Професор-ембріолог, який любив музику й астрономію

Павло Загребельний писав, що найстрашнішою зброєю літописців є замовчування. Україна, очевидно, зазнала і зазнає дуже великих втрат саме від цієї зброї. Ми багато чого не знаємо про себе, про своїх співвітчизників, якими по праву можемо пишатися.
У 2002 році в Південно-Африканській Республіці відбувався 15-й Світовий конгрес з електронної мікроскопії. Не передати, які відчуття охопили мене, коли на церемонії відкриття цього форуму слово надали одному з основоположників електронної мікроскопії, лауреатові Нобелівської премії, професору Кембриджського університету Аарону Клугу для виголошення меморіальної доповіді в честь Бориса Балінського — всесвітньо відомого (за винятком своєї вітчизни) біолога, фундатора електронно-мікроскопічних досліджень в Африці! Крім того, нашому славному землякові був присвячений окремий стенд в експозиції історичної виставки, яка проходила в рамках конгресу...
Борис Балінський (народився 10 вересня 1905 року в Києві) був старшим сином викладача історії Івана Балінського та вчительки біології Єлизавети Радзимовської. Сім’я Балінських жила у великій квартирі в центрі Києва. Англійські гувернантки дали дітям знання англійської мови, ввели їх у світ Льюїса Керролла, прищепили любов до поезії, історії, музики. Борис брав уроки великого тенісу, опановував фортепіано, захоплювався операми Вагнера і старовинними українськими народними піснями.
Літні канікули хлопець проводив у Северинівці — селі на південь від Києва, де жив його дід по маминій лінії, священик. У 1916 році дідусь подарував внукові книжку Акасова про колекціонування метеликів. Це видання настільки зацікавило хлопця, що вплинуло на його майбутню кар’єру.
У 1923 році Борис розпочав студіювати зоологію в Університеті Святого Володимира під керівництвом відомого професора Івана Шмальгаузена. Там молодий Балінський зустрів своє перше кохання — Катерину Сингаївську, з якою одружився в 1928 році.
Ще в студентські роки він опублікував свою першу наукову статтю. У 1933 році Балінський став професором ембріології в університеті і заступником директора Інституту зоології Української академії наук.
У 1934 році в сім’ї Бориса і Катерини народився син, якого назвали Іваном на честь діда. Але радість тривала недовго — у 1937 році Катерину заарештували й відправили у табори на 18 місяців як контрреволюціонерку. Балінського позбавили його попередніх посад, проте він зміг знайти роботу у Медичному інституті в Києві, де йому вдавалося продовжувати свої наукові експерименти. У березні 1939 року дружину звільнили. Це значно підняло дух ученого і його працездатність. Він почав працювати над двома монографіями, присвяченими ембріології рептилій та порівняльній ембріології.
На початку Другої світової війни Балінський разом з інститутом змушений був евакуюватися до Харкова. Тут у Балінських зародилась ідея емігрувати до Західної Європи, а згодом, як випаде нагода, до Сполучених Штатів Америки. Але у 1943 році сталася трагедія — від перитоніту померла Катерина, дружина Бориса. Невдовзі Балінський, його мама і дев’ятирічний Іван потрапили в Познань (формально територія Польщі, яка була під нацистською окупацією).
До кінця війни Балінські ще кілька разів змінювали місце проживання, і згодом Борис став професором гістології у тимчасовому університеті, заснованому ООН у Мюнхені. Саме там він познайомився з Елізабет Штенгель, яка в 1947 році стала його дружиною. Після закриття тимчасового університету Балінський працював в Інституті генетики тварин при Единбурзькому університеті, а в 1949 р. він зайняв посаду викладача кафедри зоології університету Йоганнесбурга. Здійснилася Борисова мрія — потрапити на Африканський континент. Через п’ять років Балінський очолив кафедру зоології в цьому університеті.
У 1956 році Балінський, перебуваючи у відрядженні в США, познайомився з піонерами електронної мікроскопії в біології — докторами Паладе і Портером з Рокфеллерського інституту в Нью-Йорку. Після повернення в Йоганнесбург Балінський розпочав інтенсивно поєднувати свої дослідження в галузі ембріології з електронною мікроскопією. Він був одним із перших, хто запровадив електронну мікроскопію біологічних об’єктів в Африці.
Балінський очолював кафедру зоології до 1973 року. Він опублікував понад 130 наукових праць, із них 22 українською мовою, цілий ряд книг, переважно в галузях експериментальної ембріології та ентомології. Світове визнання отримав підручник Балінського «Вступ до ембріології», що вперше був опублікований 1960 року. Згодом його перевидавали ще сім разів англійською, двічі японською й італій­ською та один раз іспанською мовами. Це був найпопулярніший і найпоширеніший підручник з ембріології у світі.
Професор Борис Балінський дожив до глибокої старості (помер 1997 року). Крім науки, він захоплювався грою на фортепіано, живописом, садівництвом та астрономією. Йому одному з небагатьох пощастило двічі спостерігати комету Галлея.