"Сумихімпром" — помилка адресою?

Поки увагу країни прикуто до подій на Донбасі, десь намагаються вирішувати питання в найкращих традиціях попередньої влади. У червні країна знову мало не побачила, як здійснюється "правильний адресний" продаж - це коли чужих від угоди відсікають іще до її початку. Причому йшлося про продаж не пивного кіоску, а одного з небагатьох, які ще лишилися в країні, великих (до 5000 працівників) державних підприємств - "Сумихімпрому". Продати його збираються вже не перший рік, але не виходить - улюблений претендент колишньої влади хотів узяти максимально дешево, бажано зі знижкою.

У результаті мляві спроби виставляти невеликі пакети акцій на продаж незмінно демонстрували відсутність попиту. Іншими словами, ФДМ пропонували знизити і так не надто високу ціну - держава збиралася віддати підприємство за п'яту частину річного обороту.

Ім'я майбутнього покупця теж не було таємницею - Дмитро Фірташ. Власне, саме під нього азаровський Кабмін вибудовував схеми продажу, щоб повністю відітнути всіх можливих сторонніх претендентів. Так, до переліку вимог для претендента включено пункт про необхідність наявності досвіду управління аналогічними підприємствами протягом мінімум одного року, а також вимога про трирічну історію виробництва необхідної сировини. За дивним збігом, саме група Фірташа була єдиною в країні, хто цим умовам відповідав.

Були й інші веселі пункти, приміром, швидке врегулювання заборгованості підприємства. Враховуючи, що з жовтня 2012 р. санацією "Сумихімпрому" керує один із колишніх топ-менеджерів Фірташа, а група є основним постачальником сировини на завод, то хто є ключовим кредитором, здогадатися неважко. Власне, здогадуватися навіть і не треба.

Нині на підприємстві в раді кредиторів чотири з п'яти членів "дружні" саме пріоритетному покупцеві. А саме воно впевнено нарощує як борги, так і збитки. Так, торік збитки від "ефективного менеджменту" зросли у… 80 разів. Це при тому, що сировина поставлялася з орендованих у держави ж гірничозбагачувальних комбінатів, а газ купували у Росії з пристойною знижкою.

До речі, аналогічна біда і в інших хімічних підприємств групи - їм хронічно не щастить з прибутковістю. Втім, до Майдану це мало кого хвилювало на Банковій і Грушевського, оскільки всі добре знали, хто фаворит. Але сталася революція, Фірташ навіть устигнув побувати під арештом, і дещо змінилося. Хоча, як виявилося, деяких звичок позбутися дуже важко. Як і раніше, хочеться всього і якнайдешевше.

Перед великим продажем Фонд держмайна вирішив знову виставити на реалізацію два невеликі пакети (сумарно 7,2%). Це дає можливість перевірити наявність попиту на основний пакет і уточнити його ціну. Як ми вже зазначали вище, торік подібна спроба виставляння пакетів завершилася нічим. Фірташу вони були не дуже потрібні, інші не ризикували нариватися на конфлікт.

Однак цього року з'явилися охочі. За ідеєю, це хороший сигнал, щоправда, дивлячись для кого. Хоча для держави що більша конкуренція, то вища ціна й більші надходження до бюджету. Але це означає, що й за пакет претендентам доведеться платити більше, та чи хочеться - запитання цікаве.

В Україні за роки приватизації вже не раз бувало, що непотрібний претендент просто не міг узяти участі у торгах. Оцей спосіб і стали демонструвати у кольорах і фарбах. Спочатку виявилося, що торги проводитимуться на далеко не найбільшій "Східно-європейській фондовій біржі" (яку багато хто чомусь пов'язує саме з паном Фірташем).

Біржа впевнено взялася за процес - вона швидко й професійно зареєструвала для участі в торгах компанію "Будброк". Ця шанована структура є співвласником "Чернігів-", "Чернівці-", "Рівне-", "Вінниця-", "Івано-Франківськ-", "Волинь-", "Закарпат-" і "Львівгазу". Тобто саме тих облгазів, контроль над якими здійснює Фірташ.

І все б нічого, але реєструватися на торги прийшов ще один учасник - компанія "Бізнес-Інвест", близька до групи "Приват". От йому чомусь на біржі не дуже зраділи. І вочевидь зайвого покупця менеджери стали просто ігнорувати.

Виглядало це так: при зверненні президента "Бізнес-Інвесту" співробітники біржі старанно робили вигляд, що займаються обслуговуванням інших клієнтів, одним з них займалися більш як дві години. А от представника "Бізнес-Інвесту" уперто не помічали майже весь робочий день. Нагадаємо, що на не перевантажену потоком клієнтури біржу прийшов клієнт, готовий брати участь у торгах зі стартовою ціною 31,5 млн грн.

А ближче до 18.00 працівники біржі оголосили, що робочий день закінчився, і, викликавши охорону, намагалися виставити докучливого клієнта з приміщення. Якби це вдалося, то вийшло б, що документи подано не вчасно, а отже, і доступ до торгів конкурентові був би закритий. Довелося викликати наряд міліції. Підключили й телебачення. Тільки після цього (уже наступного дня) вдалося-таки здати документи.

Однак це була тільки перша частина шоу під умовною назвою "Ласкаво просимо в українську приватизацію, або Стороннім вхід заборонено". Друга почалася трохи пізніше. Виявилося, що застава в розмірі близько 6 млн грн десь зависла. Точніше, не десь, а в банку. Зовсім випадково банк ("Надра") теж належить усе тому ж Дмитру Фірташу. Така от несподіванка. Несвоєчасне перерахування застави давало непоганий привід для недопуску до торгів.

Щоправда, до цього часу підтягнулася преса, а у ФДМ усе-таки пам'ятали, що влада змінилася й у неї інші уподобання. У результаті торги перенесли, а перебіг вражаючої підготовки до них пообіцяли розслідувати.

Це було б справді непогано - провести реальний розбір польотів і Фонду державного майна України, і Національній комісії з цінних паперів і фондового ринку (що контролює біржову діяльність). Причому не обмежитися грізним помахуванням пальчиком, а застосувати реальні санкції. Валити банк ніхто не закликає, але розібратися з біржею все ж таки слід було б. Час уже припиняти подібне "відсівання" покупців.

Тим більше, що спостерігається зворушлива єдність - саме фірташівська Group DF просить розібратися, вважаючи, що має місце "навмисне блокування приватизації ПАТ "Сумихімпром" окремими комерційними структурами та їх власниками". І дійсно важко не погодитися, що саме має. Адже тиснув хтось на той же "Надра банк". І хто б це міг бути?

До речі, Group DF з притаманною їй тактовністю нагадала державі, що "без сильного стратегічного інвестора (ризикнемо припустити, що малася на увазі якраз сама Group DF. - Д.Т.) підприємство зупиниться, люди втратять роботу, а Україна залишиться без великого виробника складних мінеральних добрив і діоксиду титану". Не більше і не менше.

Та нагадаємо, що в групи у вересні закінчується строк оренди ГЗК, де видобувається титанова сировина. Кабмін уже заявив, що подовжувати договір не збирається. Слід гадати, скоро ми знову почуємо заяву про інвестора (себе улюбленого), робочі місця і натяк на зупинку виробництва.

До речі, експерти зазначають, що непогано б одержати й оцінку Антимонопольного комітету України. Приміром, якщо Фірташ на додачу до Черкаського і Сєверодонецького "Азотів", Горлівського концерну "Стирол", "Рівнеазоту" і Кримського содового заводу ще й сумське підприємство остаточно прибере до рук, то під контролем однієї людини опиниться 70% виробництва двоокису титану, 80% внутрішнього виробництва мінеральних добрив і 80% виробництва кальцинованої соди. Цікаво, як тут справи з антимонопольним законодавством?

А майбутній продаж 92,5% акцій так і буде проходити під умови, виписані під одного учасника? Чи деякі пункти можна все ж таки зробити демократичнішими?

Зрештою, Group DF хоче "відкритого, прозорого конкурентного конкурсу". От і необхідно почути ці побажання. Інші потенційні учасники теж навряд чи заперечуватимуть.

Благо, що у ФДМ буде нове керівництво. Спадщина йому дістанеться не найлегша - план з продажів не виконано навіть на 0,5%. На додачу доведеться вибудовувати нормальну, а не замовлену схему торгів.

І "Сумихімпром" - зовсім непоганий спосіб показати, як можна працювати по-новому.