ХОЛОДНИЙ ТЕРМОЯД. РЕАНІМАЦІЯ

Ажіотаж навколо ідеї «холодного ядерного синтезу» виник 1989 року. Відповідно до твердження американських фізиків Стенлі Понса та Мартіна Флешмана, їм удалося в невеличкій посудині з важкою водою і двома палладієвськими електродами синтезувати ізотопи тритію та гелію й домогтися виділення енергії. Найголовнішим у їхньому експерименті було те, що реакція відбулася при кімнатній температурі. Проте в тисячах чи навіть мільйонах аналогічних експериментів, поставлених по всьому світі, описаний результат отримати більше не вдалося. Тому ідею холодного термояду піддали науковій анафемі, і продовжували нею займатися лише нечисленні фанатики, а інформація на цю тему звичайно сусідила з повідомленнями про НЛО і паранормальні явища.

Проте з осені минулого року ситуація змінилася. Американське міністерство енергетики вирішило розглянути питання поновлення фінансування роботи невеличкої групи ентузіастів, якій вдалося домогтися певних успіхів як в галузі експерименту, так і в розробці теорії. Підставою для поновлення фінансування послужили кілька ватт виділеної в деяких експериментах енергії та висока репутація вчених, які працюють над цим проектом. Серед них — Пітер Хагельштайн, професор Массачусетського технологічного інституту, Майкл МакКубр із SRI International і Девід Нейджел з університету імені Джорджа Вашингтона.