Південний ГЗК: заходження без оркестру

Переддень Першотравня, схоже, стане для криворізького ВАТ «Південний ГЗК» історичним: на підприємстві нарешті змінилася влада. Наглядова рада усунула від посади голови правління Сергія Барабанова, а трохи пізніше — і більшу частину керівництва. Причина була гранично простою: правління працювало на користь акціонерів, у яких... практично не залишилося акцій. Причому така ситуація тривала майже два з половиною роки.

До грудня 2007-го половину акцій комбінату контролювали структури групи «Приват», вони ж здійснювали оперативне управління. Потім пакет було дуже недешево продано структурам Романа Абрамовича. У результаті той отримав 50% акцій Південного ГЗК (трохи менше — у «Смарт-холдингу» Вадима Новінського).

А от передати управління комбінатом «приватівці» якось забули. Його продовжував очолювати Геннадій Корбан — представник «Славутич-Капіталу», котрий володів малесеньким пакетом ГЗК. Зате компанія славилася тісним партнерством із групою «Приват».

Не змінився і менеджмент. Більше того, активізувалися тривожні тенденції. Майже одразу після продажу акцій, уже в січні 2008 року, Господарський суд Дніпропетровської області поновив процедуру банкрутства Південного ГЗК, призупинену раніше.

Саму процедуру було розпочато ще в «приватівський» період, у лютому 2006-го, за позовом не надто відомого місцевого Інституту механізації праці в чорній металургії. Значно цікавіше, що наукову установу контролюють усе той же «Славутич-Капітал» і компанія «Приват-Сток-Сервіс»

На основі позову тоді ж виник комітет кредиторів, з яким наприкінці листопада 2006 року комбінат уклав мирову угоду, відповідно до якої Південний ГЗК зобов’язався погасити майже 450 млн. грн. кредиторської заборгованості. У списку кредиторів — як досить відомі Орджонікідзевський і Марганецький ГЗК, ЗАТ «Цемент-інвест» чи ТОВ «Манітоба», так і менш популярні компанії «Вард», «Кріон», «Консист». Однак у всіх є невеличка спільна риса: вони підконтрольні групі «Приват». За час правління попереднього керівництва саме вона стала найбільшим кредитором комбінату.

Втім, одночасно близькі до цієї ж групи структури стали і найбільшим дебітором підприємства. І заборгували йому більш як учетверо більше (близько 2 млрд. грн.). Інакше кажучи, виникла популярна схема «кокона», коли фінансові потоки комбінату контролювалися на вході і на виході.

За словами нового голови наглядової ради Південного ГЗК Олександра Ластенка, попередній менеджмент сприяв «узяттю ГЗК в заручники». Підприємство упевнено вели до завершальної стадії банкрутства. Власне кажучи, воно й зараз перебуває в стадії «розпорядження майном».

І якщо 2008-го гірники ще працювали в плюс, то минулий рік став відверто провальним. Списати все на кризу не виходить: показники впали нижче від середньогалузевих.

За середнього по Україні зниження виробництва залізорудного концентрату на 3,4% падіння на Південному ГЗК виявилося на 60% глибшим. Виробництво агломерату взагалі обвальне — скоротилося майже на 70% (за середньогалузевого менш як 20%). Дохід від реалізації продукції впав майже на 56%. Нижче від галузевих були й відрахування до бюджетів — як державного, так і місцевого. Зарплата, яка ще кілька років тому викликала заздрість на сусідніх підприємствах, залишилася далеко позаду.

При цьому не знайшлося і якоїсь доладної концепції модернізації виробництва. За два роки акціонерам не подали ані стратегії розвитку, ані інвестиційної програми.

Новий голова наглядової ради змалював ситуацію гранично жорстко: «Топ-менеджмент цілеспрямовано працював на одного з колишніх акціонерів ГЗК... Результатом управління... стали витискання з підприємства всіх соків, відсутність плану його розвитку через непотрібність». Загалом, працював принцип «не своє — не шкода».

Наглядова рада вважає, що екс-голова правління «не надавав новому складу акціонерів достовірної та повної інформації про стан справ на підприємстві».

Здавалося б, маючи понад 99%(!) акцій, неважко було поміняти керівництво. Та реалії української корпоративної практики дуже далекі від західних.

На проведеному 30 квітня ц.р. засіданні наглядової ради були присутні четверо з п’яти її членів, включаючи й Геннадія Корбана. За усунення від посади голови НР і голови правління були всі, окрім Геннадія Олеговича. Він, до речі, й досі залишається в складі наглядової ради.

Був також призначений (до затвердження зборами акціонерів) виконувач обов’язків голови правління Михайло Короленко.

Далі нове керівництво представили трудовому колективу.

Взагалі-то ніякої зміни власників на комбінаті не відбулося. Просто акціонери — із більш як дворічним запізненням — отримали нарешті доступ до управління. Для підприємства, де трудиться понад 8500 осіб, це непогана новина.

Власне, трудовий колектив уже висловив свої вимоги, головними з яких стали забезпечення гідної зарплати та модернізація підприємства. Для попереднього керівництва знайшлися тільки слова «припинення неправильного управління». Враховуючи сумно відому гіперекономію «приватівських» менеджерів на інвестиціях у промисловий сектор, нічого дивного. Акціонери зобов’язалися найближчим часом виправити становище.

Зарплату було вирішено підвищити одразу. Її рівень зріс на 32%. Причому її достроково виплатили працівникам напередодні Дня Перемоги. Заодно виплатили половину накопиченої торік заборгованості за надбавкою за вислугу років. Планується поетапне збільшення зарплат до середньогалузевого рівня.

Починають розбиратися і з інвестиціями. До 1 вересня буде підготовлено стратегію розвитку підприємства.

Акціонери вже заявили, що готові виділити кошти і докладуть максимум зусиль для того, аби «вивести Південний ГЗК у лідери галузі протягом найближчих трьох років». На модернізацію виробництва та реалізацію соціальних програм буде виділено сотні мільйонів гривень.

Наглядова рада поставила перед новим керівником завдання з виведення підприємства зі стану перманентного банкрутства і з фінансового оздоровлення комбінату.

«Приватівському» комітету кредиторів обіцяно, що проблема банкрутства комбінату буде регулюватися в рамках правового поля.

Ну а зараз має відбутися захоплюючий процес розгрібання накопиченого спадку. Те, що він буде ненудним, уже зрозуміло. Враховуючи багату українську практику, при представленні нового керівництва на територію ГЗК запросили спецзагін МВС. Але тоді все обійшлося тихо.

Зате по закінченні робочого дня на прохідній комбінату знову з’явилися пани Корбан і Барабанов із групою особистої охорони. На чолі з Геннадієм Олеговичем вона спробувала зайти безпосередньо в кабінет в.о. голови правління, але її зупинили міліціонери та охорона підприємства. На чому силові дії й закінчилися.

А найцікавіше, схоже, тільки починається. Виявилося, що з кабінету заступника голови правління з питань фінансів і бюджету ВАТ «Південний ГЗК» у день зміни керівництва терміново зникли печатки. Вціліли тільки дві. Викрадачів поки що не встановлено.

Відповідну заяву нова адміністрація підприємства передала в правоохоронні органи.

Трохи пізніше екс-бухгалтеру Південного ГЗК «представники приватної охоронної структури» зробили «пропозицію, від якої неможливо відмовитися», — підписати заднім числом кілька платіжок на «невеличку» суму 987 млн. грн. Її навіть люб’язно вивезли для цієї мети з дому (не в багажнику). Міліція, щоправда, такої ініціативи не підтримала, і чотирьох «ентузіастів» уже затримано й поки що не відпущено.

Загалом, виконання вимоги наглядової ради ГЗК провести ретельний аудит фінансової документації буде ненудним. Причому новий менеджмент обіцяє подбати про те, щоб архів раптово не згорів і його не з’їв грибок. І з пацюками теж пообіцяли боротися...