Незабаром мопед може стати не засобом пересування, а розкішшю для пересічного українця

Хто пам’ятає радянські часи, той знає, що власний автомобіль тоді був рожевою мрією будь-якої родини, але не для багатьох вона збувалася через високу вартість «ВАЗів» та «Москвичів» і чергу на придбання авто, яка могла розтягнутися на п’ять і більше років. З відкриттям кордонів власних четверо коліс перестали бути показником достатку і статусу, адже вживане авто можна придбати за досить скромні гроші, тим більше сьогодні.

Проте, вочевидь, вітчизняних парламентаріїв обурив той факт, що власником транспорту може стати будь-хто, і вони вирішили покласти цьому край.

Добрими намірами вистелена дорога до… держбюджету

Торік Верховна Рада ухвалила зміни до закону про правила дорожнього руху та ряду інших законів. Основною ідеєю цих змін було зобов’язати водіїв транспортних засобів з об’ємом двигуна менше 50 кубічних сантиметрів отримати посвідчення водія та зареєструвати цей засіб у підрозділі ДАІ — МРЕВ.

Хто не знає, під транспортними засобами з меншим, ніж 50 кубічних сантиметрів, об’ємом двигуна маються на увазі переважно численні мопеди та скутери, які наводнили українські міста, і особливо села та містечка, протягом останніх років п’яти.

Отож, добрість намірів парламентаріїв базувалася на міркуваннях безпеки дорожнього руху. Мовляв, багато водіїв мопедів провокують ДТП, самі стають його жертвами, окрім того, відсутність реєстрації таких транспортних засобів ускладнює їх пошук міліцією на випадок викрадання…

Однак, як кажуть, чорт ховається в деталях. Під виглядом турботи про безпеку і життя учасників дорожнього руху можновладці вигадали черговий спосіб обдерти, кажучи канцелярською мовою, найбільш незахищені верстви населення. Питання полягає у вартості процедури набуття водійського посвідчення та реєстрації мопеда/скутера.

Незважаючи на те, що зміни до закону набрали чинності ще з першого січня поточного року, керівництво ДАІ не давало вказівки підлеглим розпочати відловлювати та штрафувати бездокументних водіїв мопедів на вулицях і шляхах. Причина такої гуманності даїшників полягала у відсутності підзаконних актів, які б встановлювали порядок отримання таких документів. Термін настання часу «Х» переносився кілька разів: перше липня, вересня. Остаточна дата початку репресій проти водіїв «дирчиків» — перше листопада.

Але повернімося до ціни питання. Кілька тижнів тому керівництво департаменту ДАІ урочисто повідомило, що всі бюрократичні процедури завершено і кожен власник мопеда зобов’язаний до першого вересня отримати посвідчення водія та зареєструвати свого «коника» у МРЕВ, якщо, звісно, він хоче пересуватися на ньому без проблем в особі інспектора ДАІ.

Забігаючи трохи наперед, скажемо, що безпроблемне пересування на мопеді коштуватиме його водієві-власнику понад 2 тис. грн.

Далі наведемо бухгалтерію, озвучену керівництвом ДАІ:

Вартість первинної реєстрації мопеда (сюди входить отримання номерного знака і техпаспорта) — 144 грн., послуги експерта — ще 148 грн., страховий поліс відповідальності перед третіми особами (так звана «автоцивілка») — від 100 до 300 грн. на рік, залежно від місця реєстрації. Отож маємо близько 400 — 600 грн.

Отримати посвідчення категорії А1 можна, сплативши ще близько 1700 грн. Сюди входить вартість навчання в автошколі, яке, за словами начальника екзаменаційного відділу ДАІ Києва Сергія Хмельницького, у столиці коштує від 1000 грн. Правда, посадовець ДАІ «забув» додати, що бланк водійського посвідчення коштує близько 500 грн., незалежно від того, водій ти мопеда чи автобуса, а медична довідка — від 150 до 180 грн. Окрім того, у МРЕВ необхідно взяти довідку про відсутність водійського посвідчення та про те, що це посвідчення в пошукача на право керувати мопедом раніше не вилучалося, що теж коштує близько 40 грн.

Загалом виходить понад 2000 грн.

Водії на чотирьох колесах можуть заперечити, що це недорого, оскільки такі або ще більші суми платять автолюбителі-початківці. Але ж є одне «АЛЕ»: вартість найпростішого нового авто вітчизняного чи російського виробництва не перевищує 40 — 50 тис. грн., і на тлі цієї суми 2000 грн. ніби й не гроші. А вартість нового мопеда (звісно, не відомих японських чи європейських брендів) — 2,5 — 4 тис грн.

Абсурдність ситуації полягає в тому, що у випадку з мопедами право керування транспортним засобом коштує майже стільки ж, скільки сам засіб.

Вочевидь, ми бачимо спробу заткнути бюджетні діри за рахунок «найбагатших». Скільки Україною бігає китайських мопедів-скутерів — сам Бог знає, але точно не одна сотня тисяч. А тепер уявіть: із власника кожного такого «коника-горбоконика» держава та приватні структури порівняно чесно здирають (іншого слова не підбереш) мінімум по 2 тисячі. Сто тисяч помножити на дві… як казав Аркадій Райкін у відомому фейлетоні, — «божевільні гроші». У даному разі — взяті з убогих. Маю на увазі сільських пенсіонерів, жителів маленьких містечок, де мопед — єдина доступна альтернатива автомобілю для поїздки в магазин, на поле, на базар тощо…

Окрім того, щасливі власники водійських посвідчень на автомобіль нехай теж не розслабляються, оскільки, маючи мопед, також муситимуть як розкошелитися на його реєстрацію, так і приготуватися викинути 800 грн. за право ним керувати. Арифметика проста: 500 грн. — нове посвідчення з відкритою категорією А1 та близько 300 грн. — довідка з автошколи про проходження курсу навчання керуванню мопедом.

Найдешевше право їздити на мопеді обійдеться власникам мотоциклів: їм лише доведеться зареєструвати свій транспортний засіб та віддати ті ж таки 500 грн. за нові водійські права.

Мопеди подорожчають?

Ще одним наслідком «мудрого» рішення влади може стати подорожчання скутерів та мопедів.

У ДАІ кажуть, що сьогодні підставою для реєстрації такого транспортного засобу може бути товарний або касовий чек, а за його відсутності — заява власника з інформацією, в кого і де було придбано мопед. Однак якщо мопед буде придбано після першого листопада, його власник муситиме надати у МРЕВ довідку-рахунок та пакет документів із розмитнення (якщо транспортний засіб імпортний) і сертифікат відповідності.

На сьогодні скутерами торгують переважно приватні підприємці. Очевидно, що після набрання чинності новими вимогами цей бізнес у рамках приватного підприємництва за спрощеною системою оподаткування стане неможливим, що викличе збільшення витрат торгівельної організації, і ці витрати буде перекладено на плечі покупців.

Що буде після часу «Х»?

Якщо «тарифна політика» МВС не зміниться, то з листопада можна очікувати тотального бойкоту нововведень із боку власників мопедів, а з боку інспекторів ДАІ — хвилю хабарництва. Уявіть типову ситуацію: їде дядько мопедом на базар, його зупиняє інспектор і на цілком законних підставах вимагає посвідчення та документи на мопед. Варіантів розвитку подій два: дядько йде далі пішки, а мопед — потрапляє на штрафмайданчик, або інспектор отримує свої гривні, а дядько їде далі. Який варіант прийнятніший для обох — запитання риторичне.

Очевидно, ситуацію осмислили і в керівництві МВС. Оскільки голова цього відомства Анатолій Могильов недавно зізнався, що рішення, про яке йдеться, було нерозумним: «Справді, ухвалене рішення про реєстрацію мопедів вийшло не зовсім розумним: при вартості мопеда 3 — 4 тисячі гривень реальна його реєстрація і отримання прав сягає 2 тисяч гривень. Ми в МВС розробили документи про різке зниження вартості навчання на отримання прав на мопед, зменшення вартості самого посвідчення, щоб воно було більш простим, це ж стосується і техталона. Сума обов’язкових платежів при реєстрації мопеда і отримання посвідчення була б мінімальною. Необхідно встановити планку в 200 — 300 грн… На мопедах їздить найбільш соціально незахищена частина населення, для якої сума 2 тисячі гривень величезна, вони її просто не потягнуть», — сказав Анатолій Могильов.

Справді, міністр має рацію, що 300 гривень — більш адекватна сума, ніж дві тисячі, і сумірна з вартістю самого транспортного засобу. Однак чи вдасться МВС реалізувати ці свої наміри, покаже час.

А від себе додамо одне побажання: чому б МВС спільно з Міністерством освіти не попрацювати у напрямі відновлення ще радянської практики, коли учні випускних класів мали змогу організовано у рамках виробничого навчання в школі отримати посвідчення водія. Вирішення цього питання зняло б кілька проблем: учорашній школяр мав би таку-сяку професію і, у крайньому разі, зміг би заробити на кусень хліба водієм, а для МВС позитивом було б зменшення дорожніх пригод з участю молоді.