Спроба номер п'ять, або Вишенька на тортик плагіаторам

Кілька днів тому у ФБ-спільноті науковців і освітян прокотилася радісна реляція: доопрацьований проєкт Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня передано на затвердження до Міністерства освіти і науки.

Природно, що найбільший інтерес викликало те, як розв'язано проблему скасування рішення спеціалізованої вченої ради (СВР) у разі виявлення плагіату, фабрикації, фальсифікації або інших порушень академічної доброчесности.

Що ж змінилось у порівнянні з попереднім варіянтом?

Розробники критику почули: строк оскарження рішення спецради збільшили на… чотири місяці! З двох до шести (п. 2.2). Цей "революційний" прорив не поширюється на оскарження рішення після "розгляду апеляції у закладі вищої освіти" (юридизація цього відсутня). Там строк становить два місяці.

Ба більше, розробники вже в наступному пункті, 2.3., запроваджують норму, згідно з якою з 1 січня 2020 р. пункт 2.2. Порядку втрачає чинність і скасовується строк оскарження рішення СВР про присудження наукового ступеня в разі виявлення названих вище неподобств.

Хотілося б вигукнути: возрадуйся, доброчесний люде!

Але вже наступний пункт, 2.4., проєкту Порядку радість, яка мала народитися, умертвив.

Згідно з п. 2.4. з 1 січня 2020 р. в разі звернення до комітету з питань етики (а це він відповідає за плагіат і тому подібне) із заявою про оскарження рішення СВР про присудження наукового ступеня, що будо ухвалене не пізніше ніж 06.09.2014 р. (тут і далі виділено мною. - Т.П. )… її розгляд та ухвалення рішення відбуваються відповідно до положень зазначеного Порядку.

Як саме - розкривається в наступному абзаці п. 2.4. Якщо до Комітету з питань етики надійде звернення із заявою про оскарження рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, що було ухвалене в строки з 24.08.1991 р. по 05.09.2014 р. з питань, визначених у п. 2.1 Порядку, її розгляд здійснюється відповідно до положень цього Порядку. Але в такому разі комітет з питань етики може внести подання, а Національне агентство може ухвалити рішення лише про встановлення факту наявности в конкретній дисертації (науковій доповіді, монографії) та/або наукових публікаціях, що подавалися для присудження наукового ступеня, у яких висвітлені основні наукові результати дисертації, порушень академічної доброчесности. Встановлення такого факту не передбачає настання негативних наслідків, перелічених у п. 4.12, 4.15-4.17 цього Порядку, але враховується Національним агентством під час акредитації навчальних програм, інституційної акредитації або реалізації інших законних повноважень і доводиться до відома керівника закладу, підприємства, установи, організації, в якій працює відповідна особа, а якщо вона є керівником - до відома керівника вищого органу.

Плагіатори можуть "підкидати вгору чепчики" і троєкратно вигукнути "Ура!". Їм тепер нічого не загрожує. Ну доведе НАЗЯВО до відома ректора НУБіП Станіслава Ніколаєнка інформацію про те, що він є плагіатором. Так він і так про це знає (див. "Плагіат Ніколаєнка. Ексміністр і керівник спецради, що присудила ступінь дружині Кириленка, - теж крадій текстів"). До речі, С.Ніколаєнка як в.о. ректора НУБіП призначив 2014 року тодішній міністр освіти і науки, а теперішній голова НАЗЯВО С.Квіт.

Втім, і це ще не всі сюрпризи "доопрацьованого" Проєкту.

Норму п. 2.4. щодо рішень спецрад після скасування строку оскарження прописано таким чином, що її не можна буде застосувати до рішень про присудження наукових ступенів, що були ухвалені у проміжку з 06.09.2014 р. до 01.01.2020 р. Цей період просто випадає з-під дії Порядку. Однак він є знаковим для історії української академічної недоброчесности: це період, який проходить під знаком плагіатної дисертації Катерини Кириленко, що була захищена 2015 року.

Згадану норму можна буде застосовувати лише до рішень, які настануть з 01.01.2020 р.

Це - вишенька на тортик, спечений для плагіаторів новообраним НАЗЯВО.

Тому принципового значення решта слів проєкту не має - навіть тих, якими визнається потреба мати відділ з питань етики у структурі секретаріату, що був ліквідований, аби позбутися декого, хто так неприємно нагадує про скандал із затвердженням наукового ступеня пані Кириленко: п. 2.12. За необхідности комітет з питань етики одночасно з ухваленням рішення про відкриття провадження або після ухвалення такого рішення доручає Секретаріату Національного агентства здійснити додаткову експертизу скарги і доданих до неї матеріалів.

Можливе запитання: чому спроба номер п'ять?

Дуже просто - це віхи "большого пути" збереження наукового ступеня пані Кириленко:

1) 16.12.2015 - затвердження Атестаційною колегією (АК) МОН на чолі з С.Квітом присудження наукового ступеня доктора педагогічних наук Катерині Кириленко попри поданий запит народної депутатки І.Подоляк і мою офіційну заяву про плагіат у докторській дисертації К.Кириленко;

2) 1.07.2016 - підтвердження АК МОН на чолі з Л.Гриневич присудження наукового ступеня К.Кириленко;

3) 26.07.2016 - скасування КМУ, з подачі Л.Гриневич, у Порядку присудження наукових ступенів пункту про позбавлення наукових ступенів, у якому була норма про безстроковість позбавлення ступеня в разі виявлення плагіату;

4) кінець квітня 2019-го - оприлюднення проєкту Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня, в якому відводився двомісячний строк після рішення СВР для звернень з приводу виявленого плагіату в дисертації;

5) початок другої декади червня 2019-го - направлення до МОН і оприлюднення проєкту Порядку скасування рішення спеціалізованої вченої ради про присудження наукового ступеня зі змінами, які зберігають присуджені в 1991-2019 рр. наукові ступені за дисертації з плагіатом.

PS. Цей проєкт нібито обговорювався за участі Громадської ради при НАЗЯВО. Але, судячи з наведеного тексту проєкту, ані голосу Ю.Безвершенко, ані голосів окремих представниць Дисергейту, котрі ввійшли до ради з власної ініціативи, проти консервації цим Порядком недоторканности плагіаторів з уже затвердженими ступенями не пролунало.