Академшоу. Далі буде?

В академічному середовищі переповідають таку історію. Після обрання 1962 року президентом Академії наук УРСР 44-річний Борис Патон якось зібрав директорів інститутів, яким виповнилося 65 років, і, чемно подякувавши за багаторічну сумлінну працю, сказав, що треба дати дорогу молодим.

Нині Борисові Євгеновичу 96, з них більш як півстоліття - на посаді президента головної наукової організації України.

Чинний статут НАН України не передбачає максимальної кількості каденцій та вікового цензу для президента.

У середині квітня завершується чергова президентська каденція. Спливає також термін повноважень президії НАН, яка керує повсякденною роботою Академії наук. Постало питання: за якими правилами проводити вибори? Адже їхня процедура фактично не узаконена, механізму обрання президента в чинному статуті не прописано.

У терміновому порядку президія ухвалила постанову "Про проведення виборів до складу президії НАН України" (від 11.02.2015), якою, зокрема, відділенням Академії доручається організувати "на засадах демократичності, гласності та прозорості" підготовку пропозицій щодо кандидатів на посаду президента НАН України, обговорити кандидатури і ухвалити рішення про їх висунення. До загальних зборів відділень залишалися лічені дні, тож виконання доручення звелося до формальностей.

Висунення кандидатур на посаду президента НАНУ особливих дискусій не викликало. Усі відділення академії одностайно підтримали кандидатуру Б.Патона. Щоправда, було названо ще кілька кандидатур (скоріше задля дотримання ритуалу "демократичності, гласності та прозорості") - віце-президента НАНУ А.Загороднього, академіка-секретаря відділення фізики НАНУ В.Локтєва, директора Інституту фізики конденсованих систем І.Мриглода.

Директор Інституту біохімії С.Комісаренко відразу зняв свою кандидатуру.

Чи може виникнути в когось сумнів щодо результату квітневих виборів?

За всієї величезної поваги до Бориса Євгеновича, його колосального внеску в розвиток науки, не можна не зважати на його вік. І, мабуть, у статусі почесного президента він не став би менш шанованим і затребуваним. Згадаймо академіка М.Амосова, який у 75-річному віці поступився директорським кріслом своєму кращому учневі, а сам став почесним директором, продовжуючи активну наукову і громадську діяльність. Так само й деякі керівники академічних інститутів є сьогодні почесними директорами і водночас трудяться на ниві науки.

Втім, певна частина академічної спільноти переконана, що більш достойної кандидатури, ніж Борис Євгенович, на посаду президента немає, і тому - дай Боже йому здоров'я і далі тримати оборону НАНУ. Мовляв, академія збереглася завдяки авторитету Патона, бо стільки є ласих до її майна. Однак Борисові Євгеновичу вже за дев'яносто. І де "дорога молодим"? Невже серед багатотисячної армії науковців не знайти гідних стати наступним президентом академії?

Після Загальних зборів НАНУ, які схвалили зміни й доповнення до нової редакції статуту, я звернулася з запитаннями до академіка-секретаря відділення біохімії, фізіології та молекулярної біології, директора Інституту біохімії ім. О.Палладіна академіка С.КОМІСАРЕНКА.

- Сергію Васильовичу, ви запропонували зміни до нової редакції статуту академії, які ваші колеги сприйняли неоднозначно. У чому їхня суть ?

- Річ у тому, що зміни до статуту - не проста формальність. Це питання, без перебільшення, стратегічного порядку. Статут - наш головний документ, який діятиме щонайменше 10-15 років, і тому правки до нього мають враховувати розвиток НАН і можливі зміни в її діяльності. Так склалося, що ні в чинному статуті від 2002 року, ні в статуті, ухваленому Загальними зборами НАН 2013 року (але досі не затвердженому Кабінетом Міністрів), ні в пропозиціях робочої групи не прописано механізму висунення претендентів для обрання президентом НАН та процедури його обрання. На засіданні президії НАН я виступив із цього приводу, запропонувавши цілком демократичний і прозорий механізм обрання президента й складу президії.

Запропоноване мною положення, згідно з яким президент НАН може обиратися максимум на два терміни - по п'ять років кожний, ввійшло до нової редакції статуту, схваленої Загальними зборами НАН. На мою думку, у статуті потрібно передбачити також посаду почесного президента.

Є ще одна прихована проблема. При обранні президента простою більшістю голосів за умови, коли є багато претендентів (кожне відділення має право висунути свого кандидата), може виникнути ситуація, коли оберуть того, хто набрав хоча й більшість, проте мінімальну, скажімо, 10% чи менше. Як на мене, при висуненні кількох претендентів вибори потрібно проводити у два тури. До речі, ця моя пропозиція також ввійшла в останній варіант змін до статуту.

Складність з висуненням кандидатів на посаду президента НАН цього року ще й у тому, що ми не знаємо рішення Бориса Євгеновича - чи підтримає він висунення своєї кандидатури. Я прямо сказав про це на засіданні президії. Щоправда, дехто розцінив мою репліку як неетичну.

- Одне з доповнень до статуту, запропонованих робочою групою, потребує принаймні роз'яснення. Як це розуміти: "За виняткових обставин Загальні збори НАН України можуть таємним голосуванням… продовжити термін повноважень президії НАН…"? До речі, повноваження президії торік було продовжено саме на такій підставі.

- Це положення, на мою думку, досить суперечливе. Вираз "за виняткових обставин" не має юридичного підґрунтя, і продовження повноважень на такій підставі є позастатутним. В остаточному варіанті його знято. Щоправда, у випадку, коли вибори президента виявляються безрезультатними, тобто не обрано нікого, призначається дата нових виборів, але не раніше ніж через два місяці і не пізніше ніж через рік.

Загалом серед моїх пропозицій чимало таких, які я вважаю дуже слушними. Зокрема, це стосується виборів членів президії. Якщо президента оберуть згідно зі старим статутом (а нового ще немає і невідомо, коли його затвердить Кабмін), то він пропонує фактично увесь склад президії - віце-президентів, головного вченого секретаря і всіх членів президії,крім академіків-секретарів відділень, які обираються більш-менш демократично - загальними зборами відділень таємним голосуванням.

За такого порядку навряд чи виступить з конструктивною критикою президента той, кого він увів до складу президії. Тому я пропонував, щоб хоча би віце-президентів, які є головами секцій (їх в академії три), обирали у відповідних секціях. Тоді б у виборах могли брати участь не тільки члени академії, а й доктори наук (за певною квотою). Так само я запропонував обирати голів регіональних наукових центрів. Чому їхні кандидатури має висувати президент? Чому б не надати таке право вченим радам або конференціям наукових працівників наукових центрів?

- "Академія перед вибором(ами)" - така назва інтерв'ю з віце-президентом НАНУ А.Загороднім, яке опубліковане в нашому тижневику (№7, 2015 р.). Здається, всі розуміють, що нині йдеться про стратегічний вибір для академії. Що кажуть із цього приводу в науковому середовищі?

- Звичайно, ці питання обговорюються. Але є певна невизначеність. Хоча майже всі схиляються до того, що потрібно знати думку керівництва країни стосовно і президента академії, і її майбутнього. Поки що не маємо жодних сигналів "згори".

- Мабуть, очільники держави вважають, що, як колись казав один наш президент, наука може почекати. Тим більше що в країні економічна криза, буксують реформи, війна в Донбасі…

- На мою думку, саме в екстремальних обставинах потрібно консолідуватися, організуватися, а не усуватися від вирішення проблем. Екстремальні обставини - не підстава для хаосу, навпаки - підстава для боротьби з хаосом.

- Ви також вважаєте, що в академії, окрім Патона, немає з кого вибирати?

- Ні, я так не вважаю. Можливо, немає найбільш достойного претендента, але достойні є. Було б не зрозуміло чи, навіть, соромно, щоб серед понад
200 академіків не було декількох, які б могли очолити нашу Академію та зробити її більш демократичною і відкритою. Часом дорікають, що в нас немає нобелівських лауреатів. Гадаю, такий час настане - коли наука стане пріоритетом в Україні. Але сьогодні йдеться про інше - про керівництво академії, і лауреати Нобелівської премії не обов'язково є найкращими керівниками.

У науці, як і взагалі в житті, постійно виникає проблема пошуку найкращого на даний момент рішення. В обставинах, що склалися, ми й маємо знайти найкраще, тобто оптимальне рішення. Я переконаний, що в нас достатньо розумних і талановитих людей, потрібно лише дати можливість їх обрати. Наразі ж такої можливості немає.

- Тобто може статися так, що у квітні на виборах буде один кандидат у президенти НАН?

- Цілком імовірно. Бо коли інші побачать, що не мають шансів бути обраними, то просто відмовляться балотуватися. Для того щоб мати такий шанс, потрібно бути або дуже популярною людиною, або мати підтримку керівництва країни.

На моє глибоке переконання, керівництво країни не повинно усуватися від розв'язання цієї проблеми. НАН - це, образно кажучи, священна корова, яку потрібно оберігати. З іншого боку, це дійна корова, яка може давати повноцінне молоко. Тільки потрібно мати добрих доярів і добрі технології для переробки цього молока. У нас є дуже багато цікавих розробок, зокрема в галузі, за яку я відповідаю. Наприклад, ми розробили чудовий діагностикум туберкульозу, діагностикум для визначення рівня загрози тромбоутворення. У нашому інституті розроблено ефективні лікарські засоби, зокрема для боротьби з остеопорозом. Ми можемо похвалитися вітамінними препаратами, які набагато кращі за дорогі американські, що стоять на аптечних полицях. Але сьогодні наші препарати нікому не потрібні. Колись була державна політика виробництва вітчизняних ліків, і наш інститут забезпечував препаратами вітаміну Д практично весь Радянський Союз. Це лише декілька прикладів, а скільки їх можна навести з численних важливих розробок інших відділень Академії наук. Але це окрема тема.