ІННОВАЦІЇ: ЦИФРИ КРАСНОМОВНІШІ ЗА СЛОВА

Дискусія навколо інноваційної діяльності, яка розгорнулася на сторінках «ДТ», ведеться в основному на якісному рівні. У ній наводиться дуже мало цифр, що дали б конкретне уявлення про масштаб того, що відбувається на цьому напрямі. Але ж саме статистичні викладки можуть послужити переконливою оцінкою результатів роботи тих, хто займався інноваціями протягом останнього десятиліття.

Частка України в колишньому Союзі за площею, населенням і виробничим потенціалом становила майже 16 відсотків. Проте її інтелектуальний внесок був значно вагомішим, ніж фізична присутність на просторах СРСР, — українські НДІ патентували не менше 40 відсотків радянських винаходів. Ще один показник — приблизно стільки ж загального накладу науково-популярних журналів тієї країни передплачували громадяни України, що захоплювалися наукою й винахідництвом.

Відтоді картина разюче змінилася. Україна практично щезла з винахідницької й інноваційної карти світу. Вона має дуже непереконливий вигляд не лише порівняно зі своїми найближчими західними сусідами, а й порівняно з країнами СНД. Уже неодноразово говорено: інноваційна діяльність за роки незалежності різко згорнулася. Про масштаби того, що залишилося, свідчить таке: нині частка України у світовому обсязі торгівлі наукомісткою продукцією становить... 0,1 відсотка. Це на порядок менше, ніж внесок таких країн (також далеко не велетнів в інноваціях), як Китай і Польща. Якщо ж порівняти з Німеччиною, то тут відставання ще разючіше — наша частка менша на два порядки, тобто вже в сотні разів! А наші ж країни за площею й населенням дуже схожі...

За даними Державного комітету статистики України, на 01.01.2001 року підприємства й організації України уклали лише 271 ліцензійний договір. Небагато, беручи до уваги, що в промисловості України є близько 8500 великих і середніх, а також понад 35 тисяч малих підприємств. Майже 70 відсотків усієї кількості угод уклали підприємства державної форми власності. Відповідно до цих договорів, ліцензіатам передано права на використання 308 об’єктів інтелектуальної власності, зокрема 75 винаходів, 59 — ноу-хау, 102 — послуги на кшталт «інжиніринг». Територія дії ліцензійних угод поширюється на 27 країн світу.

Понад дві третини загальної кількості ліцензійних договорів припадає на підприємства України. Із закордонними ліцензіатами укладено 78 договорів, зокрема з підприємствами й організаціями Росії — 24, Польщі — 11, Сполучених Штатів Америки — 7 договорів.

2000 року ліцензіарам від ліцензіатів України надійшло 6,1 млн. грн., від іноземних фірм — 1,8 млн. доларів США.

Якщо оцінити, наскільки інтенсивною була останніми роками інноваційна діяльність у різних галузях промисловості, то тут рейтингова картина така: на підприємствах нафтопереробної промисловості — 45%, медичної — 41%, чорної металургії — 33%, машинобудування — 29%.

Україна посідає лише 95-те місце за індексом залучення прямих іноземних інвестицій, розрахованим експертами Конференції ООН з торгівлі й розвитку (UNCTAD). Решта республік колишнього Союзу в цьому рейтингу розподілилися так: Азербайджан — 8-ме місце, Вірменія — 15-те, Естонія — 16-те, Казахстан — 21-ше, Латвія, Литва — 32-ге і 33-тє місця відповідно, Грузія — 36-те, Киргизія — 55-те, Таджикистан — 80-те, Білорусія — 90-те, Узбекистан — 100-те, Росія — 104-те місце.

Продукція українських підприємств оновлюється в середньому не менше як за п’ять і більше років. На жаль, інновація зводиться найчастіше до удосконалення прототипу. Справді, нова продукція, вперше освоєна в Україні, становить лише жалюгідних 4,1 відсотка серед усіх «інновацій». З наведеного вище випливає: технічний рівень нашої продукції здебільшого не відповідає сучасним вимогам.