Еvraz в Україні: обіцяного три роки чекають?

Зараз це виглядає, як глузування, та коли Еvraz Group два з лишком роки тому купувала п’ять українських підприємств, реакція більшості вітчизняних експертів була цілком позитивною. Від багатого новачка очікували дуже багато, насамперед грошей на модернізацію. На жаль, сподівання не виправдалися.

Нагадаємо, що наприкінці 2007 року Еvraz Group придбала шість пакетів акцій, причому у п’яти підприємствах гірничо-металургійного комплексу її частка відразу перевищила 90%. Це контрольні пакети Дніпропетровського металургійного заводу ім. Петровського, ГЗК «Суха балка» та акції трьох коксохімів — «Баглейкоксу», «Дніпрококсу» і Дніпродзержинського коксохімічного заводу.

Тільки Південний ГЗК євразівцям доводиться ділити на паритетних засадах з альянсом Ріната Ахметова і Вадима Новінського. А так — повний контроль. Спадок (окрім, мабуть, Південного ГЗК) був, щоправда, добряче зношеним, але купівля оцінювалася дуже оптимістично.

За розрахунками аналітиків, Еvraz Group тріумфально входила на наш ринок і заразом розв’язувала свої проблеми. Рівень власної забезпеченості у залізорудній сировині підвищувався до 100%, виникали додаткові можливості для збуту коксівного вугілля своїх вугільних шахт...

Загалом, суцільний позитив. За що не шкода було заплатити і майже мільярд доларів живих грошей (хоча більшу частину віддали акціями самої Еvraz Group).

Ну а далі... Мабуть, треба казати: «А потім злісна криза поламала всі чудові плани». Але це трішки неправильно: жодних планів криза не ламала через їхню цілковиту відсутність. Компанія не подала свого бачення процесу розвитку групи ні до кризи, ні після. Та, власне, і зараз нічого чіткого не обіцяє.

Єдине, що, відповідно до звітів компанії, торік більш-менш реально робилося, — це будівництво вузла сухої магнітної сепарації для збагачення руди на «Сухій Балці». Втім, остання озвучена цифра — це обіцянка інвестувати до 2010-го аж 10 млн. дол.

А в іншому, як іронічно резюмували в Дніпропетровськом обласному профкомі металургів і гірників України, результати «інвестиційної» діяльності Еvraz Group за минулий рік — переведення на «гарячу» консервацію нової коксової батареї на «Баглейкоксі», припинення фінансування капітального ремонту коксових камер батареї Дніпродзержинського коксохімзаводу і виведення з експлуатації однієї з трьох доменних печей на ДМЗ ім. Петровського.

Додамо і чергове перенесення термінів будівництва машини безперервного лиття заготовки (МБЛЗ) на «Петрівці». Це при тому, що, теоретично, всі розуміють, що без неї комбінат не виживе. Вартість проекту оцінюється близько 80 млн. дол. Для порівняння: торік інвестиції у виробництво метпідприємства становили 35 млн., але гривень.

Тим часом промовляються цілком правильні слова. Віце-президент Evraz пан Сотніков заявив, що «ми, як і раніше, вважаємо це (технології безперевного розливання сталі. — Д.В.) правильною інвестиційною ідеєю і готуємо ТЕО такого проекту».

За оцінками аналітиків, введення МБЛЗ дасть змогу знизити витрати на виробництво заготовки на 20—25 млн. дол. От тільки не чутно двох цифр — точного обсягу ресурсів і планованого року введення в експлуатацію. Тільки плани. І це — на третій рік володіння підприємством.

Ще один довгобуд — будівництво цеху очистки газу від сірководню на Дніпродзержинському коксохімі — подовжили на три роки (напевно, подарунок до Євро-2012). Що викликало скандал у міськвиконкомі, якому раніше обіцяли 2009-й. Зараз готовність об’єкта становить аж 45% при вартості цеху в 7,5 млн. дол.

Таких грошей для поліпшення екології багатотисячного міста у власників заводу, звісно, немає. Це ж не футболіста купувати...

На «Сухій Балці» виявилося, що Еvraz приділяє величезну увагу захисту навколишнього середовища. Але... навели цифру: ГЗК торік спрямував на природоохоронні цілі близько 2,4 млн. грн. Маленька ремарка: озвучена сума не дотягнула навіть до піввідсотка від обороту підприємства. Було б украй цікаво порівняти її з аналогічними витратами на підприємствах холдингу в Італії, Чехії і США.

Власне, нічого не обіцяють і надалі. Так, за повідомленням керівництва Еvraz Group, із 440 млн. дол., спрямованих компанією торік на реалізацію інвестпроектів, в Україні буде витрачено «кілька відсотків».

Мабуть, це було б смішно, якби не було так сумно і не стосувалося життя десятків тисяч людей, включаючи майже 15 тис. працівників підприємств. Вони і так одержують зарплату на 15—20% нижчу, ніж їхні колеги. Причому попереду — подальша оптимізація кількості (читай — скорочення). Адже фінансові показники групи зовсім не радують.

На кінець 2009 року відношення боргу до EBITDA в Еvraz Group, за оцінками інвестбанку UBS, становило 1,6. Для порівняння, аналогічний показник у Магнітогорського меткомбінату — 0,55, у Новолипецького — 0,66. Капіталізація компанії впала до рекордно низької цифри в 1,35 млрд. дол.

Чистий збиток Evraz у 2009 році становив 1,26 млрд. дол. проти 1,859 млрд. дол. чистого прибутку 2008-го. Показник прибутку до оподаткування знизився уп’ятеро, із 6,215 млрд. дол. до 1,26 млрд., а виручка — більш як удвічі, із 20,38 млрд. дол. до 9,77 млрд.

Загалом, компанія розплачується за власну політику минулих років, коли набралася кредитів під зав’язку. Чисті борги коливаються навколо цифри 8 млрд. дол., і майже половину слід погасити цього і наступного року.

Власне, компанія стала б банкрутом ще 2009-го, але її витягнув російський уряд шляхом кредитування держбанками.

Торік Еvraz мала виплатити банкам 3,8 млрд. дол., у тому числі 2,2 млрд. дол. — державним російським «Внешэкономбанку» і «Внешторгбанку». Кремль дуже посприяв як успішній реструктуризації, так і одержанню нових кредитів. І вони таки були виділені — близько 2 млрд. дол. для підтримки Еvraz Group. Як обтічно зазначило рейтингове агентство Fitch Ratings, «компанія демонструвала гарний доступ до банківського фінансування і ринків боргового капіталу в 2009 році, отримавши понад 2,5 млрд. дол. нових кредитних ліній і подовживши банківські кредитні лінії ще на 1 млрд. дол.».

Політкоректність агентства виправдана: фактично цими грошима здебільшого здійснюється кредитування сталеливарних заводів за межами Росії, для запобігання конфіскації яких міжнародними кредиторами і виділялися Еvraz Group позики на їхню купівлю.

Іншими словами, Еvraz Group перекредитовується в російських банках, щоб погасити борги перед банками американськими.

Проте наприкінці лютого 2010 року Fitch Ratings присвоїла прогноз «негативний» рейтингу Еvraz Group (за єврооблігаціями). Оскільки стосовно здатності компанії забезпечити необхідне фінансування для рефінансування заборгованості зберігається невизначеність.

Для України все це означає, що ніяких серйозних коштів підприємства не одержать. Точніше, за них доведеться дуже і дуже поборотися. Для початку — хоча б «витиснути» із власника бізнес-плани і проконтролювати їхнє виконання.

Нічого особистого — просто так Еvraz працює у тій самій Чехії або ПАР. А чим ми гірші? Металургія потихеньку піднімається, попит на метал зростає. Тож період відстрочок уже час закінчувати.

Причину нічого не робити Еvraz поки що знаходила. Але обіцяного чекають усе ж таки три роки, а не десять. І за всієї можливої політкоректності довести, що наші металурги гірші за південноафриканських, важко.

Довідка

Evraz Group — вертикально інтегрована металургійна і гірничодобувна компанія.

Головна компанія зареєстрована в Люксембурзі. Близько 72% акцій Evraz Group володіє компанія Lanebrook. Її бенефіціарами є інвесткомпанія Millhouse, яка управляє активами Романа Абрамовича та його партнерів (50%), а також Олександр Абрамов і Олександр Фролов (разом — 50%).

Група має підприємства в Росії, США, Канаді, Італії, Чехії і ПАР.

В Україні володіє Дніпропетровським металургійним заводом ім. Петровського, Дніпродзержинським коксохімічним заводом, «Баглейкоксом», «Дніпрококсом» і підземним ГЗК «Суха балка» (шахти «Ювілейна» та ім. Фрунзе).