Третя світова війна вже точиться між цивілізаціями

Настав час, коли класичне визначення поняття «війна», напевно, потребує перегляду або, скоріше, уточнення. Збройні сили в загальноприйнятому розумінні втрачають свої позиції як головний і вирішальний засіб війни. За останні два століття романтичні герої від Дениса Давидова та Дубровського до партизанів Другої світової війни, котрі успішно воювали з нерегулярними військами, переросли в армію терористів, яка нині фактично веде третю світову війну. Дії терористів прийнято пояснювати релігійним фанатизмом. Але, розповідаючи про шахідок, ми забуваємо про значення для них прикладів радянського минулого та нашого досвіду. Відсутній аналіз і широка інформація про причини тероризму. Одна з причин ефективності терактів полягає, найвірогідніше, не у зневазі терористів до смерті, а в тендітності сучасної цивілізації, чутливості її матеріальної складової до незначних збурень.

Нещодавно основою сутичок був конфлікт ідеологій — комуністичної і західної, ще раніше — фашистської і західної. Маріо Конті стверджує, що однією зі складових глобальних сутичок є конфлікт між ліберальною і клерикальною культурами.

Науці вже вдалося математично змоделювати техногенні катастрофи, що дає можливість шукати шляхи управління їх перебігом і навіть прогнозувати їх появу. Однак моделей соціальних явищ до останнього часу не було. Спробуймо показати, що сучасна наука підійшла до математичного описання деяких соціальних процесів, зокрема кризових.

Терористичний акт із погляду науки є стрибкоподібною реакцією соціальної системи, як правило, величезних масштабів на збурення, спричинені терактом. Тому успіх описання цього явища, на нашу думку, полягає у використанні рішень теорії катастроф. Праця американського математика Х.Уїтні, що з’явилася 50 років тому, дозволила розробити на основі теорії біфуркацій динамічних систем А.Пуанкаре й О.Андронова математичний інструмент, який одержав пізніше хльостку назву «теорія катастроф».

Структура поведінки живої істоти є двоїстою. В конфліктних ситуаціях вона може обирати прямо протилежні лінії поведінки. Прикладом може бути добре відома поведінка тварини, яка раптово змінюється залежно від того, в якій послідовності зростає або спадає її страх і гнів. Тварина може тікати, а потім повернутися і напасти або, навпаки, — спочатку напасти, а потім зненацька дати драла. Індивідуальна або колективна поведінка людини в багатьох випадках також укладається у рамки цієї теорії. Природно припустити, що теорія катастроф здатна математично описати таке складне явище, як тероризм. Р.Том довів цікаву теорему, згідно з якою всі катастрофи, які відбуваються в нашому земному чотиривимірному просторі (три координати й час) математично описуються сімома (не більше й не менше!) типами катастроф. Для соціальних катастроф швидше за все підходить катастрофа типу «складання».

Оскільки в літературі нині найчастіше розглядається варіант зіткнення ліберальної і клерикальної культур, було створено модель і рівняння стану клерикального суспільства, на який впливають ліберальні цінності у вигляді інформації тощо. Втягувати читача тижневика в математичні нетрі навряд чи доцільно, тому спробую познайомити його з основними висновками, які випливають із наукового аналізу. Насамперед, як випливає з аналізу графіків, побудованих на основі математичної моделі, одним із головних шляхів примирення культур є збільшення толерантності (зменшення нетерпимості) клерикального суспільства. Звісно, це очевидний висновок.

Однак подана модель, що дуже важливо, дозволяє кількісно оцінити ефект збільшення толерантності як однієї із фазових змінних. Для прикладу розглянемо конкретний випадок зміни толерантності у клерикальному суспільстві від 0,5 до 0,75. Простий розрахунок свідчить про те, що зміна на чверть толерантності дає зменшення напруженості в суспільстві на 50%, тобто шлях зміни нетерпимості (або толерантності) досить ефективний.

Які тенденції можна відмітити завдяки теоретичному аналізу одержаного рівняння? Рух у бік меншої напруги шляхом зменшення нетерпимості (або зростання толерантності) клерикального суспільства не завжди негайно спричиняє кращий результат. Більше того, під час руху до меншої напруги в суспільстві опір до зміни стану зростає. Максимум цього опору досягається раніше за точку найгіршого стану, яку потрібно подолати на шляху до поліпшення. Тобто й після точки максимального опору напруга в суспільстві може зростати. Але з наближенням до найгіршого стану з певного моменту опір починає зменшуватися до нуля, після чого процес поліпшення пришвидшується за рахунок зміни знаку опору, який починає притягати систему до кращого стану.

Чим більш розвинутою є соціальна система клерикального суспільства, тим різкішим буде провал на шляху прямування до кращого. Звісно, шлях стрибкоподібного переведення системи з високого протистояння в низьке бажаніший, оскільки після цього система сама починає еволюціонувати в бік меншої конфронтації. Соціальні системи належать до класу нелінійних, і закони їхнього функціонування є ані гарними, ані поганими (так само, як і теракти з погляду формалізації) — вони є такими, як установила природа. Їх порушення ніколи не призведе до результату, який суперечитиме цим законам. На наш погляд, приклад цього — Жовтнева революція, яка відбулася внаслідок не об’єктивних законів (яких ми ще не знаємо), а суб’єктивних біфуркацій. Зрештою система повернулася у вихідне положення. Перемога в холодній війні була не на боці ліберального суспільства, а на боці законів суспільного розвитку, знаряддям яких стали ліберали.

Те ж саме має статися і з системою, яка протистоїть тероризму. Як у ХХ столітті властивості комуністичної системи вступили в протиріччя з законами розвитку ліберального суспільства, так і в XXI столітті суспільство споживання вже переродило характеристики ліберальної системи на такі, що суперечать законам розвитку людства. Знаряддям їх зміни стала клерикальна культура. Тому, якщо тероризм є породженням невідомих нам законів суспільства, боротися, не враховуючи тенденції перебігу цих законів, марно. Один зі шляхів — зменшити нетерпимість клерикального суспільства (збільшити його толерантність). Звісно, ліберальному суспільству у своїх поступках треба буде чимось пожертвувати. Але це буде поступка не терористам, а об’єктивним тенденціям, це буде перемога у третій світовій війні не терору, а законів суспільства.