СІНГАПУР ГОТУЄТЬСЯ ДО БІОТЕХНО-ЛОГІЧНОГО БУМУ

Ставка на пріоритетний розвиток електроніки, яку уряд цієї країни зробив у другій половині минулого століття, дала їй можливість вирватися в передовики капіталістичної праці. Та нині лідирування в цій галузі вже не дає таких дивідендів, як раніше, тим більше що дешева кваліфікована робоча сила Китаю, Малайзії та Індії явно не сприяє збереженню конкурентоспроможності Сінгапуру. Тому 2000 року сінгапурський уряд вирішив зробити ставку на розвиток біотехнологій, виділивши на створення трьох науково-дослідних інститутів 576 мільйонів доларів.

Власне, певних успіхів у сфері біотехнологій у країні було досягнуто й раніше. Один із найбільш вражаючих — завершення 1997 року будівництва інкубаційного центру біопроцесорних технологій, створеного за останнім словом сучасної науки. На черзі — відкриття величезного біополіса, створення якого коштувало 286 мільйонів доларів. Цей центр, більше відомий як «Парк Міккі Мауса», є підземним віварієм, оснащеним найсучаснішою лабораторною технікою. Розрахований «Парк…» на одночасне проживання в ньому чверті мільйона мишей. Віварій лежить у кільці великого рову — на той випадок, якщо миші якось умудряться вибратися зі своїх кліток. А далі на 200 гектарах упорядкованої території розміщені науково-дослідні центри, навчальні заклади, Інтернет-центри. Передбачається, що цей проект залучить молоді таланти, здатні здійснити якісний стрибок у розвитку біотехнологій. Якщо ж цього не станеться, мільйонні вкладення все одно окупляться, хоча б за рахунок фінтес-центру, мережі пабів, розміщених по сусідству з віварієм та електронним мікроскопом, доступ до якого буде відкритим.

Крім потужної науково-технічної бази, у Сінгапурі одне із найліберальніших законодавств. Тут дозволяється одержувати стовбурні клітини з абортованих людських зародків, клонувати їх (до віку 14 днів) для одержання різних клітинних культур. Цей чинник уже відіграв певну роль. Приміром, Алан Колман, який брав участь у створенні первістка клонування ссавців Доллі, нині працює в Сінгапурі, тому що в Європі фінансування його роботи, присвяченої лікуванню діабету, опинилося під загрозою заборони.

Втім, уряд не лише докладає зусиль, щоб переманити до себе основних учених з інших країн. Він виділив 286 мільйонів доларів на всілякі стипендії та гранти і для своїх студентів та науковців. Одержувачі цих грантів повинні відпрацювати вісім років на вітчизняних біотехнологічних підприємствах.