Маріупольський меткомбінат, 31 червня

«Іллічівський» соціалізм (йдеться про Маріупольський металургічний комбінат ім. Ілліча) завершився буденно, банальним рядком у порядку денному зборів акціонерів — «прийняти рішення про збільшення статутного капіталу на 2,552 млрд. грн. для поповнення обігових коштів і забезпечення подальшого розвитку компанії. Збільшення капіталу здійснюватиметься за рахунок власних коштів та інвесторів».

По факту це означало збільшення статутного фонду в 3,69 разу — для викупу його компанією Metinvest B.V., котра належить, як і вся гірничо-металургійна група «Метінвест», Рінату Ахметову. Нідерландську фірму спеціально включили «до переліку інвесторів, серед яких будуть розміщені акції додаткової емісії».

Вже через місяць, 2 серпня, новий співвласник ММК зможе викупити ці акції, отримавши контроль як мінімум над 75%. Комбінат повідомив, що ще приблизно 23% перебуватимуть під контролем нинішнього гендиректора В.Бойка...

Маються на увазі акції ЗАТ «Ілліч-Сталь». Зараз у нього 90,4% акцій ММК, після додаткової емісії залишиться якраз близько 23%.

Втім, того ж дня було прийнято рішення про додаткову емісію самого ЗАТ, статутний фонд якого збільшать учетверо. Хто викупить їх, теж відомо.

В Антимонопольний комітет ще 25 червня надійшла заява від Metinvest B.V., який клопочеться про дозвіл «на встановлення контролю над ММК ім. Ілліча... і мажоритарним акціонером меткомбінату ЗАТ «Ілліч-Сталь».

Тепер решті 17 тис. акціонерів (сумарно у них близько 45% акцій ЗАТ) запропоновано продати свої частки за ціною 5,9 номіналу. Чесно кажучи, не вельми дорого...

Це рішення, природно, було ухвалене зборами в п’ятницю «переважною більшістю голосів».

Загалом, багаторічна казка «про комбінат, який належить багатотисячному трудовому колективу, власність якого не можна змінити без згоди величезної кількості співвласників», назавжди розтанула в щільній маріупольській імлі...

За іронією долі, останні збори відкритого акціонерного товариства (тепер воно — публічне акціонерне товариство) «Маріупольський метзавод
ім. Ілліча» проходили в Палаці культури імені Карла Маркса.

Після зборів Володимир Семенович і де-факто новий власник Рінат Леонідович вийшли на ганочок і в неформальній обстановці поспілкувалися з народом.

Ахметов променився оптимізмом, заявляючи, що «ми разом із вами і Володимиром Семеновичем створюємо вертикально інтегровану компанію. Це саме той випадок, коли «1+1=3»... Україна отримає найбільшого платника податків. І найсильнішого гравця на світових ринках. Нашого гравця, національного, українського гравця!

…Ми прийшли з Інгулецьким ГЗК. Ми прийшли з Авдіївським коксохімом. Ми прийшли з «Краснодонвугіллям». Ми прийшли з Харцизьким трубним заводом. Ми прийшли з 2 млрд. дол., які будуть спрямовані на реконструкцію підприємства.

Місто отримає податки... отже, з’являться нові школи, нові лікарні, нові дитячі садки».

Було заявлено і про ефект злиття: «У комбінату Ілліча… повний металургійний цикл, славна історія, славні традиції, прекрасний трудовий колектив…

Раніше «Азовсталь» (належить пану Ахметову. — І.М.) хотіла будувати свою аглофабрику. А ММК — свій коксохім. Якщо всі все побудують, шкідливих викидів в атмосферу буде в рази більше, ніж сьогодні. А сьогодні нам будувати нічого не потрібно. У нас усе є. І ми інвестуємо 2 млрд. дол. у реконструкцію підприємства, у модернізацію виробництва, викидів в атмосферу стане ще менше».

Тут важко сперечатися. Ідея об’єднання ММК і «Азовсталі» активно просувалася в середині 90-х років, коли вони обидва перебували в оренді. Тепер ідея об’єднання реалізується на новому рівні. Хоча офіційно «питання об’єднання «Азовсталі» та ММК ім. Ілліча на порядку денному не стоїть».

Із приєднанням «Ілліча» «Метінвест» Ріната Леонідовича стає найбільшою за виплавкою сталі металургійною групою в СНД. Що, безсумнівно, добре.

Втім, що в цьому разі станеться з мартенівським цехом «Ілліча»? Доцільність його збереження і без того була під питанням.

Взагалі від запитань, що буде з кількістю трудового колективу, Рінат Леонідович тактовно ухилявся, заявляючи, що головне — «виграти чемпіонат світу із собівартості. З якості. З продажів. Якщо ми виграємо ці три чемпіонати, то ми обов’язково виграємо чемпіонат із заробітної плати!»

Що ж, тема справді делікатна... Усі чудово розуміють, що скорочувати доведеться дуже багатьох. На «Азовсталі» з аналогічним обсягом виплавки працюють близько 16 тис. народу, на ММК — 47 тис., і ще до початку травневих подій навколо ЗАТ «Ілліч-Сталь» керівництво «Ілліча» заявляло про плани скороченнях працівників підприємства на 25—30 тис. чоловік.

Настрій Бойка, котрого переобрали на посаду голови правління, попри компліменти Ріната Леонідовича про нього, як про найкращого металурга країни, був помітно менш радісним. Тепер він — не практично одноосібний господар, а всього лише один із молодших партнерів у групі. Більше того, саме йому і доведеться займатися оптимізацією (читай — звільненнями). Поки він сказав, що нинішній колективний договір працюватиме до кінця 2011 року, але «реорганізацію проводити будь-що треба. Тому що у нас зараз 47 тис. трудящих.… Будемо працювати над тим, щоб виокремлювати виробництва, не пов’язані з металургійним циклом.

Ви пам’ятаєте позаминулий рік: ще тоді ми почали проводити реорганізацію і зменшили кількість на п’ять тисяч чоловік. Питання раціоналізації використання трудових ресурсів буде на порядку денному ще не один рік... У нас колосальна соціальна сфера, і ми будемо визначатися, що з нею робити далі. Переконаний, що прийматимуться зважені та обдумані рішення».

Заодно було окреслено і причини «почесної капітуляції»: «За великим рахунком, із урахуванням того, що діється в країні, треба визнати, що ми банкрути. І завдяки тому, що нам подали руку допомоги, ми виживемо... Криза триває, тому я сьогодні задоволений, що в найбільш критичний час ми знайшли рішення і об’єднуємося з «Метінвестом».

Цікаво, що коли подивитися на статистику, то все ще не так похмуро. Більше того, фонд оплати гігантського комбінату на цей рік (1,38 млрд. грн.) практично дорівнює залишкам нерозподіленого прибутку на рахунках ЗАТ «Ілліч-Сталь» (1,3 млрд. грн.).

Хоча головна названа причина злиття беззаперечна — відсутність у комбінату сировинної бази.

Ще в червні гендиректор казав: «У нас нема концентрату, руди, коксу і вугілля... Треба думати, як виживати. Зможуть вижити в цих умовах компанії, котрі мають і виробництво, і сировину, і струнку систему збуту. Об’єктивність говорить про те, що нам необхідне об’єднання з тим партнером, у кого є сировинна база. Тому сьогодні ми ведемо переговори з «Метінвестом», тому що, по-перше, це українська компанія, по-друге, у неї є сировина: руда, концентрат, кокс. З нашого боку — є потужне підприємство і колектив».

Це справді так, і доля всіх комбінатів України без власної сировинної бази — підприємств «Індустріальної спілки Донбасу», «Запоріжсталі» — цілком стандартна. Їхні контрольні пакети або вже продані, або продаються. Спроби налагодити поставки з інших джерел виявилися надто витратними.

Власне, ще за тиждень до зборів було заявлено, що з групою «Метінвест» укладено контракт на поставку залізорудного концентрату, котунів і коксу строком на 25 років. Тоді ж Бойко заявляв, що контракт дасть можливість уникнути недружнього поглинання комбінату.

Наприкінці червня він казав, що пройшли переговори з офшорками, котрі у травні гучно проанонсували купівлю 100% ЗАТ «Ілліч-Сталь».

За словами Бойка, «у нас «увели» акції, перерахувавши нам за них якісь гроші. Ми повернемо ці гроші, а акції повернуться їхньому законному власнику... Моя тверда позиція, реакція президента, уряду, Антимонопольного комітету, наявність порушень в «оформленні угоди» зробили важкоздійсненною перспективу досягнення «покупцями» їхньої мети — набуття управління ЗАТ «Ілліч-Сталь».

Судячи з цілковитої відсутності будь-якої публічної реакції офшорів, усе так і було. От тільки кінцева адреса законного власника контрольного пакета дещо зміниться. Тож запитання, кого представляли компанії-загоничі, так і залишилося відкритим.

Зате вже відомий переможець. Соціалізм знову програв…