і на організмі людини.

Група німецьких біологів спробувала відстежити шлях змінених генів рослин в організмі ссавців. Позначені гени виявили практично скрізь: у крові, шкірі, сечостатевій системі, інших органах. Простежити, як нові гени впливають на клітину в живому організмі, не вдалося: після перших результатів фінансування експерименту припинили, вчених позбавили можливості отримувати матеріали для подальших досліджень і публікувати результати.

Захисники ГМ-продуктів стверджують, що жодних істотних результатів у таких експериментах і не можна було одержати. За словами академіка РСГН Костянтина Скрябіна (інтерв’ю журналу «Деньги»), «на сьогодні не зареєстровано жодного випадку, який довів би, що ГМ-продукти харчування небезпечні для здоров’я. Простий приклад: США — незаперечний лідер із виробництва та споживання ГМ-продуктів. При цьому в країні, де улюбленим способом раптового збагачення є суди з будь-якого приводу, не було подано жодного позову до компаній, що виробляють ГМО. Ми неодноразово оголошували премію на суму 10 тис. дол. кожному, хто наведе наукові докази шкоди для здоров’я ГМ-продуктів, отриманих із зареєстрованих ГМ-культур. Проте досі жодного охочого не знайшлося. При цьому у пресі звучать численні обвинувачення на адресу ГМ-продуктів. Непоправна шкода довкіллю, про яку говорять зелені, також дуже неоднозначна. Досить сказати, що після впровадження ГМ-рослин США вперше вийшли на довоєнний рівень використання пестицидів».

Одне слово, до винесення остаточного вердикту одному з найбільш спірних продуктів біотехнології ще далеко. Проте споживачів у цій ситуації хвилюють не наукові дискусії, а здоров’я — своє, дітей і близьких. Тому багато їх не хочуть виступати в ролі піддослідних і вважають за краще не вживати в їжу продуктів, які, хай навіть гіпотетично, небезпечні. Люди хочуть просто реалізувати законне право споживача — вибирати товар на свій смак. Для цього треба зовсім небагато — щоб на етикетці кожного продукту містилася повна й достовірна інформація про його склад і властивості.