Ложка цукру в мішку солі

Нинішнє життя виробників цукру в Україні солодким не назвеш. Кілька останніх років чимало цукрозаводчиків змушені збувати свою продукцію нижче від собівартості. Гравці від малого до великого масово залишали ринок, і 2013/2014 маркетингового року запустилося і почало працювати вдвічі менше цукрових заводів, аніж роком раніше. Нормально відновитися ринку не дозволяють перехідні запаси цукру, що залишилися з минулого сезону. Вони становлять половину річного споживання і стримують ціни від бурхливого зростання. Проте на початку листопада заводи побачили світло в кінці тунелю. За повідомленнями гравців ринку, ціни рушили від зони збитку в бік собівартості - до рівня в 6 тис. грн/т. Це може стримати падіння активності в галузі. Окрім того, песимізмом охоплені не всі учасники ринку - складною ситуацією на ринку намагаються скористатися найбільші виробники, купуючи підприємства і намагаючись збільшити свою частку.

Виробництво скоротилося до обсягу споживання

На даний момент в Україні випускають продукцію лише 32 цукрові заводи, тобто лише одне із шести підприємств галузі, які працювали в країні до здобуття нею незалежності (190). Крім прагнення наживи "працівників газового різака і металобрухтових прес-ножиць", масове різання підприємств на металобрухт відбувалося тому, що зруйнувалася система, в якій галузь працювала раніше. Передусім Україна змушена була обмежитися забезпеченням потреб внутрішнього ринку. Виходячи з норми 38 кг на душу населення вітчизняним покупцям потрібно не більш як 2 млн т цукру на рік, що втричі менше від обсягу, який Україна виробляла до 1990 р.

За радянських часів наша країна (тоді ще республіка СРСР) була одним із найбільших у світі постачальників цукру, виробляючи 12–15% від загальносвітового обсягу і забезпечуючи потреби інших республік. Більше половини із 318 заводів, які давали 62% виробленого в рамках усього Радянського Союзу цукру, перебували в Україні недарма. Тут виявився більш родючий ґрунт для вирощування буряків, аніж в інших регіонах. Виробництво цукру було вибрано одним із пріоритетних напрямів сільського господарства для України.

Після розпаду СРСР централізовану закупівлю цукру у вигляді держзамовлення було скасовано. Колишні братні республіки запровадили обмеження на імпорт, намагаючись забезпечити себе цукром самостійно. Господарські зв'язки, що складалися роками, було втрачено, а в загальному хаосі налагоджувати їх було нікому. Зіткнувшись із меншим попитом на цукрові буряки, аграрії стали більше засівати інших культур, що призводило до гострого дефіциту сировини для цукрових заводів, і чимало з них тривалий час простоювали. Погіршувало ситуацію галопуюче зростання цін на паливні матеріали, яке підривало рентабельність роботи підприємств. У результаті розцвів бізнес із різання цукрозаводів на металобрухт.

Оливи у вогонь підливала процвітаюча з кінця 90-х минулого століття і до 2004 р. контрабанда цукру-сирцю, виробленого з цукрової тростини, дешевшої, аніж сировина з буряків. Приплив дешевого цукру з екзотичних країн міг поставити під загрозу зникнення всю галузь (імпорт доходив до третини річного споживання), якби 2006 р. не було внесено зміни до нормативного законодавства і не було прикрито лазівки для метикуватих ділків.

Після вступу України до СОТ річну квоту на імпорт цукру-сирцю встановили на рівні 260 тис. т на рік. Приблизно такий же розмір квоти зберігається й нині. Основні поставки за цією квотою зазвичай припадали на Бразилію та Кубу. Наявність квоти, яка становить близько 13–14% від внутрішнього споживання, стримує масований дешевий імпорт, який міг би завдати істотної шкоди вітчизняній промисловості. Водночас поставки за квотою згладжують можливий дефіцит цукру на ринку, який може виникати час від часу.

Обсяги відвантажень цукру за кордон із України ще менші, аніж імпортні поставки. Минулого 2012/2013 маркетингового року (який завершився в серпні 2013-го) Україна експортувала 134 тис. т цукру, причому основні поставки припали на країни СНД (Казахстан, Киргизстан, Туркменистан), а також на Грузію та Грецію. Прогноз Мінекономрозвитку на 2013/2014 маркетинговий рік поки значно скромніший - 10 тис. т.

У попередні роки українські виробники цукру розраховували отримати квоту для безмитних поставок до Росії в розмірі 100–300 тис. т. Зараз мито для українського цукру до Росії становить 340 дол./т і, по суті, робить продаж російським споживачам неможливим - ринкові ціни в РФ становлять близько 715 дол/т. Попри формальне існування зони вільної торгівлі між Україною і Росією, цукор виключено з безмитної торгівлі. Плекати великі надії на відкриття російського ринку, у світлі останніх подій навколо можливого підписання Угоди про асоціацію з ЄС, поки не виходить.

А обіцянка європейських чиновників збільшити квоту для українського цукру до,
по суті, крихітних обсягів у
20 тис. т на рік, ніякої погоди не зробить.

На ринку залишаються найсильніші

Таким чином, умови для роботи виробників на ринку складаються вкрай складні. З одного боку, постійно нависає загроза масованого імпорту дешевого цукру з Бразилії та Куби, яка стримується лише за рахунок його державного обмеження. З іншого - практично недоступні експортні поставки. До цього можна додати, що через хороший урожай буряків і велике виробництво цукру в останні роки ціни на українському ринку тривалий час були нижчими від рівня собівартості -
5 тис. грн/т і меншими від середньої собівартості в 6–7 тис. грн/т.

Мінімальні ціни на цукор, які встановлюються Кабміном, ситуації не сильно рятують. Навіть із урахуванням підвищення на 14,5% у 2012/2013 маркетинговому році, до 4677 грн /т, і можливого підвищення наступного маркетингового року до 4772 грн мінімальний гарантований прибуток виробникам не вельми світить.

Малі та середні виробники не витримують такої конкуренції, і цього сезону працює вдвічі менше цукрових заводів - 32 проти 61 торік і 77 заводів позаторік. Очікується, що цього сезону запуститься не більш як 41 завод. Відповідно, виробництво цукру в Україні поточного 2013/2014 маркетингового року скоротиться. На кінець жовтня вже вироблено 441 тис. т цукру з буряків, що в 2,2 разу менше, аніж рік тому. Експерти очікують, що цього року буде випущено 1,3–1,4 млн т цукру порівняно з торішнім обсягом у 2,2 млн т. Падіння викликане, в тому числі, зниженням середнього вмісту цукру в зібраних буряках.

Однак таке різке скорочення виробництва не обов'язково повинно було вплинути на ринок. На складах ще з минулого року залишилися рекордні перехідні залишки в обсязі 1 млн т, які покриють потреби ринку. Тобто по-справжньому розвантажитися український ринок зможе лише до наступного літа.

Тим часом затяжні дощі у вересні не дозволили аграріям вчасно вийти в поля для збирання буряків, і збиральну кампанію довелося зсунути в часі. В результаті цукрові заводи запустилися і приступили до переробки буряків на місяць пізніше. 27 вересня в Україні працювали тільки сім заводів, хоча рік тому в цей час - уже 50 підприємств.

Проблема була не лише в погоді, а й у дефіциті сировини. За даними Мінагрополітики, цього року під цукрові буряки засіяно лише 293 тис. га, що на 36% менше, ніж роком раніше.

Це підігріло побоювання щодо можливого дефіциту цукру на ринку, і в результаті ціни на цей продукт зросли на 9%, до 6 тис. грн, тобто сягнули приблизного рівня собівартості. І навіть попри те, що ніхто не може гарантувати, що ціни протримаються на цьому рівні значний час, така динаміка може стримати поширення панічних настроїв серед виробників.

А настрої серед виробників досить різні. П'ятірка лідерів ринку 2012 р. склалася таким чином: "Астарта" Віктора Іванчика і Валерія Короткова зайняла 19% ринку, "Укрлендфармінг" Олега Бахматюка - 9%, холдинг "Т-Цукор" Івана Гути - 8%, "Укрпромінвест" Петра Порошенка - 7% і "Кернел" Андрія Веревського - 5% (див. рис.).

Бажання вийти з бізнесу із виробництва цукру висловлюють не тільки малі та середні гравці. П'ятий номер у цьому списку, компанія "Кернел", основним бізнесом для якої є виробництво соняшникової олії, в 2013 р. продала два з чотирьох своїх цукрових заводів. Наступного року не планує засівати землю буряками, віддаючи перевагу іншим культурам. Виробництво цукру компанія назвала непрофільним ще у 2012 р. По суті, "Кернел" купив цей бізнес у компанії "Укррос" 2011-го для розширення земельного банку, а цукровий бізнес дістався "в навантаження".

Рішення виходити з бізнесу із виробництва цукру в "Кернел" пояснюють його нестабільною рентабельністю, прив'язкою до національної валюти, що несе певні бізнес-ризики, і значною залежністю бізнесу від державного регулювання імпорту.

Цим мають намір скористатися інші виробники. Наприклад, у компанії "Астарта", найбільшому виробнику цукру в Україні, називають таку складну ринкову ситуацію можливістю і заявляють про свій намір виступити інтегратором на ринку (покупцем заводів). Певні кроки в цьому напрямі компанія вже робить. Приклад - купівля Оржицького цукрового заводу у "Кернел", яка завершилася у вересні та обійшлася в 5 млн дол. Оржицький завод розташований у Полтавській області і є одним із найбільших в Україні (його потужності дають змогу переробляти 6 тис. т буряків на добу). Однак поки що підприємство простоює, і запускати його будуть, швидше за все, вже наступного сезону.

Компанія "Т-Цукор" Івана Гути у вересні отримала дозвіл Антимонопольного комітету України на купівлю цукрового заводу "Городенка", розташованого в Івано-Франківській області. Таким чином, "Т-Цукор" додасть до своїх шести заводів у Тернопільській області ще один. Компанія вклала у відновлення виробництва 10 млн грн і запустила виробництво ще 2012-го після трирічного затишшя, а тепер оформила контроль над підприємством. До речі, інвестор устиг прийти на "Городенку" вчасно - за період простою завод було на третину порізано на металобрухт. "Т-Цукор" збирається й надалі збільшувати потужність заводу (зараз 2,5 тис. т на добу), що може допомогти їй піднятися з третього на друге місце в Україні за обсягами.

Чи вдасться піднятися в українській табелі про ранги серед цукрозаводчиків, залежатиме від того, чи дозволить це зробити гравець, який посідає друге місце, - "Укрлендфармінг" Олега Бахматюка. Остання компанія, судячи з її заяв, планувала додатковий запуск двох цукрових заводів - Золочівського і Кременецького - у 2013 р., однак вирішила перенести його на наступний рік, щоб не дестабілізувати ринок. А ще через сезон компанія має намір запустити також два заводи у Львівській області - Ходорівський і Самбірський.

Позитивні сигнали
з міжнародного ринку

Хоча український ринок цукру - це річ у собі, котра ніяк не прив'язується до подій на світовому ринку, не можна не помітити, що за кордоном намічаються позитивні тенденції. Затяжне падіння цін на цукор у світі припинилося, і експерти очікують подальшого їхнього зростання в найближчі місяці. Аналітики інвестбанку Deutsche Bank на початку листопада підвищили прогноз цін на цукор на 1,45 цента за фунт (до 19,25 цента за фунт, еквівалент 3,6 грн за кг) у грудні. На їхню думку, це відбуватиметься через скорочення виробництва цукру в Бразилії 2013/2014 маркетингового року на 1,3 млн т, до 32,8 млн т. Окрім того, в Бразилії виник ажіотаж у зв'язку з пожежею в одному з основних портів країни Сантос, під час якої було пошкоджено навантажувальне обладнання. Для його відновлення знадобиться близько шести місяців, і це може зменшити пропозицію цукру на ринку, підганяючи ціни далі вгору.

Тож і внутрішній, і зовнішній ринки цукру подають поки що дуже обережні сигнали про можливе відновлення. Проте це не привід розслабитися і перестати помічати небезпечну тенденцію - кількість працюючих заводів у галузі падає. Образно кажучи, якщо така динаміка збережеться, то через кілька років падати буде вже нічому. Хоча, з іншого боку, після такого жорсткого добору на ринку залишилися справді найстійкіші підприємства і компанії. Дуже важливо не створити додаткового тиску на галузь, щоб не зробити складну ситуацію критичною. Нерозсудливі голови можуть сказати, що цукор завжди можна купити на світовому ринку. Проте хоч би яким малим здавалося українське споживання цукру у світовому масштабі, необхідність заміщення 1,8 млн т на рік імпортним цукром (якщо галузь ляже повністю) здатна пробити дірку в торговельному балансі України у розмірі 800 млн дол., що через формування валютного курсу позначиться на інших галузях.