Вихід із дорожньо-аварійного глухого кута шукають у навчальних класах

Недавно найбільші світові інформагенції повідомили пікантну новину: за зразкову поведінку з в’язниці достроково випустили дочку готельного магната Хілтона. За гратами представниця американської еліти відсиділа майже місяць, відбуваючи покарання за керування автомобілем у нетверезому стані. Якби в Україні подібні правопорушення викликали таку саму реакцію, війну на дорогах, яка щороку забирає понад 7,5 тисячі життів і калічить до 60 тисяч людей, легше було б приборкати.

Поки ж, на жаль, аварійно-транспортний маховик розкручується: кожні 16 хвилин на українських дорогах трапляється ДТП, щодві години в них гинуть люди. Задля справедливості слід зазначити, що й у світі на дорогах не все благополучно. За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у ДТП щороку гинуть понад 1,2 мільйона осіб. Спеціалісти прогнозують збільшення втрат у найближчі 20 років ще на 65%.

Українські ж реалії більш песимістичні, аніж світові прогнози: порівняно з 2000 роком кількість аварій уже зросла майже на 43%, досягнувши торік рекордної позначки — 200 тисяч (і це тільки ті ДТП, що зареєстровані ДАІ).

Знайти вихід із цього дорожньо-аварійного глухого кута намагаються представники влади, правоохоронних органів, громадських організацій і страхового бізнесу, публічно заявивши про свої наміри на спільній прес-конференції в Укрінформі.

— Насамперед ми спробували проаналізувати причини підвищеної аварійності, — заявив голова правління ЗАТ «Український страховий дім» Михайло Берлін, — і дійшли висновку, що, окрім поганого стану наших доріг, їх­ньої переобтяженості (тільки торік в Україні продано 370 тисяч нових автомобілів), недосконалої системи регулювання транспортних потоків, основною причиною є досить низький рівень водійської підготовки і відсутність культури водіння.

З огляду на це, ЗАТ «Український страховий дім» і Товариство сприяння обороні України (одна з найбільших структур із підготовки водіїв) ініціювали створення робочої групи, завданням якої є вдосконалення навчального процесу. Насамперед це підготовка нових програм, бо ті, за якими нині навчають водіїв-початківців, настільки застаріли, що геть не відповідають сучасним вимогам.

Безпосередні організатори навчального процесу (їх представляли голова Товариства сприяння обороні України Володимир Дончак і президент Асоціації автомобільних шкіл Мирон Бандрівський) не приховують, що матеріальну частину курсанти вивчають на моделях, які давно виведені з експлуатації, а техніку водіння найчастіше опановують у транспортних потоках на вулицях, бо утримувати свої автодроми школам не по кишені через високі ставки орендної плати за землю.

— А без знання технічних можливостей автомобіля, без тренування психофізіологічних можливостей водія під час руху на високих швидкостях (саме тоді відбувається більшість ДТП) не можна навчитися безаварійного водіння, — переконаний Мирон Бандрівський. — Як і без заміни нинішньої системи екзаменування на незалежні тести у присутності представницької комісії.

Не менш важливою складовою безпечного дорожнього руху фахівці вважають культуру поведінки його учасників, яку треба прищеплювати з дитинства. Цьому питанню державної ваги у нас приділяють дуже мало уваги і ще менше коштів. Представник Мінтрансу Юрій Гержод, відповідальний за цю сферу, поскаржився, що грошей на розробку і впровадження державної програми, яка істотно вплинула б на зниження аварійності на дорогах, немає. Росія на таку програму підвищення безпеки руху знайшла аж 55 млрд. рублів. Утім, що з цього вийде, поки судити рано. Адже на пострадянському просторі правовий нігілізм водіїв безмежний.

Між тим наші співвітчизники стають зразково законослухняними, щойно перетинають кордон своєї країни. Причину таких метаморфоз начальник Центру безпеки дорожнього руху департаменту ДАІ МВС України Василь Зайченко вбачає у невідворотності покарання, яке за рубежем обов’язково несе правопорушник.

— На свої пости повертаються працівники дорожньо-патрульної служби, — заявив Василь Зайченко. — Ухвалено рішення про збільшення їхньої штатної чисельності на п’ять тисяч чоловік. Незабаром загальну кількість буде доведено до 20 тисяч, і я сподіваюся, що зведення ДТП перестануть нагадувати фронтові. Поки ж за п’ять місяців нинішнього року на дорогах країни загинуло понад три тисячі осіб, понад 30 тисяч були травмовані...