Конструктивна дискусія? Випускання пари

Прочитавши статтю академіка В.Локтєва («ДТ», №17, 2005 р.), зі здивуванням зрозумів, що ні горбачовська «перебудова», ні проголошення незалежності, ні нещодавня помаранчева революція не відкрили очей тим, хто зробив наукову кар’єру в часи, коли не існувало комп’ютерів і Інтернету, а була залізна завіса між СРСР і Заходом та парткоми в кожному інституті. Їм досі здається, що все можна повернути в часи «розвиненого соціалізму» чи «кучмізму». Тепер декілька конкретних зауваг.

По-перше, редакція «ДТ» не займається однобічною «обробкою» читачів уже хоча б тому, що надрукувала, по суті, образливу для газети статтю академіка В.Локтєва. Крім того, погортавши тижневик за останні, скажімо, три роки, легко переконатися: статей членів НАНУ та високопоставлених чиновників академії про «святість» НАНУ таки більше, ніж тих, хто висловлює «революційні пропозиції» щодо її реформування. Більше того, редакція «ДТ» відхиляє статті реформаторів, мабуть, ще частіше, ніж академіків. Скажімо, декілька тижнів тому автор цих рядків подав від групи науковців «За європейські стандарти в українській науці» з Інституту математики, на наш погляд, дуже добрий матеріал щодо принципів реформування НАНУ. На жаль, редакція «ДТ» скоротила його до такої міри, що ми змушені були відмовитися від його опублікування (до речі, робоча версія вивішена на веб-сторінці //www.nas.gov.ua/knk/pages/nauci/naucim.html. Можу навести аналогічний приклад і щодо ще однієї статті нашої групи, а також відхилених статей інших рядових науковців.

По-друге, пишучи про «безграмотні» пропозиції реформаторів НАНУ, шановний академік чомусь сам удається до безграмотних тверджень. Так, він пише, що в ЄС подвоюються витрати на науку (з 37 до 70 млрд.). Але не сказано, через скільки років це подвоєння станеться! Твердження навмисно сформульоване так, що неуважний читач відразу подумає, що в 2004 році було 37 млрд., а в 2005-му — вже 70 млрд. євро. Ясно, що це абсолютно нереально зробити. Скажімо, у Великобританії в 2003 році на освіту і науку (там наука сконцентрована в університетах, тому відділити чисту науку неможливо) було виділено 59 млрд. фунтів, а в 2004-му — 63 млрд. фунтів, тобто зростання становить менш ніж 7 відсотків. У Франції і Німеччині такий показник ще менший, бо ці країни, порівняно з Великобританією, мають набагато нижчий приріст економіки. Проте зрозуміло, чому це зроблено шановним академіком: державо (себто український платнику податків!), дай нам побільше грошей і ми покажемо результат. Власне, минулого року уряд «проффесора» та члена президії НАНУ дав чималу кількість грошей («ДТ» писало про понад 900 млн. гривень) , але тепер серед рядових науковців ходять чутки, що кілька десятків мільйонів гривень пішли на президентську кампанію провладного кандидата. Для порівняння. За словами в.о. академіка-секретаря відділення математики НАНУ, всі установи цього відділення отримали лише 12 млн. гривень. До речі, припинити такі чутки могло б опублікування фінансового звіту НАНУ, аби всі побачили, на що, власне, пішли ці понад 900 млн. гривень.

По-третє, якщо шановний академік справді досі вважає, «що наукова спільнота в Україні організована, як і скрізь у світі» (сподіватимемося, він випадково пропустив тут слово «цивілізованому»), то маю таку пропозицію до редакції «ДТ». Надати можливість довести йому цю тезу на прикладі наукових спільнот України і, наприклад, Франції, які організовані відповідно в НАНУ і CNRS, та паралельно надати можливість порівняти ці структури, наприклад, оглядачу «ДТ», і обидва матеріали опублікувати в одному числі газети. Читачі матимуть добру нагоду розібратися who is who.

По-четверте, дуже смішно та водночас гірко читати про те, що буцімто в НАНУ «точиться жвава й цікава дискусія про роль науки...» Зі статті академіка Яцківа (на цій же сторінці!) однозначно випливає, що концепцію реформування вже розроблено. А тому ця дискусія є нічим іншим, як «випусканням пари».