Маленький приклад великого державного здирництва

Усім відомо, як Остап Бендер заробляв кошти на пошуки діамантів, демонструючи за гроші громадянам, в тому числі і міліціонерам, П’ятигорський провал. За версією великого комбінатора, зібрані кошти мали йти на реконструкцію провалу, «щоб не надто провалювався», — пояснював він тогочаснім правоохоронцям.

Однак сучасність дещо змінила як способи заробляння «порівняно чесним способом і в рамках кримінального кодексу» грошей, так і суб’єктів, що вдаються до такого заробляння. В наш час таким собі великим комбінатором виступає держава, зокрема її міліція.

Йдеться про відносно чесні способи відбирання грошей у населення, які практикує МВС. А точніше, про процедуру оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, або, простіше, закордонного паспорта.

Так сталося, що авторові цих рядків потрібно було отримати такий паспорт, і в ході процедури я дізнався багато чого цікавого.

Зокрема, виявляється, крім стандартного набору документів: національного паспорта, довідки про ідентифікаційний код, у паспортному столі вимагають ще й так звану інформаційну довідку про несудимість, причому довідка ця платна і отримати її можна лише в Києві (при тому, що автор проживає і зареєстрований в Київській області). Коштує довести державі свою чистоту перед законом від 13 до 26 з копійками гривень, залежно від терміну її (довідки) оформлення (від двох тижнів до місяця).

Дивує й обурює в цій вимозі не тільки те, що вона суперечить конституційній нормі про презумпцію невинності громадянина, але й те, що за свою законослухняність громадянин ще й має заплатити гроші.

У розмові з автором очільник МВС Юрій Луценко зазначив: «МВС отримує з державного бюджету трохи більш ніж 2/3 коштів, потрібних для виплати лише заробітної плати. На жаль, решту міліція має заробляти. Але вона не може заробляти це на свій розсуд, встановлюючи той чи інший тариф, ту чи іншу платну послугу. Постанова Кабміну (вона вийшла, коли я не був міністром внутрішніх справ, у 2007 році), чітко дає перелік можливих платних послуг і чіткий тариф на них». Також міністр додав, що не має наміру «ні на йоту» міняти цю постанову.

Далебі, Юрію Віталійовичу, мені як законослухняному громадянинові насправді немає жодного діла до недофінансування міністерством фінансів вашого відомства, і тим більше я не повинен адресно фінансувати його. Зрештою існують податки і їх розподіл. Окрім того, чому саме 26 гривень, чи не занадто це за простий папірець (нехай і з захистом від підробки) та за послугу, коли міліціонер перевірить за базою МВС, чи в злагоді з законом той чи інший громадянин.

Погоджуюся з тезою міністра про необхідність такої довідки і про те що «коли скасувати її, розвалиться вся система розшуку в країні, затримання тих, хто не платить аліменти, тих, хто підозрюється в скоєнні важких і не дуже важких злочинів. Тому ця система діяла, діє і на даний момент є абсолютно легальною». Але це головний біль держави — шукати злочинців і не допускати їх втечі за кордон, а громадяни можуть сприяти цьому лише на ДОБРОВІЛЬНИХ засадах. Окрім того, свобода пересування громадянина, зокрема й за кордон, гарантована Конституцією, а не постановою Кабміну, який за цю свободу пропонує заплатити міліції «на бідність».

Однак вищезгадана платна довідка — це найменша з прикростей, що підстерігають відвідувача паспортного столу. Не будемо говорити про такі тривіальні речі, як відсутність у прийомний день чиновника на робочому місці, безнадійно довгі черги, графік прийому громадян, який (прийом) чомусь ведеться в розпал робочого дня, що вимушує громадян прогулювати роботу в черзі за тим чи іншим папірцем. Ці речі є притчею во язицех для всіх без винятку державних установ, куди громадяни ходять на уклін, перепрошую, на прийом.

Розповімо про ноу-хау паспортних справ майстрів, покликане порівняно чесним способом відбирати гроші у громадян. А щоб не бути голослівним, наведемо приклад роботи конкретної установи: паспортного столу у місті Вишгороді, Київської області. Отже, якщо ви бідний і не маєте коштів на термінове виготовлення паспорта, чиновникам ви не цікаві. Тому вам запропонують сплатити держмито в розмірі 170 грн. і за послуги ВГІРФО (структура МВС — Відділ у справах громадянства імміграції та реєстрації фізичних осіб) трохи більше 10 грн, далі запропонують поїхати до Києва (!?) сфотографуватися на паспорт (бачте, у МВС не вистачає коштів на цифровий фотоапарат і комп’ютер, щоб здійснити цю нехитру процедуру на місці, а не ганяти людей до столиці). Добре, що жителям пристоличного району це порівняно близько, а що робити жителям сіл і містечок, віддалених кілометрів на сто?

Проте ви можете уникнути всіх цих незручностей, якщо маєте гроші, але знову ж таки в Києві. Оскільки людям, навіть готовим заплатити, за місцем реєстрації/проживання замовлення на термінове виготовлення на місці не приймають. Так принаймні повідомила авторові цих рядків паспортистка і порадила ознайомитися з прейскурантом, вивішеним на інформаційному стенді. А зараз, увага! За що і кому ми платимо гроші.

Скажімо, якщо паспорт потрібен вам у десятиденний термін, прейскурант пропонує звернутися до ДП «Ресурси-Документ» та сплатити такі суми, що (і це важливо!) позначені як ОБОВ’ЯЗКОВІ платежі: державне мито — 340 грн., послуги ДІТ МВС — 26,20 грн. (це — згадувана довідка про несудимість), послуги ДП «Ресурси-Документ» — 300 грн., послуги ВГІРФО — 158, 38 грн., поліс медичного страхування — 100 грн. та банківські послуги — 48,42 грн. Разом це — 973 грн.

Ось як пояснює законність цих платежів Юрій Луценко: «Хочу ще раз підкреслити для всіх громадян, які приходять туди (в паспортний стіл. — Авт.) або в інші пункти, де отримують платні послуги міліції, наприклад, МРЕВ чи інші підрозділи. На вході його є повний перелік обов’язкових платежів, урегульованих згаданою мною постановою КМУ. Всі інші нав’язані послуги є необов’язковими, як, наприклад, страхування під час отримання закордонного паспорта. Це є необов’язкова послуга… жодним чином міліція не має права вимагати її…». А стосовно ДП «Ресурси-Документ», яке, згідно з прейскурантом бере левову частину коштів, міністр МВС сказав так: «Не існує ДП «Ресурси-Документ», яке збирає кошти. І коли ви хочете заплатити їм за щось гроші, платіть, це ваше право, але вони аж ніяким чином не функціонують при паспортних столах міністерства».

Спираючись на коментар міністра, нам лишається тільки зробити висновок: паспортні столи, принаймні один із них, задіяні як посередники в стягуванні незаконних платежів з громадян. Послуги ДП «Ресурси-Документ» та медична страховка не є обов’язковими платежами, між тим у паспортному столі вони зазначені як обов’язкові і більше того, альтернативи в терміновому виготовленні паспорта паспортний стіл не пропонує.

А втім, припустімо, всі інші районні відділення ВГІРФО працюють на відмінно і повернімося до ціни питання, тобто вартості виготовлення закордонного паспорта.

Ось думка міністра стосовно термінової видачі цього документа: «… я вважаю, що екстрене виготовлення закордонного паспорта могло би бути і дорожчим, (на сьогодні в міліції це коштує до 700 грн. — Авт.) бо якщо ви зрівняєте його із тими фірмачами, які займаються цим питанням, то наші послуги є вдвічі меншими і, звичайно, ми підриваємо їм ринок… Я також читаю пресу і також хвилююся через ненормальне становище людей на вулиці Саксаганського, (новостворений в Києві центр пришвидшеної видачі закордонних паспортів, де зазвичай бувають великі черги. — Авт.), але погодьтеся, якби ми могли самі регулювати тарифи і замість 500 грн. брати 1500, то все відразу стало б на свої місця. Так як є в ринкові економіці: є попит, є пропозиція».

За всієї поваги до Юрія Віталійовича, неможливо погодитися з останнім реченням його висловлювання. По-перше, видача закордонного паспорта це виключна монополія держави і вже, зважаючи на це, не може бути й мови про ринок, попит і пропозицію як його складові. По-друге, закордонний паспорт це документ, що дозволяє громадянину скористатися конституційним правом на свободу пересування, а не заробляти державі на конституційних правах громадян…. Як мінімум це викликає подив. З огляду на таку логіку можна продавати внутрішні паспорти 16-річним громадянам за принципами аукціону: хто більше дасть, тому паспорт з доставкою додому, виготовлений за 24 години, або ж торгувати свідоцтвами про шлюб чи про народження.

Окрім того, незрозуміло, чому «фірмачі» (зазвичай турфірми) обслуговуються відділеннями ВГІРФО поза чергою (про що свідчить їхня оперативна, за окрему плату, робота з виготовлення паспортів), на відміну від пересічних громадян.

Видається, що проблему можна розв’язати набагато простішим шляхом, а саме: скеровувати державне мито в розмірі 170 грн. на розвиток паспортної служби МВС. Виручених коштів вистачило б навіть на євроремонт найвіддаленіших райвідділків міліції, зважаючи на попит на закордонні паспорти з боку громадян. Справа за дрібницею: внести зміни до відповідних законодавчих актів, але з огляду на те, що парламент нездатен вирішити й набагато важливіші питання, здається, цього не станеться в найближче десятиліття.

***

Проблема закордонних паспортів це лише одна з вершин айсберга, що зветься державна машина. Не менші, а то й набагато більші побори за найдрібніший папірець стягують різноманітні БТІ, МРЕВ, відділення земельного кадастру, газові служби та інші державні контори, біля яких годується безліч приватних структур, заробляючи на посередницьких послугах. У такій ситуації найбільшим рекетиром для громадян є не «жадібні бізнесмени», а рідна держава. Звертаючись до перших, громадянин все-таки має право вибору, а держава такого вибору не надає, закріпивши за собою монополію на чималий обсяг послуг.

P.S. Автор цього матеріалу дякує міністрові внутрішніх справ Юрію Луценку за проведену перевірку вишгородського паспортного столу. Там більше не вимагають платити кошти посередникам за оформлення закордонного паспорта, принаймні відповідний папірець більше не прикрашає інформаційний стенд у приймальній паспортистів.