Коли мене запитують про реальну ситуацію в оборонно-промисловому комплексі (ОПК) України, я відверто відповідаю: проблем дуже багато, і потрібно якомога швидше приймати рішення стосовно реформування. В іншому випадку — про власну оборонку можна забути.
Відправна точка сьогодення
Назву основні проблеми, які стоять перед ОПК. Наразі в нас майже майже повністю відсутнє виробництво устаткування для електронного машинобудування; науково-технологічна база виснажена, вітчизняні розробки з проривних перспективних технологій украй нечисленні, а ті, що є, постійно стикаються з різноманітними проблемами. І не лише фінансовими.
Перехід держави на ринкові відносини у сфері ОПК не створив ринкових механізмів ціноутворення, а наявна система не стимулює підприємства до підвищення продуктивності праці та ефективності роботи загалом.
Вкрай низька й комерціалізація технологій: лише до 20% інноваційних розробок втілюються в конкретні промислові вироби, 13% з них — експортується.
І при цьому фахівці галузі (оминемо тих, хто цілеспрямовано за гроші займається інформаційними диверсіями) довго й докладно обговорюють саму доцільність витрат на ОПК. Аргументуючи це «важким тягарем для економіки України». Але важкий тягар для економіки — це саме відсутність підтримки вітчизняного виробництва, кількакратне падіння його обсягів, а отже відмова від створення продукції з високою доданою вартістю. Це апріорі програшний шлях, який робить нашу державу вразливою, економічно незахищеною.
Ще одна частина експертів узагалі активно говорить про недоцільність утворення в системі оборонно-промислового будівництва центрального органу виконавчої влади (ЦОВВ) — Мінстратегпрому. Мовляв, це «радянське кліше», ще одна «бюрократична машина», яка не дозволить «динамічно розвиватися галузі». Однак історія засвідчила, що державний сектор оборонної промисловості за останні шість років за таких «спрощених умов» лише занепав. День у день ми поступово втрачали ті можливості, які ще збереглися. Саме тому представники оборонної промисловості та справжні фахівці галузі почали активно порушувати питання створення ЦОВВ, який би відповідав за оборонку. Його утворення не була забаганкою, це — гостра необхідність.
Також хотілося б розвінчати міф, що його останнім часом активно поширюють окремі особи, котрі ніколи не створювали органу державної влади з нуля. Для довідки — у середньому це займає не менше року…. Це велика кількість різних юридичних процедур, послідовних кроків, погоджень, рішень, які необхідно виконувати. А якщо на них накласти амбіції окремих осіб у владних коридорах, обмеження, пов’язані з карантином, та низку інших чинників, це взагалі стає достатньо непростим завданням.
Не завдяки, а всупереч
Утім, навіть за таких умов дуже багато вдалося зробити фактично з вересня 2020 року, коли було затверджено Положення про Мінстратегпром. Хоча дехто всього цього чомусь не помічає ... Якщо опустити прийняття всіх необхідних керівних документів і вирішення процедурних моментів (затвердження структури, штату, бюджету, отримання приміщення в м.Києві та спецдозволу на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею), то зроблено справді багато. На початок лютого 2021 року у штаті Мінстрагепрому працюють уже 125 осіб. Хоча карантин і обмеження в доборі персоналу трохи уповільнили темпи комплектації штату, я сподіваюся, що найближчим часом ситуація зміниться і міністерство сягне визначеного показника у 333 особи.
З моменту створення міністерства проведено 11 засідань нового урядового комітету, який розглянув майже сотню проєктів нормативно-правових актів і актуальних питань за різними напрямами функціонування держави. Мінстратегпром став розробником понад 20 проєктів нормативно-правових актів Кабінету міністрів України. Тільки для імплементації Закону України «Про оборонні закупівлі» було розроблено 10 проєктів постанов уряду, які вже надіслані на погодження зацікавленим центральним органам виконавчої влади. Перші вісім проєктів постанов КМУ уже найближчим часом пройдуть розгляд на засіданні урядового комітету, а потім — в уряді. Таким чином, у лютому буде створено практично всю нормативну базу для імплементації Закону України «Про оборонні закупівлі».
Також розроблено і спрямовано у ЦОВВ проєкти урядових постанов: «Про деякі питання розвитку промисловості України», «Про внесення змін до Порядку визначення товарів, що ввозяться на митну територію України для використання у промисловому виробництві моторних транспортних засобів, затвердженого постановою КМУ від 26 жовтня 2005 р. № 1031» тощо. У січні 2021 року Урядом було схвалено «Концепцію Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021–2025 роки».
Законопроєкти «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності» (прийнятий у першому читанні) та «Щодо перетворення державних унітарних підприємств космічної галузі в акціонерні товариства» вже у Верховній Раді України. Також у роботі проєкти законів «Про затвердження Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021–2025 роки», «Про порядок здійснення іноземних інвестицій у суб’єкти господарювання, що мають стратегічне значення для національної безпеки України», «Про державну промислову політику», «Про загальнодержавну програму розвитку високих технологій».
Уже завершено роботу над програмними стратегічними документами: «Стратегія розвитку ОПК України» (незабаром буде розглянута на засіданні РНБО) та «Стратегія відродження вітчизняного авіабудування на період до 2030 року» (розроблено новий план заходів щодо реалізації Стратегії).
Окреслено майбутній вигляд оборонної промисловості державного сектора, який передбачає проведення корпоратизації та створення двох державних холдингів — «Оборонні системи України» та «Аерокосмічні системи України». До кожного увійдуть шість і три холдингові компанії відповідно. Ба більше, процес реформи вже розпочався передачею зі складу «Укроборонпрому» перших 17 підприємств до Фонду державного майна. Крім того, від Мінекономрозвитку до Мінстратегпрому було передано Державну інноваційну фінансово-кредитну установу. Вона фінансуватиме оборонні проєкти і заохочуватиме розробників зброї створювати сучасні зразки озброєння та військової техніки. Започатковано створення Центру сертифікації продукції зі спеціальних сталей, сплавів та металургійного матеріалознавства (листопад 2020 року).
І це все, якщо не зважати, що я особисто ознайомився з роботою та можливостями майже 50 підприємств оборонно-промислової галузі по всій території України; проведено понад 30 нарад із різних питань розвитку стратегічних галузей промисловості, організовано і проведено двосторонні зустрічі з представниками дипломатичних та інших державних установ із 18 держав світу. Підписано меморандуми про співпрацю/взаєморозуміння з Державним агентством з питань оборонної промисловості Туреччини, Збройними силами Йорданії та Міноборони Бразилії.
Отож тим, хто регулярно говорить, що Мінстратегпром нічого не робить, варто було б просто звернутися й запитати, а не робити голослівних заяв, демонструючи свою необізнаність.
Серед пріоритетних завдань на 2021-й рік для мене особисто і Мінстратегпрому є:
- Забезпечити розроблення та затвердження: Стратегії розвитку оборонно-промислового комплексу України, Загальнодержавної цільової науково-технічної космічної програми України на 2021–2025 роки, Державної цільової науково-технічної програми розвитку авіаційної промисловості України на 2021–2030 роки і Загальнодержавної комплексної програми розвитку високих наукоємних технологій, а також затвердити й реалізувати Державне оборонне замовлення на 2021 рік.
- Інтенсифікувати процес корпоратизації підприємств ДК «Укроборонпром».
- Перейти до практичних кроків створення двох державних холдингових компаній: «Оборонні системи України» та «Аерокосмічні системи України».
- Створити Агенцію оборонних технологій на зразок Управління перспективних дослідницьких проєктів Міністерства оборони США.
- Забезпечити значне збільшення надходжень до державного бюджету, зокрема від експортної діяльності підприємств ОПК України.
І тут хотілося б наголосити, що ми працюємо на стратегію та орієнтуємося на дуже чітку мету, яка полягає в посиленні обороноздатності України і її Збройних сил, а ще — нарощенні сучасного та якісного вітчизняного виробництва, відході від сировинної економіки, збільшенні інвестиційної привабливості для бізнесу, покращенні експортного потенціалу нашої держави та розвитку нових ринків збуту.
Дуже сподіваюся, що це вдасться зробити. Адже іншого шляху немає....