Маючи протягом ряду років наукові контакти з кліматологом міжнародного рівня доктором фіз.-мат. наук професором В.Волощуком (науковим консультантом докторської дисертації С.Бойченко), знаючи спільні монографії і статті В.Волощука та С.Бойченко і її самостійні публікації, а також зважаючи на те, що я був у складі апеляційної комісії, створеної ВАК України щодо дисертації С.Бойченко, можу стверджувати: робота виконана на високому науковому рівні.
Зокрема набуті в нашому Науковому центрі аерокосмічних досліджень Землі ІГН НАН України останнім часом результати інтерпретації матеріалів бортового приладу SCIMACHY, установленого на європейському космічному апараті ENVISAT, показали, що розподіл парникових газів (СО2, СН4) в атмосфері над Україною, тенденції їхньої сезонної та багаторічної зміни і зумовлене цими процесами підвищення температури повітря в ХХІ столітті (див. публікації 2007 року В.Лялька та ін. у «Доповідях НАН України», № 4 і «Геологічному журналі», № 4), узгоджуються з аналогічними показниками, наведеними в публікаціях С.Бойченко. Цей факт, поряд із цілою низкою публікацій з цієї тематики в провідних закордонних виданнях (зокрема співробітників Інституту Макса Планка у ФРН), може служити одним із вагомих аргументів на користь добротності і достовірності дисертаційних матеріалів С.Бойченко.
Хотілося б побажати критикам цієї вкрай корисної для України роботи, аналізуючи явні і мнимі недоліки, які, за бажання, можна завжди відшукати, не забувати при цьому про морально-етичні норми наукових суперечок. А журналістам — усебічно перевіряти інформацію, залучаючи різні джерела з метою підвищення об’єктивності викладеного матеріалу.
Бажаю науковій школі професора В.Волощука і новому доктору наук С.Бойченко подальших успіхів у вирішенні актуальних для України завдань у рамках формованої нині «Кліматичної програми України». При цьому вирішувати їх у єдиному творчому колективі, як зі своїми прибічниками, так і опонентами. Тільки від нашої спільної роботи буде максимальна користь нашій країні.