…І ПОВЕРНЕТЬСЯ МОРСЬКА ЗІРКА

Як уже повідомлялося в попередньому номері «ДТ», на станцію «Академік Вернадський» вирушила VIII антарктична експедиція — сім сезонних дослідників і тринадцять зимівників на чолі з начальником станції, геофізиком, доктором геологічних наук Володимиром Бахмутовим. Разом із зимівниками на льодовому континенті будуть трудитися... мікроби.

1999 р. Український антарктичний центр (УАЦ) Міністерства освіти та науки України виступив замовником створення технології екологічно безпечної переробки харчових відходів на Українській антарктичній станції. І нинішнього року вперше будуть проведені дослідно-промислові випробування автономної установки з утилізації побутових відходів, які накопичуються на станції. Її розробники — провідний науковий працівник Інституту фізіології ім. О.Богомольця НАН України, доктор біологічних наук Володимир Ільїн і старший науковий працівник Інституту мікробіології та вірусології ім. Д.Заболотного НАН України, кандидат біологічних наук Олександр Таширєв.

Запропонована українськими вченими технологія — практичний результат багаторічних фундаментальних пошуків у галузі регуляції мікробного метаболізму.

— Природоохоронні технології дуже важливі для Антарктики, — каже директор УАЦ, лауреат Державної премії України в області науки й техніки, кандидат технічних наук Валерій Литвинов. — Хоча Антарктида і справляється сьогодні з антропогенним навантаженням, але де та межа між безпечним і небезпечним? Тому зараз, щоб зменшити вплив людини на тамтешню природу, десятки тонн відходів, які накопичуються на антарктичних станціях, за межі регіону доводиться вивозити суднами. І цьому є розумне пояснення. Антарктична земля надзвичайно вразлива. Як розповідають полярники, залишений у моху цвях утворює мертву зону в радіусі одного-двох метрів. А слід, залишений ногою людини, мох «утримує в пам’яті» кілька років. Не менш дбайливим має бути і ставлення до антарктичної фауни: пінгвін, потривожений мимоволі під час висиджування майбутнього нащадка, уже не зможе захистити гніздо, і за 5—10 хвилин поморники встигають знищити всю кладку.

— У Антарктиді на морському дні — не тільки біля української, а й біля деяких інших антарктичних станцій (а тут у даний час розміщені 45 постійно діючих станцій сімнадцяти країн світу) утворилися смітники різних відходів. Мадридський протокол, який регулює екологічні норми поведінки, вказує подрібнювати харчові відходи до півсантиметра і скидати цю «органіку» в море. Однак уся біда в тому, — пояснює Олександр Таширєв, — що для антарктичних біоценозів харчові відходи рослинного походження є... чужорідними. Тобто ні капуста, ні морква, ні картопля тут попросту не розкладаються, а птахи й риби — зовсім не вегетаріанці, їм подай лише м’ясо чи рибу.

Як розповідають полярники, разом із харчовими відходами в морську акваторію приносяться наші «рідні», грунтові мікроорганізми, які не гинуть за низької температури, а лише в кілька разів уповільнюють обмін речовин, окрім того утворюється токсичний сірководень.

— У попередню зимівлю ми добули з 7—8-метрової глибини пляшки із сірководневим мулом, — каже професор Володимир Ільїн. — Концентрація сірководню була настільки висока, що працювати можна було хіба що з протигазом. Одне із завдань нинішньої зимівлі — уточнити кількість відходів у морі. Адже підводним смітником забруднена не лише прилегла акваторія, а й сусідня, розташована на кілометровій відстані, акваторія станції Wordie House. Зразки грунту, мулу, донної фауни та флори, підняті торік, засвідчили: морська флора й фауна збідніла, практично зникли морські зірки, безхребетні...

Автори-розробники вищезгаданої автономної установки з утилізації побутових відходів виключають шкідливий вплив чужих для Антарктиди мікроорганізмів, що застосовуються при цій технології. При руйнації органічних відходів, переконують вони, утворюється все те, що засвоюється і в Африці, і на полюсі, і на дні морському, і на гірських вершинах.

— Ось цей невеличкий флакон із мікроорганізмами, — показує один із творців установки В.Ільїн, — зброжує харчові відходи, створюючи органо-мінеральний концентрат. Ось його і можна скидати у воду. Або, як це зробили попередні зимівники, висушити і вивезти разом з відходами, що не піддаються подібній обробці, — різною тарою, приміром. Під час VII зимівлі (березень 2002 — січень 2003 р.) біолог Сергій Ігнатьєв довів, що за новою технологією можна швидко й екологічно безпечно переробляти харчові відходи. 20-літрова дослідна установка за два тижні переробляє 5 кг відходів (на станції «Академік Вернадський» за час зимівлі накопичується близько 5 тонн сміття). Між іншим, сучасні технології утилізації відходів застосовуються лише на деяких антарктичних станціях — зокрема британській, американській, японській і німецькій.