СЕНСАЦІЯ ЗІ СТОРІНОК ЖУРНАЛУ

Відділ науки «ДТ» відкриває нову рубрику, в якій репрезентуватиме кращі українські наукові й технічні видання. Сьогодні ми розповімо про журнал, який видає Академія інженерних наук України — «Вісті Академії інженерних наук України».

Родзинка четвертого номера цього видання — президія АІНУ вперше вирішила інформувати читачів про колективних членів академії. Представлено баришівський завод «Блискавка». За часів Союзу завод був оборонним підприємством, яке практично повністю задовольняло попит країни на... застібки-блискавки. Виявляється, і простий зіпер міг служити обороні країни! Нині завод, крім традиційної продукції, освоює випуск кількох типів електронно-механічних замків, розроблених в Інституті кібернетики НАНУ. Замки запатентовано в Україні, Росії, зараз триває їхнє патентування в усіх провідних країнах світу. З цим виробом виробничники, вчені й інженери пов’язують великі надії.

Творець ідеології нових охоронних пристроїв (зокрема й замків з унікальними ключами) академік АІНУ Віталій Бардаченко розповідає в опублікованій в журналі статті про те, що в нашій країні виготовляють уже кілька типів замків із ключем, здатним перебудовуватися. Як показують порівняльні таблиці, наведені в часописі, ця серійна українська продукція за технічними параметрами вища, а за ціною нижча від іноземних у кілька разів. Вельми важливо й те, що виробництво замків розгорнули на майже зупинених підприємствах.

Унікальність продукції дозволяє сподіватися, запевняє винахідник, вийти на міжнародний ринок. Питання інновацій в українській промисловості стоїть дуже гостро, й комісія Кабміну України порушує питання про те, що країна має віддати пріоритет тим видам продукції, де через різноманітні обставини вітчизняні виробники «прорвалися» далі від інших. До речі, замок із ключем, здатним перебудовуватися, — один із небагатьох серійних експонатів, які побували на багатьох міжнародних виставках. Цим винахід Бардаченка вигідно відрізняється від багатьох наших виставочних виробів, приречених на одиничне виготовлення.

Автор зазначає: старше покоління вчених, до котрого він відносить і себе (йому 55 років), сконцентровано на суто науковому чи технічному боці своєї роботи. Їм, як правило, дуже важко усвідомити реалії сьогоднішнього ринкового життя. У зв’язку з цим Віталій Феодосійович розповів про цікаві приклади інноваційного мислення, демонстровані новим поколінням українців. Так, молоді бізнесмени купили у вченого ліцензію й дуже швидко налагодили виробництво на заводі «Маяк». «Розумний замок» у майбутньому візьме на себе багато функцій. Він об’єднає в собі і консьєржку, і пожежника, і навіть охоронця, покликаного постати на шляху квартирного злодія, грабіжника автомобіля чи терориста в літаку.

Але в розповіді Віталія Бардаченка лунають і вельми тривожні нотки. Він скаржиться на неуважність, на труднощі впровадження, на перешкоди на кожному кроці, нерозуміння й чимало іншого. Якщо всі ці труднощі так сильно обтяжують долю успішного вченого, просунутого винахідника, власника численних патентів, академіка, то з якими труднощами доводиться боротися пересічному винахідникові або такому, котрий лише розпочинає свій шлях? І чи варто після всього цього дивуватися, що кількість патентованих розробок у незалежній Україні зменшилася в десятки разів порівняно з радянськими часами, які особливо сприятливими для інтелектуальної діяльності також назвати важко?

Втішає одне — нині українські інженери й винахідники мають свій журнал, де можуть поділитися один з одним і своїми бідами, і знахідками. А це вже чимало! Не виключаю, що часопис допоможе їм спільно відшукати рішення, як знайти вихід із сьогоднішнього глухого кута.