Конкурс завершився — хай живе конкурс!

17 грудня, 2004, 00:00 Роздрукувати
Bипуск № 51, 17 грудня-24 грудня 2004р.
Відправити
Відправити

I Український конкурс науково-популярних статей «Наука та інновації — суспільству», що стартував у травні нинішнього року, завершився...

I Український конкурс науково-популярних статей «Наука та інновації — суспільству», що стартував у травні нинішнього року, завершився. Його переможці та призери отримали нагороди за свою працю на ниві наукової журналістики. Члени журі, яким довелося прочитати майже півтори сотні конкурсних статей з найрізноманітніших галузей науки, особисто познайомилися з їх авторами. Оргкомітет завершив складну й кропітку роботу з утілення в життя нового для країни проекту.

Тож яких висновків можна дійти? Перший — оптимістичний: конкурс, ідея якого серед прогресивної частини суспільства народилася давно, нарешті відбувся. Відверто кажучи, організатори, оголошуючи про старт конкурсу, дуже тривожилися за фініш — побоювалися, що участь у цьому огляді науково-популярних статей візьмуть буквально одиниці, й тим самим буде девальвовано ідею. На конкурс, між тим, надійшло близько півтори сотні статей, що перевершило всі сподівання.

Другий — реалістичний: мало хто сьогодні пише про науку для широкого загалу — серед тих, хто надіслав свої статті на суд журі, тільки 19 журналістів. У конкурсі взяли участь 90 науковців. Ще три особи назвали себе в анкетах ученими-журналістами, а 21 — представниками інших професій.

Третій — песимістичний: лише близько двох десятків робіт відповідають критеріям науково-популярної статті, інші тексти інакше як науковими звітами назвати не можна. І коли зовсім відверто, серед робіт, відзначених спеціальними призами партнерів конкурсу, не кожна гідна бути опублікованою у виданні, яке себе поважає.

Що ж до тематики статей, тут не можна не помітити ухил у бік біології і медицини. І це цілком виправдано — сьогодні до так званих наук про життя у світі найбільший інтерес. Кілька робіт присвячені пошукам і розробкам у галузі матеріалознавства, створення нових матеріалів із заданими властивостями. Статті про нововведення в технічних науках у кращому разі могли б підійти хіба що вузькоспеціалізованому часопису. Мова технічних термінів, символів і формул для науково-популярної статті неприйнятна, про що авторам, безсумнівно, відомо. Однак написати про складне просто, доступно й цікаво можуть далеко не всі. Такою майстерністю мало хто володіє. А навчитися цього в Україні ніде, наукових журналістів у вітчизняних ВНЗ не готують.

Наукова журналістика в нашій країні, як, власне, й наука, останніми роками не була затребувана суспільством. Зникли такі популярні колись журнали, припинив існування «Київнаукфільм». Гостро відчуваючи брак «научників», багато періодичних видань відмовилися від наукової тематики, і її місце відразу заполонили віщуни, ворожки, знахарі та пророки. Старі кадри поступово відійшли, а молодь вибрала прибутковіші теми і напрями. Але нині, що не може не тішити, становище змінюється. Сьогодні в молодих журналістів з’являється інтерес до науки та інновацій. І це підтверджує конкурс, який відбувся: серед його переможців переважно молодь, зокрема одна студентка Києво-Могилянської академії.

Приємно відзначити, що роботи молодих авторів відрізняються від написаних журналістами старшого покоління. Це вже не традиційний «научпопівський» стиль, пронизаний наївним захопленням від побаченого в науковій лабораторії, із реверансами на адресу вчених-чарівників. Новому поколінню журналістів-«научників» притаманний зовсім інший підхід до подання матеріалу, де в стислому обсязі знайшлося місце не лише інновації та її значущості для суспільства, а й проблемним питанням, і думці фахівців, і власному небайдужому погляду. Власне, цей конкурс потрібен насамперед для того, щоб виявити талановитих авторів, дати можливість їм повірити в себе, в суспільну значущість їхньої праці і, що теж дуже важливо, підтримати їх. Як це робиться, наприклад, у Росії, де аналогічний конкурс проводиться вже не вперше. (Як уже повідомлялося, російське агентство «ИнформНаука» було одним з організаторів конкурсу «Наука та інновації — суспільству».)

«Перший український конкурс на кращу науково-популярну статтю року пройшов напрочуд вчасно, — вважає головний редактор журналу «Химия и жизнь» і агентства «ИнформНаука» Любов Стрельникова. — Адже такий конкурс — це і школа для тих, хто хоче опанувати ремесло популяризатора науки, й інструмент для формування співтовариства початківців та цілком досвідчених журналістів, що пишуть про науку, і засіб привернення уваги суспільства й державних структур до цієї проблеми.

Потреба в наукових журналістах сьогодні висока як ніколи. Наша наука, російська чи українська, страждає зовсім не від відсутності ідей, а від браку кваліфікованої пропаганди її досягнень. Наукова журналістика — це той самий інструмент, який полегшує взаємодію науки та суспільства на обопільну користь. Звідси випливає, що конкурс на кращу науково-популярну статтю, який успішно стартував цього року, має стати щорічним і поступово обростати не лише партнерами й учасниками, а й різного роду корисними заходами. Це можуть бути й курси для підготовки наукових журналістів, і посібники про те, як писати про науку, й довідники з переліком учених, готових спілкуватися з журналістами в ролі експертів, і проведення днів відкритих дверей у наукових інститутах, і обмін групами журналістів між Росією й Україною для знайомства з наукою цих країн, і багато чого іншого».

І ще одне зауваження. Щоб конкурс став по-справжньому престижним, він має бути незалежним. Його не повинен обтяжувати чийсь «дах», у нього не має бути закулісних «диригентів». Інакше на нього чекає доля багатьох інших подібних заходів, що перетворилися на якісь «ярмарки марнославства».

На сайт конкурсу продовжують надходити різноманітні запитання й пропозиції від журналістів, учених і просто читачів. Ми попросили відповісти на них представника оргкомітету, члена-кореспондента НАН України Бориса Гриньова.

— Борисе Вікторовичу, як було заявлено в тексті оголошення конкурсу, організатори «ставили перед собою мету: підняти престиж науки в очах суспільства та виявити талановитих популяризаторів науки, які вміють просто і ясно, цікаво й коректно розповісти про значимі досягнення науки і техніки в нашій країні». На вашу думку, це вдалося?

— Завдання першого Українського конкурсу науково-популярних статей у рамках цього проекту полягало в тому, щоб провести певний огляд сил. Цілеспрямований пошук авторів, цікавої й важливої наукової тематики, партнерів та спонсорів, зацікавлених у тому, аби такі конкурси в Україні проводилися. Це завдання, було, безумовно, виконане. Ми нагромадили серйозну базу даних для подальшої роботи, можна сказати, єдину у своєму роді.

Нагадаю, що всього на конкурс було надіслано 146 статей. Це більше, ніж ми сподівалися. І більше, ніж можна було очікувати, судячи з науково-популярних публікацій у вітчизняних виданнях. З них левову частку становили кияни та харків’яни, слабше були представлені Дніпропетровськ, Одеса і Донецьк. Ця позиція особливих коментарів не потребує — саме Київ і Харків мають найбільшу в Україні кількість науково-дослідних установ та вузів. І все-таки, безперечно, Дніпропетровськ, Одеса, Донецьк, Львів та інші міста мають ще чимало резервів. Додам: російською мовою було написано 101, українською — 38 і англійською — 7 робіт.

— Серед авторів було лише 19 журналістів, зате вчених — майже вп’ятеро більше. Як ви прокоментуєте цей факт?

— Навіть коли мати на увазі, що в конкурсі взяли участь далеко не всі журналісти, котрі пишуть про науку, ця диспропорція свідчить: досягнення української науки явно не досить повно відбиваються на сторінках наших ЗМІ. Як бракує й видань, котрі віддають темі науки та інновацій свої сторінки.

Я переконаний, що думка, буцімто наука не цікава масовому читачеві, — хибна. Розкуповуються ж у нас російські газети, які присвячують науці цілі шпальти, наприклад, «Известия», і російські науково-популярні видання, наприклад, журнали «Наука и жизнь», «В мире науки», «Что нового в науке и технике». Гадаю, власники і редактори українських ЗМІ недооцінюють інтелектуальний рівень своїх читачів.

До речі, на урочистому підбитті підсумків побували гості з Росії, які з успіхом ось уже втретє проводять схожий конкурс у себе в країні: це член оргкомітету нашого конкурсу, головний редактор журналу «Химия и жизнь» та агентства «ИнформНаука» Любов Стрельникова, редактор агентства «ИнформНаука» Надія Маркіна і заступник головного редактора журналу «Что нового в науке и технике» Олександра Лівергант. Ці видання, як і газета «Поиск» Російської академії наук, на партнерській основі надали місце на сторінках своїх видань для оголошення про український конкурс.

— Чимало відвідувачів сайта цікавляться, хто саме ввійшов до складу журі. Ви так і не розсекретили їхніх імен?

— Так, члени журі залишилися «в масці». У такий спосіб ми хотіли уникнути будь-якого тиску на них. Можу лише сказати, що для максимальної об’єктивності оргкомітет постарався урізноманітнити склад журі як географічно, так і професійно. Троє з членів журі конкурсу-2004 — вчені різних спеціальностей: двоє киян й один харків’янин. А троє — журналісти з різних видань Києва, Харкова та Москви. Відповідно до виставлених ними, незалежно один від одного, балів за кожну зі статей і були присуджені перше, два других і три третіх місця. Крім того, багатьом фіналістам різні організації — партнери конкурсу вручали спеціальні призи від свого імені.

— Усі звернули увагу на оригінальний бронзовий знак, яким нагороджено переможця, — він одночасно скидається і на журналістську ручку, і на напіврозкриту насінину соняшника, що став символом України. Хто автор знака?

— Бронзовий знак — це ексклюзивна робота — був замовлений оргкомітетом спеціально для конкурсу. Його придумали й виконали в бронзі та мармурі відомі в Україні скульптори, харків’яни Людмила та Фелікс Бетліємські. До речі, кілька скульптурних композицій Людмили придбала нещодавно Третьяковська галерея. Відповідно до українського законодавства, засновники конкурсу придбали на нього авторські права, а також оформили авторські права на сам конкурс.

— Які плани оргкомітету на майбутнє?

— Про це запитують нас і відвідувачі сайта. Вже можна сказати: ми плануємо оголосити другий конкурс у квітні 2005 року. Чи очікуються якісь зміни? У цілому — ні. Хіба що він буде чіткіше структурований у рамках уже знайденого формату науково-популярної статті. Ми сподіваємося також розширити коло інформаційних та фінансових партнерів. Переконаний, що конкурс-2005 відбудеться — під час проведення конкурсу-2004 в нас оформилася команда однодумців, яка вестиме конкурс далі. Запрошуємо заходити по новини на сайт www.nauka-info.com.ua — він продовжує працювати.

P.S. Нижче публікуємо дві статті (харківського вченого О.Чувуріна, котрий посів третє місце, та Оксани Самари, удостоєної спеціального призу партнерів конкурсу).

Ми повідомляємо тільки дійсно важливі новини. Долучайся до Telegram-каналу
Помітили помилку?
Будь ласка, виділіть її мишкою і натисніть Ctrl + Ентер або кнопку нижче відправити помилку
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Текст содержит недопустимые символы
ДОБАВИТЬ КОММЕНТАРИЙ
Осталось символов: 2000
Отправить комментарий
Последний Первый Популярный Всего комментариев: 0
Показать больше комментариев
Пожалуйста выберите один или несколько пунктов (до 3 шт.) которые по Вашему мнению определяет этот коментарий.
Пожалуйста выберите один или больше пунктов
Нецензурна лексика, лайка Флуд Порушення дійсного законодвства України Образа учасників дискусії Реклама Розпалювання ворожнечі Ознаки троллінгу й провокації Інша причина Отмена Отправить жалобу ОК