Конкуренція по-донецькому

Донецьк — найбільше промислове місто в Україні. Не секрет, що рівень екологічного забруднення в цьому регіоні перевищує допустимі норми, тому тут так важливо приділяти увагу озелененню міста. З чим останнім часом виникають труднощі, оскільки місцеве зелене господарство перебуває в глибокій кризі. Впадає в око явна тенденція до скорочення кількості парків і скверів, які поліпшують мікроклімат міської території і створюють належні умови для дозвілля на відкритому повітрі. Щоб якось змінити ситуацію з озелененням на краще, свої послуги вирішив запропонувати власник «Фабрики декоративних рослин» Володимир Разумовський, який, не чекаючи виділення бюджетних коштів, узявся облаштувати улюблені місця відпочинку городян: територію біля торговельного центру «Білий лебідь», бульвар Пушкіна, Парк культури і відпочинку ім. Щербакова. А нещодавно цей підприємець подарував Донецьку зелені насадження на 1 млн. грн., за що дістав подяку від мера. Проте у творця прекрасного з’явилися заздрісники, яким не лише заманулося розорити його «зелений» бізнес, а й відібрати землю. Та тільки вони не врахували, що той має намір захищатися до останнього.

Незгідливі сусіди

А по-іншому й бути не могло: щоб перетворити рослинництво на прибутковий бізнес, потрібен не один рік наполегливої праці й терпіння, а також згода найближчі п’ять-десять років працювати собі на збиток, повертаючи вкладені в підприємство гроші. Тому займатися цією справою під силу тільки великим ентузіастам. Саме до таких людей належить і Володимир Разумовський, для якого сфера озеленення — не просто бізнес, а сенс його життя. Завдяки цьому «Фабрику декоративних рослин» знають уже не тільки в Україні та країнах пострадянського простору, а й за кордоном.

Сьогодні Володимир Разумовський — почесний президент Всеукраїнської спілки виробників посадкового матеріалу, організатор міжнародних конференцій, на яких діляться досвідом найкращі західноєвропейські фахівці. Він автор багатьох публікацій у спеціальних виданнях, переможець міжнародних виставок. Навіть не віриться, що людина, яка творить прекрасне, вирощує неймовірної краси квіти й інші рослини на радість людям, може стати жертвою зухвалої, безпринципної розправи з боку не те щоб конкурентів (адже створити на порожньому місці зелений рай не кожному до снаги, не кажучи вже про досягнення в цій сфері фінансових успіхів), а нечистих на руку бізнесменів, котрі звикли силою та обманом будувати свої комерційні стосунки. Але, на жаль, сусід — сільськогосподарське підприємство «ТОВ ТЕК», яке очолює Олександр Групський, — вдається не тільки до погроз життю й здоров’ю пана Разумовського, чому є відео- та аудіопідтвердження, а й до дій, спрямованих на доведення його підприємства до банкрутства.

«А все почалося з самоправного захоплення ділянки наших територій, на якій мої опоненти зробили сміттєзвалище, — пояснює Володимир Разумовський. — Це був перший дзвінок від конкурентів. Як мені стало потім відомо, такі методи привласнення чужих земельних ділянок для нинішнього директора ТОВ ТЕК — звична справа».

У круговерті перевірок

Розуміючи це, конкуренти вирішили піти іншим шляхом, не менш банальним, — із застосуванням грубої сили. Вночі 4 лютого минулого року на закритому на ремонтні роботи водоводі зрізали з допомогою зварювальної техніки замок, люди Групського здійснили пуск води під недопустимо високим тиском, від чого труба зазнала численних проривів. У результаті було підтоплено все навколо — аж до будинків місцевих жителів прилеглого селища. До речі, зловмисники не намагалися діяти нишком, вони не сховалися після диверсії, а спокійно чекали приїзду хазяїна водоводу. «Припускаю, що вони чекали мене для фізичної розправи. Якби зі мною не було міліції та служби порятунку, не знаю, чим би все закінчилося, — розповідає В.Разумовський, — оскільки серед цих людей були рецидивісти, які щойно відбули строк за груповий розбій. Мені вдалося сфотографувати їх, щоб ці кадри послужили вагомим доказом для правоохоронців. Адже шкода, завдана таким злодіянням «Фабриці...», перевищувала півтора мільйона гривень».

У цьому зв’язку пан Разумовський звернувся із заявою до Куйбишевського райвідділу міліції з проханням порушити кримінальну справу за статтею 194 ч. 2 (навмисне знищення або пошкодження майна). Але, хоч як дивно, в цьому йому було відмовлено через те, що «...встановити свідків, очевидців, а також осіб, причетних до події, виявилося неможливим». І це тоді, коли в справі є фотографії осіб, які зламали водовід, а також пояснення власника фірми «ТОВ ТЕК» Олександра Групського, який визнав, що особисто послав працівників свого підприємства, щоб вони відкрили вентиль на засувці водоводу. Крім того, він написав, що автомобілі, які стоять на місці злочину, належать йому та його водієві. Після чого пану Разумовському нічого не залишалося, як оскаржити постанову про відмову в порушенні кримінальної справи в суді, який скасував цю постанову і передав матеріали для додаткової перевірки.

Та тільки перевіряти чомусь заходилися самого заявника, причому список служб і органів, які стали регулярно відвідувати «Фабрику декоративних рослин», швидко розширювався. Спершу підприємцеві почали телефонувати чиновники з виконкому, вимагаючи припинити реагувати на неправомірні дії О.Групського і почати постачати воду на його підприємство з несправного водоводу. Потім на території «Фабрики...» побували з перевіркою без повідомлення представники Донецької обласної санітарно-епідеміологічної станції, яким, певне, було дано команду згори знайти хоч що-небудь і покарати. Тому санітарні лікарі спочатку, перевищуючи свої повноваження, почали вимагати у Володимира Разумовського документи на використання товарного знака «Фабрики декоративних рослин», а потім вирішили просто прибрехати, вказавши у відповідному акті, що на підприємстві в технологічних процесах використовуються шкідливі речовини. «Такого ніколи не було і не може бути, — пояснює інженер — фахівець із декоративних культур «Фабрики...» Олександр Лягуша, — оскільки ми вирощуємо рослини за європейськими технологіями, використовуючи екологічно чистий пісок, торф’яні матеріали».

Щоб спростувати результати перевірки, пану Разумовському знову довелося звертатися до суду. Розуміючи, що за порушення доведеться відповідати, Донецька обласна СЕС поспіхом скасувала свій «вердикт» у зв’язку з... різночитанням законодавчих документів у частині забезпечення санепідблагополуччя населення. Чи може така причина бути підставою для скасування акта перевірки санепідслужби? Гадаю, будь-який юрист скаже — ні, оскільки такого формулювання не передбачено в чинному законодавстві. Далі — більше.

Прокурорський терор

Як виявилося, скасований акт СЕС став підставою для наступних візитів на «зелене» підприємство, але вже правоохоронних органів, зокрема й Куйбишевської прокуратури. Її працівники невдовзі без попередження з’явилися на «Фабриці...» в супроводі міліції. Від В.Разумовського, назвавши його директором підприємства, вони вимагали надати установчі документи і накази про прийом на роботу працівників. Напевно, таким чином планувалося провернути давно відпрацьовану схему тиску на керівництво колективних підприємств шляхом порушення надуманих кримінальних справ. Але цього разу метод не спрацював, оскільки Володимир Разумовський не є директором фабрики. Він — фізична особа, підприємець, який, згідно з КЗпроП України, оформляє стосунки з найманими працівниками шляхом укладення письмового договору без видання наказів.

Та це не зупинило конкурентів, які вирішили «придушити» успішнішого бізнесмена фінансово. Тепер, за вказівкою прокуратури, «Фабрику...» з позаплановою перевіркою відвідали представники Державної податкової інспекції в Куйбишевському районі. Цього разу, використовуючи як підставу договори оренди, яких Разумовський ніколи не укладав, нарахували орендну плату і штрафні санкції в розмірі 78 тис. 284 грн. На щастя, це рішення податкової інспекції після звернення до ДПА в Донецькій області було скасовано. Але на цьому терор з боку контролюючих органів не припинився. Нині підприємством Разумовського займається природоохоронна прокуратура Донецької області, намагаючись втрутитися в його стосунки з орендарями.

Надмірну увагу правоохоронців та інших контролюючих служб Володимир Разумовський пояснює тим, що в його конкурента є родинні зв’язки в прокуратурі та міліції, причому не тільки на місцевому рівні. Завдяки цьому йому вдається задіяти всі міські та обласні контролюючі служби, а також органи правопорядку. Тому власникові унікальної на сьогодні «Фабрики декоративних рослин» нічого не залишалося, як оприлюднити в пресі факти тиску на його підприємство, а також рідних і близьких, сподіваючись, що це свавілля буде зупинено, а його організаторів покарано. В іншому випадку йому доведеться просто закрити підприємство, залишивши без роботи близько півсотні людей, а місто — без прекрасних зелених насаджень.

P.S. Фільм про описані в статті події можна переглянути на сайті www.fabrikadr.com.ua