Нобеліада: «американський десант»

Традиційний нобелівський тиждень розпочався у жовтні, як і належить, із оголошення імен лауреатів премії в галузі фізіології і медицини. Цього разу всесвітнє визнання і 10 мільйонів шведських крон (1 млн. 300 тисяч американських доларів) дісталися 47-річному професору патології і генетики Стенфордського університету Ендрю Файру і 45-річному професору молекулярної медицини Массачусетського університету Крегу Меллоу. У науковій літературі процес, вивчення механізмів якого і було так високо оцінено шведськими експертами, називається РНК-інтерференцією. Журналісти ж охрестили його «генною цензурою». Коротенько суть цього епохального відкриття (зробленого, до речі, зовсім нещодавно — відповідна стаття в журналі Nature була опублікована 1998 року) полягає в такому: уведення фрагментів дволанцюгової молекули РНК може блокувати роботу відповідного гена. При цьому знайомство з прес-релізом Нобелівської асамблеї Королівського Каролінського медичного інституту, який і присуджує цю премію, може дати невтаємниченому обивателю повніше уявлення про молекулярну біологію, ніж більшість спеціалізованих підручників. І це не випадково — адже практично всі найважливіші віхи розвитку цієї науки позначені брендом винахідника динаміту.

Отже, Френсіс Крік і його колеги, які отримали Нобелівську премію 1962 року, виписали «центральну догму біології» — механізм кодування всієї біологічної інформації послідовністю триплетів нуклеотидів дволанцюгової ДНК, яка використовується в процесі синтезу білка за допомогою інформаційної, або матричної РНК. Премія 1965 року була вручена Франсуа Джекобу і компанії за розшифрування механізму контролю експресії генів — іншими словами, за пояснення того факту, який саме з десятків тисяч генів активується в цих конкретних умовах. У 80-х роках було з’ясовано, що штучне введення у клітину фрагмента одноланцюгової молекули РНК може блокувати синтез відповідного білка за рахунок установлення комплементарної взаємодії з інформаційною РНК, виводячи її таким способом з ладу. Втім, цей етап не був відзначений шведськими цінителями високої науки, тому що далеко не все на практиці відповідало висунутій теорії.

Як з’ясували Файр і Меллоу, набагато «чистіший» ефект досягається за введення дволанцюгової РНК. Зробили вони це зовсім випадково, увівши останню для контролю, але, до власної честі і заради торжества наукової справедливості, змогли правильно витлумачити отримані результати. Адже саме ці «вторгнення» (які сприймаються клітиною як вірусна атака) дають старт складним біохімічним реакціям, під час яких носій «ворожої» інформації ріжеться на шматочки, розплітається на окремі нитки і надійно блокується. Незважаючи на цілком «дитячий» вік цього відкриття, воно вже набуло дуже широкого практичного застосування — як у діагностиці функцій окремих генів і виробленні антивірусних засобів, так і в розробці нових методик лікування і профілактики серйозних патологій.

Лауреатами Нобелівської премії з фізики стали теж американці — 60-річний Джон Мазер із Центру космічних польотів імені Годдарда і 61-річний Джордж Смут із Каліфорнійського університету. Таким чином було відзначено їхній внесок у справу вивчення реліктового випромінювання — мікрохвильового фону, що виник невдовзі після Великого вибуху, який дав початок існуванню нашого Всесвіту. Тоді — понад 13 мільярдів років тому — температура цього випромінювання досягала трьох тисяч градусів за Цельсієм. Нині вона становить 2,7 градуса вище абсолютного нуля. За допомогою унікального супутника COBE, запущеного НАСА 1989 року, нинішні лауреати не лише виміряли цю температуру, яка цілком збіглася з теоретичною моделлю «гарячого» народження Всесвіту, але й підрахували анізотропію температурних показників. За космічними мірками ці флуктуації становлять зовсім незначні розміри (порядку мільйонних частин градуса), проте фізики цілком серйозно твердять, що саме цими «похибками» може пояснюватися зокрема і виникнення життя на нашій планеті.

Нобелівську премію з хімії нинішнього року здобув знову ж таки американець, співробітник Стенфордського університету 59-річний Роджер Корнберг. Одним із перших з одержанням такої престижної нагороди новоспеченого лауреата привітав його батько — 88-річний Артур Корнберг, котрий став нобелівським лауреатом 1959 року. Більш того, роботи батька і сина лежать в одній і тій самій царині — розшифруванні механізмів передачі генетичної інформації. Хоча батько був визнаний гідним премії у сфері фізіології і медицини, а син — у галузі хімії, проте роботи останнього мають безпосередній стосунок до суті проблеми, якою займаються нинішні лауреати Нобелівської премії у сфері фізіології і медицини.

Процес перезапису генетичної інформації з ДНК на РНК — транскрипції — здійснюється за допомогою ферменту ДНК-залежної РНК-полімерази. Дослідженням цієї складної (яка налічує 30 тисяч атомів) сполуки займається вже не перше десятиліття ціла армія вчених. При цьому Роджеру Корнбергу вдалося не лише поставити експерименти, які були визнані найбільш елегантними, але й створити переконливі кристалографічні образи функціонування цього «комбайна» в еукаріотних клітинах.

Едмунд Фелпс, лауреат Нобелівської премії у сфері економіки, завершує безпрецедентний «американський десант» нинішнього року. Йому вдалося відзначитися переконливими досягненнями в дослідженні довго- і короткострокових наслідків для економіки політекономічних рішень.

Нобелівську премію з літератури присуджено 54-річному турецькому письменнику Орхану Памуку, чиє визнання вірменського геноциду Османською імперією 1915 —1918 років мало не коштувало йому свободи. А премії миру удостоївся громадянин Бангладеш Мохаммед Юнус і створений ним банк мікрокредитів.