У нової планети, виявленої в сузір’ї Стрільця, назви ще немає. Однак вона вже досить відома. Адже це не тільки найбільш віддалена з усіх виявлених на сьогодні планет (відстань до неї від Землі — 17 тисяч світлових років), а й єдина, відкриття якої вважається опосередкованим доказом справедливості загальної теорії відносності, сформульованої Альбертом Ейнштейном.
Відповідно до цієї теорії, великі тіла здатні змінювати траєкторію проходження світлових променів за рахунок ефекту «гравітаційної лінзи». Саме існуванням такого ефекту і пояснили вчені зміни в яскравості однієї із зірок, розташованої занадто далеко для більш ретельного оптичного спостереження. Як вважають астрономи, зміна яскравості зірки відбувалася через наявність у її системі планети, котра, заступаючи перед земними спостерігачами джерело світла і при цьому за рахунок величезної відстані залишаючись невидимою, викликала відхилення світлових променів. Імовірно маса «невидимки» становить половину маси Юпітера, а обертається вона навколо своєї зірки — червоного карлика — на відстані, утричі більшій, ніж відстань від Землі до Сонця.
Богдан Пачинський із Прінстонського університету, який першим запропонував використовувати методику гравітаційних лінз для виявлення віддалених планет, вважає цей метод дуже багатообіцяючим. Зараз учасники двох міжнародних проектів — Microlensing Observations in Astrophysics і Optical Gravitational Lensing Experiment — готуються до нових відкриттів. У найближчі роки, сподіваються вчені, вони зможуть виявити планети, чиї розміри порівнянні з розмірами Землі та Нептуна.