Сьогодні навряд чи можна знайти людину, котра нічого не чула про «нерозпізнані літаючі об’єкти». ...
Приміром, масове спостереження НЛО вночі з 14 на 15 червня 1980 р. на території європейської частини Росії було пов’язано з запуском ШСЗ «Космос 1188». Подібні явища викликали й запуски ШСЗ «Метеор-2» (1981 р.), «Молния-1» (1982 р.), «Космос 1581» (1984 р.) й іншими. У низці випадків спостереження були пов’язані з запусками балістичних ракет як наземного, так і морського базування. До речі, такі явища досить регулярно спостерігалися й на Канарських островах, вони супроводжували випробувальні пуски ракет з американських підводних човнів.
Другим класом явищ, які очевидці вважали НЛО, був запуск балонів, призначених для дослідження атмосфери й метеорологічних спостережень. Іноді ці об’єкти викликали тривогу військ ППО. Приміром, радянський літак, що патрулює кордон із Китаєм у районі Забайкалля, виявив 3 червня 1982 року незвичайний об’єкт кулеподібної форми, приготувався його атакувати, але об’єкт несподівано зник. Перевірка показала: це були метеозонди, що незвичайно високо піднялися й роздулися.
Курйозний випадок стався 5 жовтня 1983 року в розташуванні однієї з дивізій ракетних військ стратегічного призначення, дислокованої в районі українського міста Хмельницький. Тоді як на небі з’являлися, зникали і знову з’являлися незвичайні, схожі на дирижабль яскраві світні об’єкти, на пульті управління КП спалахнув контрольний транспарант, який свідчив про несправність у системі запуску ракет. Командир дивізії зв’язав цей збій у системі з появою світних об’єктів саме над розташуванням частини, тож терміново доповів про нього на КП Генерального штабу.
Прибула тієї ж ночі комісія з’ясувала: джерелом аномальних світлових явищ був авіаційний полігон у білоруському Поліссі за 400 км від місця спостереження. Там виконували вправи з постановки освітлювальних авіаційних бомб. Їх скидали на парашутах із висоти близько 10000 метрів, що забезпечувало достатню освітленість великої території протягом 5—7 хвилин. Саме ці світлові ефекти в нічному небі над білоруським авіаційним полігоном і спостерігали військовослужбовці ракетної частини, розташованої за 400 км на південь. Це був дуже рідкісний атмосферний ефект надрефракції.
Заради справедливості слід відзначити: були й непоясненні феномени. Приміром, ряд аварій із літаками, що базувалися на аеродромах Борисоглібського авіавузла (Воронезька область) у період 1984—87 років. Справді, у кількох випадках у зонах аварійних польотів спостерігалися якісь невідомі об’єкти, помічені й пілотами з кабін літаків. Вони фіксувалися й на екранах аеродромних радіолокаційних станцій. Досі немає єдиної думки про те, що то були за об’єкти і яку роль вони відіграли в тих аваріях.
Загалом можна сказати, що близько 98% спостережень НЛО над СРСР пояснювалися саме техногенними явищами. Проте запропоновані моделі не єдино можливі. І для побудови повної картини необхідна розробка гіпотез, настільки ж різноманітних, як і самі явища. Їх дослідження мають безсумнівний науковий і прикладний інтерес. Проте найпопулярніше пояснення НЛО як прояви діяльності позаземних цивілізацій навряд чи серйозне — за весь час спостережень не було зареєстровано жодного випадку посадки НЛО чи контакту з ним.
Нині у РАН ще приходять окремі повідомлення про спостереження НЛО, але роботи з дослідження аномальних атмосферних явищ практично не ведуться.
Цей шанс не дорівнює нулю!
Доктор Танака — професор університету Gifu (Японія) — працює на факультеті електроніки й комп’ютерної техніки. Відомий фахівець у галузі математичної фізики, кількаразовий учасник наукових конференцій із цієї тематики.
— Я привіз у Харків свою статтю з аналізом незвичайної історії, виклад якої я знайшов у стародавній книзі, виданій 1825 року в Японії, — розповідає пан Танака. — Її першоджерело — стародавній рукописний манускрипт, на жаль, не збережений до нашого часу. Історію ілюстровано малюнками очевидців події. На них зображено жінку та якийсь апарат або човен, у якому вона прибула до узбережжя. Форма цього човна навдивовижу нагадує сучасні зображення НЛО у вигляді двоопуклої лінзи з «ілюмінаторами» по колу. У Японії плавальних засобів, які хоча б віддалено нагадували цей апарат, тоді не було.
Свідки розповідають: прибула жінка не була японкою ні за зовнішністю, ні за одягом. Вона весь час посміхалася. На голові в неї було довге волосся. У руках жінка тримала ящик, до якого нікому не давала доторкнутися. На малюнках також зображено загадкові значки чи написи, що прикрашали апарат усередині, які досі не розшифровано. Через короткий час жінка знову ввійшла в нього, і він залишив узбережжя. Що це? Один із міфів про заселення японських островів? Чи бувальщина про НЛО?
Наукова діяльність, як на мене, дуже схожа на складання мозаїки, з якої формується картина нашого світу. Вчені копітко намагаються знайти нові деталі, спроможні її доповнити. А деталі аномальних явищ типу НЛО залишаються наче поза цією мозаїкою, обабіч неї. Вони не дотичні з сучасною наукою. Можливо, це деталі якоїсь зовсім іншої мозаїки? На мій погляд, проблеми такого типу — своєрідний тонізуючий напій для інтелекту. Наука не повинна бути занадто логічною. По-моєму, якийсь шанс на стикування різних мозаїк усе-таки є. Він не дорівнює нулю!
Підтримати
Стежити у Телеграмі
Увійти за допомогою Facebook
Увійти за допомогою Twitter
Увійти за допомогою Google