Гострий брак коксівного вугілля в Україні можна подолати шляхом імпорту, але для цього необхідно збудувати глибоководні порти, здатні приймати великі кораблі, — вважає глава асоціації «Укркокс» Анатолій Старовойт.
За даними Асоціації коксохімічних підприємств України «Укркокс», в поточному році в Україні буде вироблено 15 мільйонів тонн металургійного коксу. Тим часом потреби металургів складають 18 мільйонів тонн, для виробництва яких необхідно 26 мільйонів тонн вугільного концентрату.
Постачання вугільного концентрату з Росії утруднені у зв’язку з високим внутрішнім попитом на цей вид сировини. В той же час в світі не спостерігається дефіциту коксівного вугілля: тільки Австралія щорічно вивозить на експорт 125 мільйонів тонн якісного вугілля. Проте існує дефіцит потужностей для його транспортування.
«Тому зараз на перший план виходить питання розвитку українських портів, насамперед глибоководних. Адже возити вугілля здалеку невеличкими суднами — це просто розорення», — констатує голова асоціації «Укркокс».
«По суті, зараз у нас немає жодного по-справжньому глибоководного порту, — розповідає він. — Тільки забезпечення прийому суден дедвейтом порядку 100 тис. тонн розв’яже цю проблему. Тоді ми зможемо вигідно возити вугілля з Австралії, США, Канади, Південної Африки».
Зараз кораблі дедвейтом до 50 тисяч тонн в Україні приймають всього три порти — Одеський, Іллічівський і «Південний». Більш великотоннажні кораблі йдуть до Румунії, в порт Констанца, і вже звідти дрібними суднами вугілля переправляється до Ізмаїла і Маріуполя, де перевантажується в залізничні вагони. «Економіку постачань це не покращує», — коментує ситуацію Анатолій Старовойт.
Докладніше про шляхи подолання дефіциту коксу в Україні читайте у статті Георгія Малинського «Кокс на мілководді» у свіжому номері «ДТ».