Чи потрібна Європі й Україні в тому числі фундаментальна наука?

Члени Єврокомісії з питань науки люблять вимовляти ритуальні фрази про користь фундаментальної науки, про необхідність наздогнати і перегнати Америку і, як результат, про бажаність підвищити відсоткові відрахування з бюджету Євросоюзу і кожної з країн, котрі входять до нього, на розвиток науки. У результаті відсоток відрахувань... знижується. Європейці — люди не дурні, гроші рахувати вміють, тому цікаво зрозуміти — чому так відбувається.

Поставимо сакраментальне запитання: а навіщо, власне, потрібна фундаментальна наука? Як писав відомий математик Харді, наука вважається успішною, якщо вона призводить до створення нового засобу знищення людей або посилює майнову нерівність. Це те, за що суспільство згодне платити — шляхом державних інвестицій, якщо йдеться про нову зброю чи державний престиж, або ж через приватний капітал. Європа давно полишила думку з кимось серйозно воювати, нова зброя їй не потрібна. Інша річ США, Росія, Китай — для них державне фінансування фундаментальної науки є природним.

Що стосується приватного капіталу, то має бути налагоджений інвестиційний механізм, який дозволяє швидко впроваджувати останні наукові відкриття в конкретні вироби. Такий механізм є в США, де наявність вільних капіталів, людей, котрі вміють і люблять ризикувати, як і відповідної законодавчої бази, дає підставу для розвитку фундаментальної науки.

У результаті — навіть якщо європейські вчені і роблять видатне відкриття, воно відразу впроваджується в США, і Європі доводиться купувати кінцевий продукт! Тобто, збільшуючи асигнування на фундаментальну науку, Європа фінансує США! Логічно, що європейці до цього не прагнуть. Чи є це трагедією? Аж ніяк. Є центр світової науки — США, які охоче приймають дослідників усього світу. Там і розвивається фундаментальна наука — річ дуже дорога, але вона приносить великі прибутки. Говорити ж серйозно про фундаментальну науку в Європі навряд чи можливо. І трагедії в цьому немає. Це, звісно, стосується й України.