Мільйони зі сміття: між світлом і тінню

Поки широка громадськість дивується масштабам і розкоші сфотографованого журналістами будинку-фортеці екс-міністра екології Злочевського, а громадські активісти безуспішно домагаються від Генпрокуратури порушення проти цього одіозного персонажа кримінальної справи, у відставку разом з іншими "свободівськими" міністрами цього тижня подав його змінник Андрій Мохник. Але за майже дев'ять місяців, проведених "урядом камікадзе" біля керма виконавчої влади, принципово не змінилася ситуація ні з тотальним засміченням України побутовими відходами, ні з циркулюючими в "сміттєвій" сфері тіньовими потоками. Які, очевидно, дуже навіть солодко пахнуть для їхніх контролерів.

Одним із непримітних для широкої громадськості лакмусових папірців реформ, очікуваних від післямайданної влади, є сфера поводження з відходами упаковки. Тут тобі і євроінтеграція - в ЄС це питання давно врегульовано відповідною директивою. І конкуренція - згідно з урядовою постановою, виробники та імпортери товарів в упаковці мають право укладати договори на надання послуг у цій сфері з державним підприємством "Укрекоресурси", безпосередньо підпорядкованим Кабінету міністрів України, або самостійно займатися збиранням, переробкою та утилізацією таких відходів. І боротьба з корупцією - адже при ДП "Укрекоресурси" з'явилася численна кількість фірм і фірмочок, які зробили плату за надання таких послуг обов'язковою. І охорона навколишнього середовища - за даними Української пакувально-екологічної коаліції (УКРПЕК), у країні переробляється лише 3,65% побутових відходів (в ЄС - до 85%), а тому не лише сміттєві полігони, а й придорожні канави разом із приміськими лісами завалено відходами.

За сотні мільйонів "сміттєвих" гривень зчепилися керівники "Укрекоресурсів", Мінприроди, секретаріату Кабміну, з одного боку, і глави Мінекономіки та Держпідприємництва, з іншого. Перші доводять, що за колишніми схемами жити можна. Інші в результаті не змогли нічого довести, поплатившись своїми посадами.

Схеми, пов'язані з утилізацією тари і упаковки, опинилися в епіцентрі великого політичного скандалу у вересні 2014 р. Тоді керівник Держслужби з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва Михайло Бродський (пізніше його буде звільнено в рамках процедури люстрації) успішно оскаржив в Окружному адміністративному суді Києва позов про розпуск цього органу влади. Крім того, під час скандалу сплив текст протоколу засідання уряду України, де міністр Кабінету міністрів Остап Семерак відверто говорить: "Ми ліквідовуємо орган, де не можемо замінити керівника, і створюємо інший орган, який виконуватиме ті ж функції". Реакція прем'єр-міністра Арсенія Яценюка красномовна: "Невміло працюєте".

Трохи раніше Бродський пише листа на ім'я генпрокурора Віталія Яреми, в якому пояснює, що Семерак "кришує" діяльність колишньої системи на ринку збирання, заготівлі та утилізації тари і пакувальних матеріалів. А ліквідація Держпідприємництва переслідує єдину мету - "прибрати мене (Бродського) як керівника зазначеного органу з подальшого шляху "успішного процвітання" корупційної діяльності компанії та осіб, які за нею стоять".

Оливи у вогонь підлив колишній міністр економічного розвитку і торгівлі Павло Шеремета, який заявив на саміті YES таке: "Є компанія "Укрекоресурси". Вона офіційно утилізує упаковку. Я чотири рази намагався знищити цю компанію. Один раз мені сказали, щоб не чіпав її, тому що ця компанія потрібна для потоку грошей для виборчої кампанії однієї з партій. Іншого разу мені сказали, щоб не чіпав її, бо вже дві партії отримували фінансування через неї ". Шеремета прозоро натякав на "урядоутворюючу" партію - "Народний фронт", від якої балотувався Остап Семерак, а також ВО "Свобода", чий ставленик Андрій Мохник очолював Міністерство екології та природних ресурсів України. Саме цьому міністерству підпорядковується екоінспекція, без якої схема "Укрекоресурсів" неможлива в принципі.

Злами обліку

Що на сьогодні являє собою ринок поводження з відходами упаковки в Україні? Вся упаковка, вироблена в країні або імпортована, фактично обкладається спеціальним податком, який іменується "тарифами на послуги із збирання, заготівлі та утилізації використаної тари і пакувальних матеріалів". Згідно з постановою КМУ №915 від 26 липня 2001 р. і зі спільним наказом Мінекономіки, Мінекології та Держмитслужби №789/414/709 від 30 липня 2009 р., функції зі створення системи збирання та утилізації покладено на держпідприємство "Укрекоресурси". Тобто внутрішні виробники та імпортери (при виробництві товарів в упаковці або в разі ввезення на митну територію України) повинні заздалегідь заплатити "Укрекоресурсам".

Розцінки такі: 350 грн за тонну паперово-картонної упаковки, 150 - скляної, 200 - дерев'яної та текстильної, 400 - бляшаної, 850 - пластмасової, 1100 - з алюмінію або фольги, 1250 грн - із комбінованого матеріалу. Тарифи затверджено понад десять років тому, проте й досі їх економічного обґрунтування ніхто не бачив. А вони - мегазавищені. Відтоді гривня девальвувала відносно євро в три рази, проте українські розцінки і сьогодні вищі за європейські аналоги. Наприклад, на послуги зі збирання та утилізації відходів зі скла - утричі вищі, ніж у Франції, і в п'ять разів - ніж у Польщі.

Це аж ніяк не означає, що на практиці "Укрекоресурси" зобов'язуються вивезти, відсортувати і переробити/утилізувати 100% такої упаковки. Як свідчить звіт держпідприємства за 2011 р., з 302,2 тис. тонн упаковки, отриманої за імпортом, укладено договори на утилізацію лише 12% такої упаковки. Про те, як виконуються такі договори, відкритої інформації взагалі немає.

Контроль над сплатою "тарно-пакувального збору" здійснює Державна екологічна інспекція. Такий інспектор - не менш поважна людина, ніж працівник податкової, адже вона може видати припис про порушення екологічних стандартів, що зупинить роботу будь-якого підприємства.

Однак уряд у 2001 р передбачив, що підприємства, організації та установи всіх форм власності можуть також самостійно займатися переробкою та утилізацією упаковки. Зокрема, великі торговельні підприємства і склади збирають таку упаковку, сортують і поставляють її на переробні підприємства, наприклад картонно-тарні або склодувні виробництва. Гроші, отримані від переробників, значною мірою компенсують собівартість упаковки. Проте за її переробку та утилізацію підприємства-виробники спочатку розрахувалися з "Укрекоресурсами", які в цій схемі переробки відходів можуть навіть не брати участі.

Аналогічна ситуація і на побутовому рівні. Майбутню утилізацію всієї тари та інших пакувальних матеріалів, які ми купуємо в магазині, вже оплачено заздалегідь - ще на рівні виробника або імпортера і включено до відпускної ціни такого товару. Проте ми змушені оплачувати додаткові послуги за місцем проживання за вивезення та розміщення цих відходів на звалищах і полігонах. За такої системи немає сенсу домагатися переробки, а тому часто цінні відходи упаковки потрапляють не на переробні підприємства, а на звалища.

Іншими словами, плата за збирання, заготівлю та утилізацію тари і пакувальних матеріалів стягується в українській економіці кілька разів. Причому систему вибудувано так, що на жодну зі структур не можна покласти остаточну відповідальність за гори відходів, у тому числі придатних до вторинної переробки.

Діри на кордоні

Ще цікавіша ситуація склалася з увезенням упакованих товарів з-за кордону. У роки правління Януковича закріпилася така схема. На кожній митниці працюють кілька структур, які уповноважені брати плату за майбутнє сортування, переробку та утилізацію тари. Екологічний інспектор, що працює на такій митниці, як правило, наполегливо рекомендує фірму, на рахунок якої імпортер і повинен заплатити за тарифами, встановленими Кабміном.

Зовсім необов'язково, що це буде "Укрекоресурси". Згідно з інформацією Державної екологічної інспекції за 2013 р., це держпідприємство отримало лише 36,3% екологічних платежів на кордоні на суму близько 99 млн грн: оформлено майбутню утилізацію 210 тис. тонн упаковки із загального обсягу ввезення 578 тис. Решту платежів отримали десятки приватних структур . Найбільші серед них - ТОВ "Віп консалт Лтд", ТОВ "Антос-Петроль", ТОВ "Орлан", ТОВ "Еко-Енергопром". Як розповіли DT.UA митні брокери, багато з таких структур утилізацією "не паряться", проте будь-які перевірки обходять їх стороною, бо за ними стоять впливові депутати та бізнесмени.

Майдан змінив ситуацію лише в тому сенсі, що на митниці стали використовуватися електронні митні декларації. Нині у такий спосіб оформлюється близько 93% ввезених вантажів. Саме на друкованих бланках вантажно-митних декларацій екологічні інспектори раніше і проставляли штамп про сплату збору на утилізацію упаковки. Мінприроди неодноразово просило митників продумати порядок електронної позначки екологічними інспекторами, але Державна фіскальна служба, що взяла на себе спрощення митного оформлення товарів, ці пропозиції проігнорувала.

У результаті сьогодні багато імпортних товарів впускаються на митну територію України взагалі без відповідного дозволу екологічних інспекторів. Сплата збору на утилізацію стала добровільним явищем. Імпортери не бачать сенсу платити, бо в подальшому вони самостійно займаються питаннями збирання, сортування та утилізації тари й упаковки. Як це прийнято в тих країнах, звідки постачається товар.

Значна частка імпорту поставляється в Україну з країн Євросоюзу, де діє система розширеної відповідальності виробника, що забезпечує переробку та утилізацію значної частини відходів упаковки. Згідно з директивою 94/62/ЄС, цей показник було встановлено на рівні 50–65% (залежно від типу матеріалу), а директивою 2004/12/ЄС норми переробки ще більше посилені і коливаються від 55 до 80%. Такі вимоги діють в Європейському Союзі вже десять років.

Якщо ми йдемо в Європу, то рано чи пізно ці вимоги Києву доведеться виконувати. Однак в Україні цей показник не перевищує і 15%, тож систему однозначно доведеться змінювати.

Європейський підхід до "сміттєвого питання" означає, що виробник або імпортер упаковки спільно з місцевими органами влади організовують збирання, переробку та утилізацію подібних відходів. За цієї системи неможлива робота непрозорого монополіста, а внутрішні виробники та імпортери продукції опиняються в рівних умовах роботи на ринку.

При цьому в Євросоюзі також працюють спеціально уповноважені компанії (Recovering Organizations), відповідальні за виконання встановлених норм переробки та утилізації. Однак за їх діяльністю, на відміну від ситуації з "Укрекоресурсами", здійснюється дуже ретельний державний і громадський контроль. Послуги оплачуються лише за фактом утилізації упаковки, а не у вигляді 100-відсоткової передоплати. У тому числі за неіснуючі послуги, як це склалося в Україні. Значно суворіша на Заході й справа з обліком утилізованої упаковки: подвійний облік майже неможливий.

Корупційний бізнес
від Мінприроди

Здавалося б, що простіше - зробити практику роботи з відходами такою ж, як прийнято в країнах - членах ЄС? З такою ідеєю до уряду звернулися Рада підприємців при Кабміні, Американська торговельна палата, а також керівники профільних промислових асоціацій. У своїх зверненнях підприємці акцентують увагу прем'єр-міністра на корупційній складовій, що склалася в економіці у зв'язку з діяльністю держпідприємства "Укрекоресурси". Як рішення вони пропонують підтримати від імені уряду законопроект "Про упаковку та відходи упаковки" (№4266а, поданий до Верховної Раді VII скликання народними депутатами К.Ляпіною, Ю.Дерев'янком, О.Мирним, О.Продан і Ю.Шаповаловим). Цей проект розроблено робочою групою при Мінприроди із залученням громадських організацій та промисловців і покликаний якраз упровадити систему поводження з відходами упаковки на основах ринкової економіки та європейського законодавства. Це позбавляє держпідприємство "Укрекоресурси" його привілейованого становища на ринку.

Прем'єр-міністр Яценюк 16 червня ц.р. накладає візу: "Прошу вжити заходів з демонополізації. Зробіть модель, як в ЄС" і доручає кільком підлеглим (включаючи тодішніх міністрів Шеремету, Мохника, Шлапака, Гройсмана і Петренка) опрацювати ці звернення і поінформувати Кабмін.

Однак через півтора місяця, 29 липня, з'являється доручення віце-прем'єра Гройсмана, в якому він "звертає увагу на формальний підхід до виконання доручення прем'єр-міністра".

Як вдалося з'ясувати DT.UA, гнів віце-прем'єра викликала позиція Мінекології та природних ресурсів, яке заблокувало процес реформ у цій сфері, попри зусилля Мінекономіки та Держпідприємництва. Глава відомства Мохник написав у МЕРТ листа, в якому послався на цілу низку судових рішень, покликаних зберегти старий порядок у сфері утилізації упаковки. При цьому міністр екології не забув пролобіювати ініціативу дозволити його підлеглим ставити особисту печатку не на митну декларацію, якщо це тепер неможливо, а на товаросупровідні документи. І заборонити розмитнювати товар без такої візи екологів.

В іншому листі заступник Мохника О.Настасенко уточнює, що є рішення Окружного адмінсуду Києва, яким постанову Держпідприємництва №21 від 21 лютого 2014 р. (передбачала скасування колишнього порядку поводження з відходами упаковки, затверджена постановою КМУ №915 від 26 липня 2001 р. і спільним наказом Мінекономіки, Мінекології та Держмитслужби від №789/414/709 від 30 липня 2009 р.) визнано недійсною.

Настасенко, який увійшов до нового складу наглядової ради "Укрекоресурсів", також інформує колег з Мінекономіки, що законопроект "Про упаковку та відходи упаковки" повернуто на доопрацювання, незважаючи на проходження ще в 2013 р. узгодження в Мін'юсті. Привід - зміна керівників державних органів, які тоді погодили законопроект.

Утім, законопроект "Про упаковку та відходи упаковки" було відкликано не в лютому (відразу після зміни влади), а лише в липні, коли прискорити процес впровадження європейських норм утилізації упаковки доручив прем'єр Яценюк. Як з'ясувалося, документ було повернуто на доопрацювання секретаріатом Кабміну. Керує ж цим органом міністр Кабінету міністрів Семерак.

У травні держпідприємство "Укрекоресурси" очолив Ара Сафарян, який до цього реалізовував проект у Дзержинську (Донецька обл.) з реконструкції котельні за рахунок "зелених" інвестицій у рамках коштів Кіотського протоколу. Це ті самі суми від продажу Україною квот на викид парникових газів, які було отримано в період прем'єрства Тимошенко. І які, на думку прокуратури, було витрачено в нецільовий спосіб.

Цікаво, що Семерак, який пролобіював кандидатуру Сафаряна, в роки "кіотського скандалу" був народним депутатом від БЮТ і членом політради партії Тимошенко. Тепер він у списку очолюваного Яценюком "Народного фронту".

У попередні два роки ДП "Укрекоресурси" очолював Дмитро Радіонов, який був креатурою сина екс-генпрокурора Пшонки. Проти Радіонова відкрито не одну кримінальну справу - про це не забув особисто повідомити на недавній прес-конференції Сафарян. Однак Радіонов несподівано "спливає" на посаді керівника іншого державного підприємства "Українські екологічні ініціативи", що безпосередньо контролюється Мінприроди.

А сміттєвози простоюють

Аудитори Рахункової палати ще в 2011 р дійшли висновку, що держкомпанія "Укрекоресурси" не забезпечує виконання функцій з розробки та організації впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів. "Повне збирання, перевезення, утилізація, знищення та захоронення побутових відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище не забезпечуються, що призводить у кінцевому рахунку до додаткового навантаження на Державний бюджет України", - значиться в рішенні колегії Рахункової палати.

Керівник ДП "Укрекоресурси" Сафарян визнав, що цільові кошти, одержувані цим підприємством в останні роки, використовувалися дуже неефективно. Так, 27 одиниць узятої в лізинг спецтехніки на суму 40,3 млн грн простоюють. Ара Сафарян згоден з тим, що його попередники не робили ефективних кроків для розв'язання проблеми поводження з використаною упаковкою в жодному населеному пункті, а практично всю роботу підприємства було спрямовано на "відмивання" коштів.

Як основну діяльність підприємства в останні роки глава "Укрекоресурсів" зазначає: передачу в оренду майна наближеним приватним підприємствам і надання їм фінансової підтримки, закупівлю обладнання за завищеними цінами, перерахування значних сум коштів за послуги утилізації, що насправді не впливають на збільшення обсягів вторинної переробки матеріалів, з яких зроблено тару й упаковку. Про те, що принципово змінилося в діяльності держкомпанії останнім часом, Сафарян воліє за краще не уточнювати, обмежуючись війною з "папєрєдніками".

У розвинених країнах переробляють левову частку твердих побутових відходів. Ця сфера слугує безперебійним постачальником дешевої вторсировини та покликана приносити додаткові доходи до держбюджету, а не бути корупційною годівницею для чиновників Мінприроди та інших служб. І справа тут не в іменах конкретних чиновників, а в механізмі роботи системи утилізації відходів упаковки - вона має бути європейською, тобто прозорою та висококонкурентною. В іншому разі не варто дивуватися дорогій упаковці та величезним завалам сміття на унікальних українських чорноземах.

***

У роз'ясненні, адресованому DT.UA після публікації "Незграбно працюєте" (№33 від 19 вересня 2014 р.), разом із вимогою про спростування окремих нібито неправдиво викладених фактів Міністерство екології і природних ресурсів України повідомило, що хотіло б перевести ДК "Укрекоресурси" (у листі вони його, як і раніше, іменують "Укрекокомресурсами") у власне підпорядкування. Тепер уже колишнє відомство Мохника запропонувало це зробити з благою метою "урахування громадської думки і для попередження та недопущення функціонування можливих корупційних схем". Як заявили в Мінприроди, це рішення нібито узгоджене з усіма центральними органами виконавчої влади. Однак нам відомо, що ні МЕРТ, ні Мінрегіонрозвитку своєї згоди на переведення "Укрекоресурсів" зі сфери підпорядкування Кабміну не давали.

У своєму листі DT.UA Мінприроди також пише, що виступає за скасування спільного наказу №789/414/709. "Цей документ як такий, що не забезпечує прозорої і конкурентної процедури господарювання, з ініціативи Мінприроди разом з Мінекономрозвитку й Міндоходів, нещодавно був скасований, але невдовзі, всупереч думці профільних міністерств і громадськості, суд поновив дію цього наказу", - скаржиться держвідомство. Однак тут профільне міністерство забуває додати, що взагалі-то воно… підтримало те судове рішення.

Йдеться про постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 травня 2014 р. за позовом, поданим ДК "Укрекоресурси" до Держпідприємництва. Мінприроди було визначене третьою стороною цього судового розгляду, однак, як зазначено в матеріалах суду, його представники на судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час і місце судового засідання були сповіщені. Більш того, Окружний адмінсуд у своєму рішенні повідомляє, що міністерство надало свої письмові пояснення, де попросило суд… задовольнити позовні вимоги. Тобто скасувати рішення Держпідприємництва про визнання нікчемним спільного наказу №789/414/709.

Як вдалося з'ясувати DT.UA, на сьогодні крайнім судовим рішенням є постанова Вищого адміністративного суду України від 28 жовтня 2014 р., яка частково задовольнила скарги Міністерства юстиції та "Української пакувально-екологічної коаліції" і направила справи на розгляд до суду першої інстанції. Тож боротьба за контроль над схемами в сфері сбирання, сортування й утилізації відходів розгорнеться з новою силою, щойно буде сформований новий уряд.