Марсіанські довгожителі

Ще не так давно про те, що на Марсі є або була вода, розповідали переважно фантасти. Сенсаційні знахідки слідів води, зроблені американськими марсоходами в перші місяці свого «червонопланетного» турне, заслужено ставали хітами випусків новин. Цих відкриттів цілком вистачило б, щоб виправдати тримісячну експедицію на Червону планету роботів-розвідників. Але марсоходи вже майже втричі перевищили свій плановий строк експлуатації й продовжують посилати на Землю сенсаційні повідомлення. Котрі, втім, викликають дедалі менше цікавості байдужої публіки.

Марсохід Spirit, який вивчав кратер Гусєва, відійшов від місця своєї посадки на 2,5 кілометра. І хоча діаметр кратера становить 155 кілометрів, у характері довкілля видно чіткі зміни. Так, спочатку марсохід передав на Землю зображення каміння, на якому збереглися явні сліди водоспаду, що падав на нього (причому це враження підтвердили результати спектрального аналізу його складу). Потім настала черга довгожданого підтвердження того, що в далекому минулому кратер Гусєва міг бути дном справжнього озера. Принаймні про це свідчать особливості корінної підстильної породи, виявлені апаратом.

Тим часом робот-близнюк Opportunity, що досліджує кратер Endurance, продовжив вивчати утворення, які вже діагностували як гальку. Виявилося, що будова деяких із цих каменів значно складніша, ніж передбачалося раніше, й вимагає додаткових досліджень. От тільки невідомо, чи вистачить на це сил у роботів-довгожителів.

Програма досліджень, закладена в штучний супутник Mars Express, значно більш триваліша. Знімки, передані ним на Землю, вже виявили наявність на поверхні Червоної планети своєрідних дюн. Можливо, причиною їхнього виникнення є падіння великого метеорита. А може, над ними попрацював вітер, що підтвердило б факт існування на Марсі в минулому більш щільної атмосфери. Однак ніяких свіжих кратерів Mars Express не виявив. І це трохи суперечить висновкам британських експертів про причини невдачі з їхнім власним марсоходом «Бігль-2». Учені вважають, що причиною його фіаско є помилки в розрахунку щільності марсіанської атмосфери, в результаті яких гальмовий парашут відкрився занадто пізно або не відкрився взагалі. Незрозуміло тільки, куди при цьому поділися залишки «Бігля»...