«Хто знищує майно НАНУ?»

До вечора прочекали академіка Бориса Патона учасники мітингу «Ні кріпосному праву і рейдерству в Академії наук!», організованого співробітниками й активістами «Студентського братства» під будинком президії Національної академії наук України. Однак ні Борис Євгенович, ні хтось із уповноважених ним осіб перед мітингувальниками так і не з’явилися.

Приводом до акції протесту стали нові правила проживання аспірантів і наукових співробітників інститутів НАН у гуртожитках. «5 липня 2006 року, — йдеться у відкритому листі президенту НАН, — президія Академії наук прийняла рішення, яким де-факто намагається викинути на вулицю мешканців одного з гуртожитків (вул. Ежена Потьє, 9). Підкреслимо: йдеться не про якихось випадкових людей. У гуртожитку мешкають учені із сім’ями, котрих сама академія запросила на роботу. Більш того, свого часу НАН України подбала про те, щоб цим людям була надана постійна прописка у м. Києві як молодим фахівцям, котрі необхідні для роботи в академічних інститутах. Постійна прописка (реєстрація) дозволяла ставати у квартирну чергу за місцем проживання і, якщо не мріяти про одержання через енну кількість років квартири в Києві, то подавати документи на одержання молодіжного кредиту.

Тепер академія пропонує від цього добровільно відмовитися і переїхати в інші гуртожитки (вже й без того переповнені). Звісно, крім такої «дрібниці», як погіршення житлових умов (а в кімнату «пакують» по три кандидати наук), переселення тягне за собою заміну постійної реєстрації на тимчасову і втрату прав на перебування у квартирній черзі».

— Раніше ордер на проживання в гуртожитку видавався аспірантам на три роки, — уточнив один із організаторів акції старший науковий співробітник Інституту української археографії і джерелознавства ім. М.Грушевського НАНУ Сергій Таранець, — а тим, хто захистив дисертацію, — на п’ять, після чого вони могли дістати безстрокову прописку. Сьогодні всі одержують тимчасові ордери на проживання в гуртожитку і реєстрацію усього на один рік (деякі на півроку і навіть на три місяці). Нас хочуть виселити з гуртожитку, мотивуючи це начебто добрим наміром — оселити там аспірантів. Проте річ у тім, що коли нас можна виселити лише за власним бажанням або рішенням суду, то аспірант — людина, по суті, безправна (йому потрібно захищати дисертацію, і свої права він особливо не відстоюватиме) і його можна виселити в будь-який момент. Тому ми гадаємо, що наш гуртожиток — приклад реалізації уже відпрацьованої схеми з розпродажу майна академії. Вигляд вона має досить простий. Фірми-орендарі (а за деякими даними, третину майна НАНУ здано в оренду) офіційно сплачують невеликі суми: деякі по вісім грн. за кв. метр. Різниця, напевно, йде комусь у кишеню. Зрозуміло, це не покриває усіх витрат з утримання будинку, виникають борги за комунальні послуги й електрику, виплатити які установа саме вже не в змозі, тобто її доводять до банкрутства і потім продають.

Підстав припускати саме такий розвиток подій в учасників мітингу достатньо. Нещодавно стало відомо: керівники трьох київських приватних підприємств обвинуватили Державне житлово-комунальне підприємство НАН України в причетності до незаконних схем передачі майна якійсь компанії ТОВ «Євроресурс». Причому близько двох тисяч квадратних метрів нежилих помешкань у центрі столиці «пішли» за ціною у шість разів нижчою (як оцінюють деякі експерти з нерухомості) реальної ринкової вартості — за 6,5 млн. грн.

За словами адвоката постраждалих орендарів (а багато з них не лише сплачували орендну плату, але й робили своїм коштом капітальний ремонт помешкань, і за законом мають переваги під час приватизації) Юрія Борщевського, усі нитки тягнуться до народного депутата парламенту від фракції Партії регіонів Людмили Кириченко. Саме її син Сергій Кириченко, стверджує адвокат, і є власником горезвісного ТОВ «Євроресурс».

Під час акції протесту з’ясувалося, що «квартирне питання» у НАНУ стоїть досить гостро. За словами учасників акції, не лише розпродається майно, але й у невідомому напрямі зникають кошти, отримані за оренду помешкань, квартири, які будуються для вчених (їх розподіл ведеться «радянськими», непрозорими методами). За незрозумілими для мешканців гуртожитків схемами нараховується плата за житло й електроенергію.

Так, за словами старшого наукового співробітника Інституту гідромеханіки НАНУ Володимира Басовського, за свої 12 «квадратів» він сплачує більше, ніж житель однокімнатної квартири, — 60 грн. на місяць за ліжко-місце (саме ця одиниця прийнята в НАН за розрахункову замість звичайних квадратних метрів). Зрозуміло, кухня і санвузол при цьому — загального користування. Плюс до всього, щомісяця він доплачує і за 75 кВт електроенергії, хоча з усіх електроприладів у кімнаті є лише лампочка на 20 Вт, яка світить щонайбільше кілька вечірніх годин на добу.

Але через рішення керівництва академії щодо правил проживання в гуртожитках багато вчених можуть втратити і ці «вигоди», а разом із ними — можливість жити в столиці, працювати і в принципі займатися наукою. Люди справді перетворюються на кріпосних, котрих чиновник від науки може одним порухом переселити на околицю або зовсім викинути на вулицю — незалежно від віку і наукових досягнень. Сьогодні це неймовірно дивує, оскільки саме керівництво НАН регулярно порушує питання про необхідність підвищувати престиж українських учених як у нашій країні, так і у світі, залучати в науку молодь, створювати людям науки умови, які максимально сприяють науковому пошуку.

Однак, у такому разі, чому хтось має піклуватися про вітчизняну науку, якщо її опора — НАНУ — вважає за можливе селити вчених, як бомжів у притулку, по троє в одній кімнаті, беручи принизливу платню за «ліжко-місце»? А як витрачаються кошти, отримані за оренду і продаж майна, на які наукові проекти вони витрачені? На ці і багато інших запитань керівництво НАН відповідей не дає, воліючи зовсім не розпочинати дискусії з цього приводу. Проте відповісти на них усе-таки доведеться, причому в найближчому майбутньому — деякі учасники акції протесту готові відстоювати свої права у суді.

P.S. «ДТ», своєю чергою, має намір вивчити ситуацію докладніше і розповісти про результати, можливо, вже в найближчих номерах.