ЧИ ВИНЕН КЛАВДІЙ ПТОЛЕМЕЙ? НІ, НЕ ВИНЕН!

Мабуть, читача здивує такий заголовок, але астрономам він зрозумілий. У ХХ столітті генію античної науки було пред’явлено обвинувачення у вигляді книги американського геофізика Роберта Ньютона під назвою «Злочин Клавдія Птолемея», що вийшла 1978 р. (російський переклад 1985 року). Астрономи відстояли честь великого вченого, і, здавалося, про обвинувачення можна було б забути. Та ба. Наприкінці ХХ століття знову були піддані сумніву праці великого вченого античності: математик РАН А.Фоменко робить «революційне перекроювання історії» на тій підставі, що нібито зоряний каталог Птолемея з «Альмагеста» стосується не ІІ, а Х століття нової ери. Цікаво зазначити, що всі обвинувачі Птолемея не астрономи. Цілком можливо, що тут саме той випадок, коли, як у байці Крилова, «пироги печуть шевці».

Розглянемо сучасні колізії.

Геній античного світу
та його обвинувач із ХХ століття

Ім’я знаменитого вченого античності Клавдія Птолемея (II століття н.е.) широковідоме освіченій публіці. Прославився Птолемей своїми відкриттями в царині астрономії, математики, географії, теорії музики. Але особливо знаменита його капітальна праця з астрономії — «Велика побудова», відома також під назвою «Альмагест», яка містить результати досліджень Птолемея, що стосуються теорії руху Сонця, Місяця і планет, роботи з упорядкування зоряного каталогу.

Про життя Птолемея відомо дуже мало, навіть дати народження й смерті вченого дуже приблизні. Але пощастило Птолемею в іншому. Всі його твори збереглися й отримали належну оцінку нащадків. Основне дитя Птолемея — «Альмагест» був перекладений з грецької багатьма мовами світу: сирійською, арабською, латиною, французькою, англійською, німецькою, російською й ін. На початок XVII століття «Альмагест» був основним підручником з астрономії. Коперник і Кеплер у своїх працях спиралися на побудови Птолемея. Перший із них перетворив геоцентричну систему світу Птолемея на геліоцентричну і широко користувався математичним апаратом Птолемея. Другий використовував побудови Птолемея, щоб знайти справжню форму планетних орбіт. Кожен учений античного світу, який поважав себе, вважав за свій обов’язок скласти коментарі до «Альмагеста». Дехто з них критикував ті або ті положення Птолемея, проте всі віддавали данину поваги цьому генію античності, першому у пізнанні картини світу.

Та через 1800 років після смерті Птолемей був обвинувачений у злочині, а саме: у свідомій підробці власних і чужих спостережень, наведених у «Альмагесті».

Як уже мовилося, американський геофізик (зверніть увагу, не астроном) Роберт Ньютон 1978 р. видав книгу під назвою «Злочин Клавдія Птолемея» («The crime of Claudius Ptolemy»). Відповідно до обчислень Роберта Ньютона, астрономічні спостереження добре узгоджуються з теорією Птолемея і погано — із сучасною теорією. Звідси він зробив висновок про підробку спостережень. Якщо Птолемей, як вважає Р.Ньютон, підробляв свої й чужі спостереження, підводячи їх під свою теорію, то на підставі чого він її побудував? Адже не взяв він її зі стелі? А те, що ця теорія працювала півтора тисячоліття і навіть потім, як засвідчили розрахунки на ЕОМ, могла позмагатися з пізнішими теоріями, — це факт. Можливо, Птолемей і припускався помилок і цілком міг робити у своїх та чужих спостереженнях певні поправки, віддаючи теорії пріоритет перед спостереженнями. Але це анітрохи не применшило значення його праць в астрономії. Птолемей першим склав підручник-довідник з астрономії, який служив довго й плідно. Сучасні астрономи дружно стали на захист ученого. Вони зазначали: Птолемей розумів, що добитися повного збігу результатів давніх і нових спостережень практично неможливо через відсутність простої періодичності в небесних явищах, а також через неточність методів опрацювання. Але річ не в причинах, а в тому, що Птолемей чудово усвідомлював: повного узгодження спостережень різних епох між собою і з теорією на рівні науки того часу досягти неможливо.

З особливо пристрасними запереченнями Р.Ньютону виступив американський історик астрономії О.Гінгерич. Зокрема він навів два випадки з життя Ісаака Ньютона й Альберта Ейнштейна.

Коли відомий спостерігач королівський астроном Джон Флемстид надіслав Ньютону виконані ним спостереження положень Місяця, щоб Ньютон порівняв їх зі своєю теорією місячного руху, той відповів: «Було б краще, якби ваші спостереження розійшлися з моєю теорією, — це більше свідчило б на користь Вашої репутації як спостерігача, ніж якби Ви їх не оприлюднювали до Вашої смерті або опублікували б, не пов’язуючи з теорією. Тому що теорія служить мірою їх точності й дозволяє визнати Вас найточнішим спостерігачем, який колись жив на світі».

Альберт Ейнштейн, одержавши від А.Еддінгтона телеграму про те, що спостереження, зроблені під час повного сонячного затемнення, підтверджують передбачене загальною теорією відносності гравітаційне відхилення проміння зірок, на запитання студента, що б він став робити, якби підтвердження не було, відповів: «Я б надіслав дорогому лорду Еддінгтону своє співчуття, — теорія має бути правильною».

Навівши ці висловлювання двох великих учених, Гінгерич заявляє: «Коли Ньютона й Ейнштейна визнають ошуканцями, я готовий і Птолемея зарахувати до їх числа. Поки що я волію вважати його найбільшим астрономом античності».

Цілком погоджуючись із Гінгеричем у його оцінці Птолемея, мабуть, не можна повністю віддавати перевагу теорії перед спостереженнями. Спостереження минулого не відтворювані. І заслуга Птолемея полягає ще й у тому, що він у своїй праці доніс до нас ці спостереження, які було використано для вивчення вікових змін у Сонячній системі та за її межами. Неможливо уявити, вважають астрономи, що сталося б, якби «Альмагест» загинув у вогні пожежі, яка знищила Александрійську бібліотеку... Світ не дізнався б про роботи Гіппарха і Птолемея, не було б зоряного каталогу й теорії руху Сонця, Місяця, планет. Все це було б, звичайно, зроблено, але з тисячолітнім запізненням. Та, всупереч думці астрономів, математик А.Фоменко будує свою історичну хронологію, незважаючи на реальний відлік часу.

«Альмагест» і «Революційне перекроювання історії»

Головною підставою для перегляду історії А.Фоменко вважає зоряний каталог «Альмагеста». Зробивши великі обчислення на комп’ютері, Фоменко дійшов висновку, що каталог треба датувати не II століттям нової ери, а Х століттям. Відповідно, і всі дати історії людства потрібно «омолодити» приблизно на тисячу років. З цього випливає, що, виявляється, Стародавня Греція, Стародавній Рим, Вавилон, Ассирія, Іудея існували в X—XIII століттях нашої ери. Єгипетські піраміди були побудовані в XVI столітті «русько-татарською ордою» на згадку про велику монгольську імперію. Та й саме слово «піраміда» походить, мовляв, від російського слова «пир». І тому подібні «відкриття». Перекроювання історії Росії перетворилися на таку саму жахливу нісенітницю. Наведемо лише деякі приклади, запозичені зі статті професора А.Портнова «Як Чингисхан став Юрієм Долгоруким» («Наука и жизнь» № 2, 2000). «...Історики й гадки не мали, що київський князь Ярослав Мудрий був водночас хвацьким «отаманом» на прізвисько «Батя», а також ханом Батиєм, литовським князем Гедиміном і навіть... Іваном Калитою. Чингисхан, чия докладна біографія — «Сокровенное предание», а також історія його війн із татарами, з чжурдженями, китайцями були написані ще за його життя полоненими китайськими істориками, «виявився» варягом Рюриком, а також засновником Москви князем Юрієм Долгоруким і навіть — святим Георгієм Побідоносцем!.. Тому, певне, лику святого Георгія на іконах і Юрію Долгорукому на знаменитій статуї навпроти московської мерії варто надати монгольських рис, щоб відповідати поглядам історичних «реформаторів»... Найбільшим відкриттям А.Фоменка став той дивний факт, що ніякої татаро-монгольської навали на Русь узагалі не було, як не було й ніякого «ярма» та звільнення від нього. Навпаки, існувала єдина братня русько-монгольська Велика Орда... А отже, не було знищеного з усім населенням Києва (всупереч широким археологічним розкопкам), не було і спалених інших міст...» і т.д. Не варто докладно перелічувати такі «одкровення». Наведеного достатньо, щоб не тільки історик, а й будь-яка нормальна людина, яка цікавиться історією, зрозуміла всю антинауковість «нових» поглядів. Втім, астрономи з допомогою астрономічних фактів довели неспроможність А.Фоменка в перегляді часу видання «Альмагеста», а отже, і в перегляді історії.

Зокрема, професор Ю.Єфремов із Державного астрономічного інституту ім. Штернберга при МДУ зазначив, що А.Фоменко, аби уникнути розрахунків довгот зірок, пішов на пряму фальсифікацію даних Птолемея і заявив, що в «Альмагесті» нібито не вказана точка початку відліку довгот. Проте достатньо розгорнути сьому частину одинадцятої книги «Альмагеста», щоб прочитати точне посилання на Овен як на перший знак зодіаку в системі координат по довготі тощо. На міжнародному симпозіумі «Астрономія найдавніших цивілізацій» (Москва, травень 2000 р.) група астрономів зробила доповідь «Датування «Альмагеста» Клавдія Птолемея». Автори визначили за величинами блиску південних зірок місце і час спостереження античного каталогу з «Альмагеста» і встановили з великим рівнем певності: традиційна дата спостережень «Альмагеста» — II століття нашої ери.

Відділення історії Російської академії наук жорстко й однозначно висловило загальну думку вчених про історичні вишукування математика-академіка А.Фоменка: методи побудови «нової хронології історії» з наукою нічого спільного не мають.

Здавалося б, усе ясно. Але, як зазначає А.Портнов, книги А.Фоменка, з печаткою якості МДУ і РАН, виходять масовим тиражем, їх видання субсидує Російський фонд фундаментальних досліджень, їх широко пропагують засоби масової інформації Росії...

Не оминула доля «революційного перекроювання історії» й Україну, щоправда, вже без посилання на античний «Альмагест».

Багатьом відомі книги доктора економічних наук Ю.Канигіна, який, усупереч багаторічним археологічним та історичним дослідженням, створює своє «революційне перекроювання історії», повідомивши світові про новий шлях аріїв і висновки, що з цього випливають. Зокрема, він визнає Україну батьківщиною християнства, а Ісуса Христа — вихідцем із гуцулів...

Ну як тут не погодитися з уже цитованим нами професором А.Портновим, який наприкінці своєї статті наводить фразу з відомого оповідання Марка Твена, де герой узявся редагувати сільськогосподарську газету і повідомив здивованим читачам: «Тепер, коли наближається спека і гусаки починають метати ікру...»