Україна космічна: старти в майбутнє

У липні 2007 року Кабінет міністрів схвалив нову космічну програму на 2008—2012 роки, яка передбачає посилення бюджетної підтримки нових розробок у середньому до 300 млн. гривень на рік. Ухвалене рішення може означати, що подолано поріг, який відділяє стагнацію галузі від її поступального розвитку. Тим часом ця сума значно менша, ніж у країнах, де космічні технології розвиваються інтенсивно. Яких результатів слід очікувати у найближчій перспективі, чи зможуть ракетно-космічні технології стати локомотивом інноваційного розвитку, які пріоритети української космонавтики? Відповіді на ці запитання можна отримати, лише усвідомивши нову роль, яку відіграють космічні дослідження і технології в наш час.

Космонавтика в сучасному світі бурхливо змінюється. Прагматизм — перше, що впадає в око, коли аналізуєш результати космічної діяльності найбільших компаній і космічних держав. Один із головних пріоритетів — підпорядкування завдань космонавтики вирішенню загальних соціально-економічних проблем країни. Простіше кажучи, космічні проекти держава підтримує за умови чітко вираженого ефекту, який відчує у тому числі й пересічний споживач. Насичення нових ринків послуг, більшість яких орієнтовані на масового споживача (зв’язок, телебачення, навігація, метеопрогнози), — ось що стає пріоритетом сучасних аерокосмічних компаній.

Додамо сюди «космічний туризм», комерціалізацію космічних технологій, і може скластися враження, що космонавтика стає однією зі звичайних галузей економіки, майже буденною сферою, результат роботи якої треба виражати виключно в доларах, а космічні запуски стають одним із елементів сучасних транспорт­них систем, на кшталт модернізованих електричок.

З цього погляду, парадоксальним може видатися інтерес до нової космічної програми освоєння Місяця, перспективних міжпланетних місій, які оголошені пріоритетом десятка країн (зовсім недавно — некосмічних). Вражає кількість потенційних учасників відомої ініціативи EXPLORATION, яка передбачає польоти на Місяць і Марс. А недавній документ про створення всесвітньої системи, покликаної оптимізувати космічні спостереження за земною поверхнею (GEOSS), підписали понад 70 країн. Враження таке, що «пыльные тропинки далеких планет» обіцяють дослідникам величезні перспективи, а неминучі витрати і ризик невдач відступають на другий план. Не слід забувати, що під космічними витратами маються на увазі бюджетні витрати (тобто гроші платників податків); відносна роль комерційних проектів ще дуже скромна. Тобто довгострокові і досить дорогі космічні дослідження, на думку багатьох урядів, мають важливі практичні наслідки. Причини такої «демократизації» космонавтики, як і становлення власне «космічної політики», зводяться аж ніяк не до міркувань престижності чи зростання міжнародного авторитету.

Не претендуючи на вичерпний аналіз, спробуємо окреслити деякі аспекти нової ролі космонавтики в сучасному світі і проблеми, пов’язані з пошуком Україною свого місця у співтоваристві космічних держав.

1.Інформаційне суспільство і космонавтика

Визначення сучасного суспільства як постіндустріального або суспільства, побудованого на знаннях, відоме з 60-х років минулого століття. Таке суспільство протиставляють доіндустріальному й індустріальному за трьома найважливішими напрямами: головним виробничим ресурсом стає інформація, тоді як у доіндустріальному й індустріальному суспільствах ними були, відповідно, сировина й енергія; характером виробничої діяльності, яка кваліфікується як обробка, на противагу видобутку й виготовленню; і технологією, яка характеризується наукоємністю, тоді як дві попередні стадії характеризувалися трудоємністю та капіталоємністю. Звідси випливає відоме формулювання про три суспільства, перше з яких — взаємодія з природою, друге — взаємодія з природою, перетвореною людиною, а постіндустріальне суспільство виступає в такому разі як взаємодія між людьми.

На основі цього аналізу Д.Белл запропонував таке визначення постіндустріального суспільства: це «суспільство, в економіці якого пріоритет перейшов від переважно виробництва товарів до виробництва послуг, проведення досліджень, організації системи освіти і підвищення якості життя; у якому клас технічних фахівців став основною професійною групою і, що найголовніше, у якому впровадження інновацій ...більшою мірою почало залежати від досягнень теоретичного знання».

З цього погляду, космонавтика — найбільш «постіндустріальна» діяльність. У ній всі складові, включно з виробництвом, підпорядковані отриманню нового знання та інформації, а також організації відповідного сервісу.

Зауважимо, що така роль космонавтики не була передбачена на початку космічної ери. Велике значення надавалося (поряд з унікальними можливостями для досліджень) використанню ресурсів космосу, тому, що ми тепер називаємо індустріалізацією космосу. Мабуть, К.Ціолковський здивувався б, дізнавшись, що першим застосуванням космічних технологій, яке розвивається на цілком комерційній основі, стали космічні телекомунікації. Услід за ними послуги навігаційних систем, позиціювання, а також інформація аерокосмічного зондування Землі поступово наближаються до межі самоокупності.

Проте річ не лише в необхідності космічної інформації широкому колу сучасних користувачів, у зростанні комерціалізації космічних послуг. Принципової ролі в умовах глобалізації набуває унікальність інформації космічного моніторингу. Вивчення глобальних кліматичних змін, оцінка шкоди від стихійних і техногенних катастроф, виявлення передвісників лих, керування природними ресурсами, землеробство, геологорозвідка — ось далеко не повний перелік галузей, у яких вже практично застосовуються дані космічного моніторингу. Сталий розвиток неможливий без адекватної інформації про земну поверхню — проголошує резолюція саміту зі сталого розвитку в Йоганнесбурзі у 2002 році.

Реалізацією цього гасла є міжурядова ініціатива GEOSS (Глобальна система систем спостереження Землі з космосу) та її європейська складова GMES (Глобальний моніторинг в інтересах безпеки і збереження навколишнього середовища). Моніторингові ініціативи передбачають створення системи (точніше — системи систем) на основі космічних засобів. Розв’язати проблеми екологічної безпеки сукупність наявних систем не в змозі. Тому передбачається створити нові коопераційні взаємодії (консорціуми організацій), до яких би входили наука, космічні й наземні системи спостереження, моделювання, організація сервісу.

По суті, формується новий тип інформаційних систем, у яких космічний сегмент є основою, що визначатиме якісний прорив у вирішенні життєво важливих завдань.

2. Інноваційний потенціал космонавтики

Існує близько 40 ключових макротехнологій, які визначають рівень економіки країни, причому аерокосмічні технології посідають, на думку багатьох експертів, перше місце в цьому списку. Їхня провідна роль зумовлена потужним інноваційним впливом на економіку в цілому. Так, розвиток авіації свого часу дав старт радіолокації, створенню легких, жароміцних сплавів, композиційних матеріалів, обчислювальній цифровій техніці, моторобудуванню, навігаційним системам. Сучасна космонавтика не лише революціонізує найважливіші галузі економіки; відомо, що ефективність інновацій визначається здебільшого двома чинниками — фінансуванням та рівнем розв’язуваних завдань. Космонавтика ставить найвищі вимоги до науково-технічних розробок і, відповідно, визначає найвищу ефективність інновацій.

Цей факт усвідомили не лише аналітики, а й політичні керівники, а термін «космічна політика» на сьогодні можна вважати усталеним. Серед найважливіших документів такого роду — подана Європарламентові у квітні поточного року «Європейська космічна політика», розроблена спільно Єврокомісією та Європейським космічним агентством. Відповідно до цього документа, космічні технології — це інструмент, із допомогою якого забезпечується конкурентоспроможність Європи в економічній гонці зі США. Тому передбачається постійне збільшен­ня витрат на нові розробки і реалізацію космічних проектів. Мето­дологія розробки документа побудована на співвіднесенні завдань космічної діяльності з політичними пріоритетами ЄС. При цьому передбачається виконання таких проектів, які мають радикально вплинути на досягнення першочергових пріоритетів.

Цей висновок дозволяє говорити про нову роль космонавтики, яка тепер не є однією з (хоч і дуже важливих) галузей, що впливають на науково-технічний і оборонний потенціал. Космічна діяльність виступає умовою конкурентоспроможності країни, оскільки вона — найпотужніше внутрішнє джерело розвитку, а також чинник його сталості.

Дуже показова у цьому плані відома ініціатива EXPLORATION (англійською — дослідження, яке передбачає експедицію), найменш прагматичної, здавалося б, суто наукової діяльності, лише опосередковано пов’язаної з конкретним земним застосуванням.

Ця ініціатива передбачає узгоджену всіма учасниками систему космічних досліджень від навколоземної орбіти і близького космосу до планет Сонячної системи й астрофізичних об’єктів. Основний її смисл полягає в проголошенні нової ери, коли присутність людини не буде обмежена навколоземною орбітою. Після відомої промови президента США Дж. Буша, який запропонував «Нове бачення космічних досліджень» (жовтень 2004 року), провідні космічні держави створили робочу групу для вироблення спільної стратегії космічних досліджень. Наприкінці травня 2007 року опубліковано узгоджений 14 космічними агентствами (включно з НКАУ) документ «Глобальна стратегія досліджень — основи координаційного процесу». Він містить концептуальні положення щодо мети, завдань і організації спільних дій космічних країн. Незважаючи на розбіжності учасників у тактиці, темпі руху вперед, технологічних і наукових пріоритетах (а розбіжності з деяких пунктах дуже серйозні), вироблено спільні підходи до майбутньої співпраці, рівень і значимість якої — унікальні.

У документі розглядається і обґрунтовується необхідність дослідження та освоєння об’єктів Сонячної системи, «повернення на Місяць». Водночас, одним із головних мотивів цієї нової вражаючої міжнародної ініціативи є технологічний прорив на найважливіших напрямах, які визначають долю людства. Серед прогнозованих нових напрямів — технології генерування та накопичення енергії, нові транспортні засоби, комунікації й навігація, робототехніка, а також медицина.

Дуже важливі і соціальні наслідки програми, яка розгортається. Відомо, що дослідження космосу — потужний спонукальний мотив для молоді замислитися над тим, чого варто домагатися в житті, як вирватися з рамок буденності. Інноваційний розвиток — це не лише технологічна, а й соціальна проблема. Ефективність освіти, умови для творчого пошуку, стимули для пошуку нового відіграють не меншу роль, ніж фінансування розробок.

Напевно, ці аспекти інноваційного розвитку пояснюють, чому власні місячні програми тепер розробляє не менше десятка держав, а космічна тематика посідає ключове місце у стратегії економічного розвитку.

3. Необхідність нового підходу до космічної діяльності

Революціонізуючий вплив космічних технологій відчувають оборона, телекомунікації, фундаментальні дослідження космосу. Усе це свідчить про те, що космічна діяльність у новому тисячолітті набула нової якості. Відбувся перехід від демонстраційного етапу до цілеспрямованого використання ресурсів космосу. Космічна індустрія функціонує за законами реальної економіки, а критерії її ефективності визначаються соціально-економічними і науково-технічними результатами. Тому космічна політика розвинених держав на сьогодні сформувалася як один із пріоритетів державної політики.

Загальні тенденції розвитку космічної діяльності вимагають активного пошуку Україною свого місця на космічних ринках і в міжнародному поділі праці. Україна об’єктивно належить до космічних дер­жав світу не лише за формальними характеристиками космічного потенціалу, а й за доведеною можливістю практично реалізовувати сучасні космічні проекти, прикладом яких є унікальний міжнародний проект «Морський старт». Після відмови від ядерних озброєнь космічні технології залишилися одними з небагатьох, які визначають стратегічну вагу держави, наявність засобів стримування. Доступ у космос об’єктивно підвищує значущість України у відносинах із стратегічними партнерами, процесах інтеграції в європейські структури. Космічна діяльність може стати інструментом активної регіональної політики.

Зазначені обставини потребують не лише врахування їх під час формування національної космічної політики. Центральною проблемою є гармонізація зовнішніх чинників і нагальних потреб розвитку власної економіки, науки, проблем безпеки та оборони, а також соціальних очікувань. Тобто вихідні дані для подальшого розвитку космонавтики перебувають у площині забезпечення сталого розвитку країни. У свою чергу, космічні засоби і технології, які є зараз і які розробляються, можуть визначати перспективні шляхи забезпечення безпеки, підготовки управлінських рішень, заходів з оптимізації природокористування, розвитку фундаментальних досліджень тощо. Реалізація відповідних зв’язків — необхідна умова формування основ ефективної космічної діяльності.

Нині об’єктивно існує ряд надзвичайно важливих проблем розвитку держави, які не можуть бути вирішені без застосування космічних засобів та інформації. Вітчизняний ракетно-космічний потенціал дозволяє розв’язувати широке коло завдань, проте його структура і можливості не відповідають, певною мірою, сучасним потребам України. Тому пошук оптимального варіанта розвитку космічної діяльності має специфічні обмеження.

Зокрема це необхідність структурних перетворень у галузі, які мають супроводжувати виконання конкретних проектів. Багато важать реальні обмеження державної підтримки розробок, що мають об’єктивно тривалий термін упровадження. Крім того, жоден із варіантів не є реалістичним без підтримки суспільством «космічних» витрат, а також без розуміння управлінською елітою необхідності застосування космічних технологій для вирішення основних економічних та соціальних проблем.

4. Космічна програма на 2008—2012 роки: перспективи переходу до інтенсивного розвитку

Значну частину окреслених проблем може вирішити збалансована національна космічна програма. Запорука її успіху — врахування загальнодержавних потреб, реального стану галузі, спрямованість на інноваційний розвиток. Зупинимося коротко на проекті, який здобув підтримку уряду і розглядатиметься новою Верховною Радою.

При підготовці нової космічної програми розглядалося кілька варіантів здійснення Україною космічної діяльності. Експертний аналіз показав, що збереження нинішньої ситуації фактично означає поступове (протягом 10—15 років) згортання космічної діяльності. Розглядався також варіант інтенсивного розвитку, найбажаніший, із погляду швидкого розвитку космічних технологій.

З огляду на прогнозовані темпи зростання ВВП, реальний стан космічної галузі, а також соціальні очікування в суспільстві, оптимальним визнано варіант інтенсивного розвитку.

Загальна характеристика необхідних умов розвитку вітчизняної космонавтики охоплює чотири взаємозалежні напрями діяльності.

I. Виконання космічних проектів, отримання і використання інформації з космічних засобів.

II. Модернізація наявних і розробка перспективних ракет-носіїв, їх систем, а також космічних апаратів.

III. Реалізація перспективних наукових досліджень, прикладних розробок приладів, наземних програмно-апаратних комплексів, інформаційних технологій, пошук проривних рішень.

IV. Технологічна підтримка і відновлення експериментальної та випробувальної бази підприємств.

Перший напрям забезпечує практичну віддачу від космічної діяльності, розв’язання конкретних завдань космічного моніторингу, участь у міжнародних наукових проектах. Створення постійно діючої групи космічних апаратів передбачає забезпечення запуску вітчизняних КА з періодичністю не рідше, ніж один раз у два роки. Мінімальна вартість завдань цього напряму передбачає виділення до 250 млн. грн. бюджетних коштів на рік.

Другий напрям передбачає заходи на підтримку експортного потенціалу і фактично є інвестиціями в майбутні проекти. Потребує бюджетної підтримки на рівні 250—300 млн. грн. на рік.

Третій напрям визначає необхідний науковий рівень вітчизняних космічних досліджень, його забезпечення конкурентоспроможними приладами, оснащенням, інформаційними можливостями, наземними засобами, що є умовою участі в міжнародному поділі праці. Цей напрям потребує від 100 до 150 млн. грн.

Четвертий напрям є внеском держави у технологічне оновлення і реструктуризацію підприємств галузі і може забезпечити необхідний рівень наземного експериментального відпрацювання елементів космічної техніки. Обсяги необхідного фінансування визначаються складом унікальної дослідно-експериментальної бази підприємств і оцінюються на рівні 150—200 млн. грн.

Загальний обсяг бюджетної підтримки оптимального варіанта розвитку космічної діяльності має становити приблизно 750—900 млн. грн. у рік, потрібне також залучення позабюджетних коштів в обсязі не менш 50 % від зазначеної суми. Такий рівень бюджетних витрат відповідає приблизно 0,2 % від прогнозованого обсягу ВВП на найближ­чі роки. В абсолютних цифрах зазначена бюджетна підтримка характерна для країн, які почали розвивати космічну діяльність, і на порядок нижча, ніж у європейських країнах і Російській Федерації.

Як уже зазначалося, у проекті, схваленому Кабінетом міністрів, передбачається виділення приблизно 300 млн. грн. щорічно протягом найближчих п’яти років. Це менше, ніж у розглянутих вище рекомендаціях експертів галузі. Водночас такий варіант передбачає збільшення наявного фінансування більш ніж учетверо і дає можливість значною мірою здійснити ті заходи, які передбачає оптимальний варіант.

Що ж буде зроблено у найближчих п’ять років? Програма охоплює сім взаємозалежних цільових програм, кожна з яких складається з окремих проектів, спрямованих на виконання таких завдань:

— розгортання групи спостереження Землі і геофізичного моніторингу «Січ»; (запуск КА «Січ-2» і «Січ-2м», підготовка КА «Іоносатс»), створення системи геоінформаційного забезпечення як частини європейської системи GMES і світової GEOSS;

— створення умов для комерційного використання українських ракет-носіїв у проектах «Циклон-4», «Наземний старт», «Дніпро»; розвиток виробництва ракет-носіїв («Зеніт», «Циклон», «Дніпро»); робота над проектами перспективних носіїв;

— створення супутникових телекомунікаційних мереж зв’язку та мовлення з використанням національного супутника зв’язку (запуск — у 2010 році, передбачається переважно за рахунок залучених коштів); розгортання системи координатно-часового і навігаційного забезпечення України в кооперації з Російською Федерацією і ЄС;

— здійснення космічних досліджень у сфері сонячно-земних зв’язків, астрофізики, космічної біології і матеріалознав­ства, зокрема в рамках міжнародних проектів «Спектр-Р», «Міжнародна космічна станція», Глобальної стратегії досліджень-GES, виконання освітніх космічних проектів;

— модернізація і розвиток Національного космічного центру в Євпаторії і залучення його технічних засобів у міжнародні космічні програми;

— комплекс розробок нової космічної техніки, службових систем, дослідницьких приладів для перспективних космічних проектів.

Запланованих бюджетних коштів буде недостатньо для модернізації експериментальної і виробничої баз галузі, розробки перспективної техніки, переважно в інтересах створення нових типів ракет-носіїв.

Водночас можна прогнозувати, що виконання запланованих проектів значно підвищить віддачу від використання космічної техніки, оскільки головний акцент програми — застосування космічної інформації для нагальних державних потреб. Істотний міжнародний акцент програми. Створення нових коопераційних зв’язків забезпечує необхідний рівень проектів, не менш важлива і демонстрація наших можливостей працювати з провідними гравцями на космічних ринках. Характерна особливість програми — і її націленість на нові технології; напрацювання минулих років практично вичерпано, а нові конкурентоспроможні розробки — єдиний спосіб виживання галузі.

Зазначимо, що власне космічна програма — складова частина державної політики в галузі космічної діяльності. Проблеми розвитку вітчизняної космонавтики вирішуються також програмою реструктуризації галузі, комплексом зовнішньоекономічних заходів, галузевими програмами, які передбачають використання космічних засобів та інформації (екологічного моніторингу, контролю надзвичайних ситуацій, управління землекористуванням, топографо-геодезичної діяльності тощо)

Робота над програмою висвітлила гостру потребу розробки системного підходу до космічної діяльності, створення стратегічного плану на найближчих 15—20 років. Космічна політика держави потребує координації зусиль державних органів, науки, промисловості. Старт нової космічної програми має започаткувати цю роботу.