Екологічна п’ятирічка: український сценарій

Наприкінці травня Кабмін затвердив Національний план дій з охорони навколишнього природного середовища України (НПД) на 2011-2015 роки. І хоча щодо реалізації наших довгострокових планів у суспільстві виникло стійке скептичне ставлення, у Міністерстві екології та природних ресурсів упевнені, що працювати інакше вже просто не можна…

Міністр екології Микола Злочевський зазначив: «Ми зараз постійно зіштовхуємося з безліччю питань, де необхідні довгострокові цільові орієнтири. У розв’язанні таких складних проблем, як охорона навколишнього середовища або геологія, не можна працювати без бачення перспективи на 10-15 років. Потрібні довгострокові програми, причому не паперові, якими, схоже, уже всі столи забито, а реальні. З розбивкою на етапи та обов’язково з виходом на конкретний результат.

І прийнятий нині план з екології саме й визначає строки, відповідальність, джерела і, мабуть, головне - чіткі обсяги фінансування. Тим більше що розробка нацплану необхідна і згідно із Законом «Про основні засади державної екологічної політики України на період до 2020 року».

Документ у результаті ви­йшов об’ємним і до затвердження пройшов складний шлях обговорень на всіх рівнях. У міністерстві пишаються, що НПД став першим документом державного рівня, який створено і затверджено згідно з усіма європейськими стандартами.

Неурядові екологи оцінюють запропонований план менш райдужно, але визнають, що багато їхніх пропозицій було враховано і що він став набагато кращим. Під час його відкритого обговорення було внесено близько 1500 правок.

Втім, і в Мінекології, і в неурядових організаціях визнають, що навіть у разі ритмічного фінансування він не вирішить усіх проблем, які накопичилися за десятиліття. Дуже багато чого довелося відкласти «на потім», на період до 2020-го. Якісь проблеми доведеться вирішувати ще пізніше.

Ключове питання знову те саме - забезпечення грошима. У міністерстві вважають, що план максимально відповідає можливостям країни і загалом спирається на досвід попередніх років. Маніловщини постаралися уникнути…

Фінансування надходитиме з трьох джерел - держбюджету, Держфонду охорони навколишнього природного середовища і плюс бюджетна підтримка Єврокомісії (35 млн. євро).

На загальному тлі частка «єврогрошей» невелика - близько 9%. Але екологи дуже сподіваються, що це дасть змогу, по-перше, забезпечити прозорість виконання програми, а по-друге, поліпшить ритмічність фінансування й іншої частини… Зрив знакової програми, фінансованої ЄС, навряд чи комусь потрібен.

Микола Злочевський цілком відверто заявив, що «Єврокомісія відстежуватиме, як витрачаються гроші не тільки за «своїми» статтями, а й за всією програмою протягом найближчих п’яти років. Це, звичайно ж, накладає відповідальність, зате допоможе нам забезпечити не тільки прозорість витрат, а й своєчасність фінансування».

Цікаво, що в плані закладено систему індикаторів, при невиконанні яких подальше єврофінансування не здійснюватиметься.

Перший транш від ЄС на екологічні програми в обсязі 15 млн. євро може надійти вже найближчим часом, адже після затвердження плану залишається погодити лише низку деталей.

«Єврогроші» будуть використовуватися з метою зближення екологічного законодавства України із законодавчими нормами ЄС, а також для розвитку структур управління екологічними проектами, як державних, так і неурядових. Крім того, фінансуватимуться проекти в таких підсекторах, як охорона атмосфери та води, переробка відходів і відновлення природного біорозмаїття (маються на увазі заповідники).

Усього в найближчі три роки уряд України має виконати дев’ять ключових показників, забезпечивши максимальну прозорість процесу. Передбачається, зокрема, що на ці гроші почнуть створювати систему автоматичного моніторингу найбільших регіональних забруднювачів атмосфери. Їх визначать обласні адміністрації. Міністр екології сказав: «Ми зможемо в режимі реального часу одержувати статистику шкідливих викидів, аналогічна інформація надходитиме й менеджменту заводів, що дасть можливість уникнути багатьох непорозумінь і зробить більш коректними їхні відносини з Держекоінспекцією».

Взагалі чисте повітря має бути вигідним. До того, що в Євросоюзі при перевищенні рівня забруднень платять величезні штрафи, уже всі звикли. За словами Миколи Злочевського, там працює нескладний, але ефективний принцип «забруднювач навколишнього середовища та користувач природних ресурсів платить повну ціну». «Нам до цього поки що далеко, але навіть у сусідів з СНД екологічне законодавство значно жорсткіше від нашого», - наголосив він.

Експерти Мінекології вже порівнювали Україну з найближчими сусідами. Порівняння вийшли далеко не на нашу користь: у Росії через два роки підприємства за перевищення ліміту скидання забруднень платитимуть 50-кратну ставку екологічного податку, у Білорусі - 15-кратну. У нас поки що з великим скрипом «пробивають» десятиразове збільшення ставки екологічного податку. Причому доходить до вкрай оригінальних обвинувачень (назвати їх смішними язик не повертається) в… «екологічному терорі».

Тобто власники ряду підприємств свято впевнені у тому, що право безконтрольно забруднювати атмосферу та воду - це просто такий стиль ведення бізнесу. Ну а жителі міст за такого підходу повинні звикнути дихати брудним повітрям і безпомилково визначати, з якого підприємства дме вітер.

Більше того, часто не вдається стягнути навіть штрафи, нараховані згідно з нині діючим законодавством. Справи застрягають у судах. Так, за підсумками минулого року, вдалося зібрати всього близько 3-5% штрафних санкцій…

Встановлення систем автоматичного моніторингу дасть змогу кардинально змінити ситуацію, оскільки оперативна інформація надаватиметься в режимі реального часу як самим власникам підприємств, так і співробітникам міністерства разом з обл­адміністраціями. При цьому до самих установок моніторингу доступ матимуть лише співробітники міністерства, тож «підкрутити» дані не вийде.

Подбають і про інші «підкрутки». Міністр екології вже пообіцяв, що попросить і КРУ, і правоохоронців уважно стежити за всім, що стосується витрачання коштів на НПД: «Ми зацікавлені в максимальній прозорості процесу. Зайвих грошей у програмі немає, і виникнення «бічних фінансових потоків» нам не потрібне». Це стосується і фінансування плану із загального фонду держбюджету та Держфонду охорони навколишнього природного середовища України.

Одним з найбільш амбіційних проектів є вивезення та утилізація до кінця наступного року всіх прострочених пестицидів і отрутохімікатів. Нині, за даними Мінекології, у країні налічується понад три тисячі місць їх складування. Багато їх залишилося ще з часів УРСР. Причому в більшості випадків це банальні навіси, або й узагалі відкриті та не захищені від впливу атмосферних опадів майданчики. Рівень забруднення пестицидами та отрутохімікатами грунтових вод і атмосфери часто на порядки перевищує нормативний.

На початок цього року ситуацію з їхнім зберіганням удалося нормалізувати тільки в чотирьох областях. Однак цього року має відбутися злам. Намічено очистити від цих речовин ще не менше 12 областей, а в 2012 році повністю завершити програму утилізації. Відходи зберуть і вивезуть для знищення за межі України. Зокрема, укладено контакт з ізраїльською компанією «С.І.Груп Консорт», згідно з яким вона забезпечить збирання і знищення за межами країни понад 7,5 тис. тонн непридатних пестицидів. Обласні адміністрації мають, у свою чергу, провести локальні тендери на вивезення ще 3,5 тис. тонн відходів.

За словами Злочевського, «у разі збереження бюджетного фінансування програми очищення на нинішньому рівні вже наступного року в країні не залишиться жодного занедбаного складу з небезпечними відходами. Нині роботи ведуться навіть із випередженням графіка».

Також, щоб подібні проблеми не виникали знову, планується побудувати завод з переробки непридатних пестицидів та інших отрутохімікатів, про що тривають переговори з інвесторами. Крім того, розглядається проект будівництва спеціальних печей для знищення медичних відходів. Також розпочнуть реалізацію проекту заводу з утилізації автомобільних шин, якими просто завалено всю Україну. Уже погоджено проект і обрано майданчик для будівництва.

Крім проблеми високотоксичних відходів, доведеться розв’язувати і проблему побутових відходів, які буквально заполонили наші міста. У період дії плану буде забезпечене поховання не менш як 70% побутових відходів обласних центрів і міст із населенням понад 250 тис. чоловік. Звичайно, цього недостатньо, але ресурсів відверто не вистачає, і тут багато що залежатиме від ініціативи місцевої влади. Ті ж таки вантажівки з «лівими» відходами, які вивантажують їх у лісопосадках і приміських лісах, повинні турбувати не тільки Міністерство екології.

Мабуть, уперше за роки незалежності візьмуться за розв’язання проблеми забруднення атмосфери. Згідно із планом, до 2015 року передбачається знизити сумарні викиди двоокису вуглецю в навколишнє середовище теплоенергетикою на 10%. Найближчим часом за участі обласних держадміністрацій буде проведено конкурсний відбір щонайменше п’яти інвестиційних проектів для теплоенергетики (кожен потужністю не менш як 500 Мвт), спрямованих на зменшення забруднення атмосферного повітря. Переважно це стосується теплоелектроцентралей. Фільтри для таких станцій недешеві й коштують до
3 млн. дол. Реалізація перших п’яти проектів дасть можливість накопичити досвід для здійснення масштабніших проектів.

У сфері захисту водних ресурсів теж рухатимуться поетапно. Насамперед планується перехід до так званого басейнового принципу управління. Тобто при плануванні заходів враховуватиметься не тільки ситуація на конкретній річці або водоймі, а й її вплив на екосистему басейну Дніпра або Дунаю.

Для початку передбачається проведення п’яти конкурсів серед водоканалів невеликих міст. Їхнім переможцям надаватимуться ресурси для закупівлі установок видалення сполук азоту та фосфору зі стічних вод і зневоднення та утилізації активного мулу, найімовірніше, у вигляді пільгового фінансування. Потім до програми долучаться не менше п’яти обласних центрів.

Однак ключовий пункт розглянутого плану - про вдосконалення регіональної екологічної політики. Власне, від позиції місцевої влади та громадськості знач­ною мірою залежить успіх прийнятої програми.

Зараз у міністерство щодня надходить величезна кількість інформації про викиди промислових підприємств, про забруднення річок, про стан тих-таки звалищ побутових відходів. Микола Злочевський підкреслив: «Це найкращий моніторинг, і левову частку інформації для оцінки екологічної ситуації в регіонах надають громадські організації. Їхні представники телефонують або звертаються письмово. Працювати під таким пресом непросто, але нічого поганого в цьому не бачу. Ми боремося за одну справу - чистішу країну. І зробити її такою без допомоги людей неможливо».

Власне, і в рамках НПД передбачено серію ключових заходів щодо підвищення рівня суспільної екологічної свідомості та досягнення безпечного для здоров’я людини стану навколишнього природного середовища.

Як іронічно зазначив міністр, «у найближчу п’ятирічку міністерству точно буде несумно, але ми, здається, уперше знатимемо, що й коли робити».