ЕКС-КУРС: ПОДОРОЖ ІЗ ЗАДОВОЛЕННЯМ, ДЛЯ ПАМ’ЯТІ Й НЕ БЕЗ ЗАПИТАНЬ

Старі пам’ятники й нові реалії

Після 1991 року, відрікшись системи радянського нагляду й контролю, ми вирвалися на безмежні світові простори. На зміну човниковому «туризму» прийшов організований, туристичні фірми росли, як гриби. Народ одержав можливість познайомитися з постановкою екскурсійної справи в туристичних мекках Європи, Африки, Азії. А для київських екскурсоводів настали не найкращі часи.

Для початку набагато знизився попит на екскурсії. Добре налагоджена екскурсійна справа поступово почала развалюватися. Екскурсоводи змушені були виживати самотужки — і намагатися якось звести кінці з кінцями у нових економічних умовах. Кого покликали працювати у новостворені туристичні фірми, хто чекав, поки пощастить і перепаде замовлення на екскурсію. Гра без правил привела на екскурсійне поле й випадкових людей. До честі професіоналів, загартованих старою радянською школою, вони намагалися не втрачати форми, розуміючи, що період позачасся колись закінчиться.

Дякуючи в основному їм, сьогодні у столиці можуть запропонувати близько 100 екскурсій на різні теми. Двогодинна автобусна оглядова екскурсія по Києву коштує 10 грн., пішохідна — від 2 грн. Публіка, яку ми бачили на маршрутах турбюро «Краєвид», що дислокується в районі залізничного вокзалу, — аж ніяк не тільки приїжджі, кияни теж цікавляться. Певна річ, на спеціалізовані маршрути бажано приходити з компанією, щоб заповнити мікроавтобус, адже попит на них не настільки частий.

Екскурсійною діяльністю (правда, не тільки по Києву) сьогодні займаються близько 100 туристичних фірм (із понад 1300 зареєстрованих у столиці). У середньому за рік на екскурсійних маршрутах, за даними міського управління туризму, бувають 2,5— 2,7 млн. чоловік. (Для довідки: торік Київ відвідали приблизно 147 тис. чоловік із 130 країн.)

Звісно, життя на місці не стоїть, з’являються нові історичні факти, змінилася ідеологічна спрямованість — відповідно, тексти екскурсій змінюються. Виникає щось нове, що є віянням вже нашого часу. Наприклад, на звичайній оглядовій екскурсії нам показали будинок, де живе Юлія Тимошенко, а також Іранське посольство — адже ми допомагаємо Ірану ліквідувати наслідки землетрусу...

А водить хто?

Нам досить часто таланило на чудових екскурсоводів — і в Києві, і в різних куточках України, і за її межами. А ось визначити чесноти, які повинен мати сучасний екскурсовод, усе-таки важко. Це лектор? Учитель? Географ? Краєзнавець? Актор? Філософ? Мистецтвознавець? Ходяча енциклопедія?

— Екскурсовод зобов’язаний бути готовим до найнесподіваніших запитань екскурсантів, — вважає Леонора Рахліна. — Але для того, щоб опанувати цей фах, мало мати запас знань. Потрібно їх правильно подати, так, щоб запам’яталося, щоб протягом усього часу екскурсії інтерес слухача не слабшав. Раніше оволодіння практичними навичками, методичними прийомами відбувалося в невеличких групках по 5—6 чоловік, якими керували досвідчені екскурсоводи. Учні готувалися до виходу на маршрут, самостійно складали тексти екскурсій, вчилися працювати з людьми під час навчальних екскурсій. І через півроку інтенсивних занять чудово опановували професію...

Ми дуже скрупульозно стежимо за дотриманням умов договору: щоб туриста зустріли й підвезли до готелю на автобусі чи легковику, щоб готель було надано передбаченого договором класу, щоб гостя тричі на день нагодували. Адже він не тільки для цього сюди приїхав. Кращий готель він може знайти в Парижі. Неймовірно смачно нагодують його в Будапешті. Але він воліє побачити й почути те, чого ніде більше не побачить і непочує — і саме цього не одержує, оскільки нині екскурсійного обслуговування належного рівня в Україні немає.

Як ви розумієте, професіоналів старої школи залишилося вже мало. Коли Інститут туризму постарався розшукати всіх, хто колись закінчував курси при бюро подорожей і був атестований як екскурсовод, зібралося порядку 120 чоловік. З них половина вже не працює. А з тих, хто виходить на маршрути, багато хто видає тексти на рівні 30-річної давнини — перелаштуватися важко.

Та проблема навіть не в цьому. Є певні вимоги до кожного фаху. Ви можете собі уявити 60-річну стюардесу? 60-річний екскурсовод — це патологія. Я дуже люблю цю роботу, жити без неї не зможу. Але екскурсії повинна вести дівчинка — гарненька, модна, невтомна. Споживачеві потрібна пожива і для розуму, і для очей. Тож корпус екскурсоводів треба періодично оновлювати.

У нас, «динозаврів», нагромаджено величезний запас досвіду та знань. Якби ми мали змогу викладати, готувати нові кадри, читати лекції, писати книжки, тобто займатися методичною, організаційною роботою! Натомість ми змушені виходити на маршрути, бо їсти хочеться щодня.

Наша організація «Кліо», певне, єдине аматорське об’єднання першого скликання (йому понад двадцять років), що існує досі. У найважчі часи ми продовжували працювати. У нас 160 маршрутів по Києву, Київщині, Україні, постійно розробляються нові. Підготовка зміни для себе в нас не переривалася. Щоб охопити нашу тематику, нам цілком вистачає 5—7 чоловік на рік.

— Нашим досвідченим гідам уже під 60, — каже генеральний директор туристичного агентства «Олімп Тревел» Тетяна Волошина. — А екскурсантам хочеться, щоб екскурсовод і асом був, і вродливим, і молодим, щоб погляд на ньому відпочивав. А є лише бабусі, хоча й неабиякі! Вони регулярно відвідують перукарню, підтягнуті, стильні. Це наші старі кадри. Вони виходять на екскурсію як на передову. Поки вони живі, поки ще не пішли — вони повинні викладати.

Повертаємося до обліку й контролю

— Екскурсії не можуть вести нефахівці, — наголошує Микола Грицик. — Першою на це відреагувала церква, заборонивши проводити екскурсії в культових спорудах тим, хто не пройшов відповідного підвищення кваліфікації. Тобто текст екскурсії повинен відповідати змісту об’єкта показу. Почався рух із Полтавщини, далі ініціативу підхопила Печерська лавра.

Спробуйте провести екскурсію у Ватикані, якщо у вас немає дозволу. Це гірше, ніж украсти. Чому створено туристичну поліцію в Еміратах, Єгипті? Вони бережуть й охороняють свою історію, культуру, спадщину, не дозволяють про них розповідати кому заманеться й контролюють екскурсійну діяльність. Якщо, приміром, зі Львова в Київ із групою приїжджає суперекскурсовод, але кваліфікований у Львові, без підготовки, без підвищення кваліфікації, без затвердження тексту, він не може проводити екскурсії по Києву. І це не наша примха, це світова практика.

Ще 2002 року ми домовилися з департаментом туризму тоді ще Державного комітету молодіжної політики, спорту й туризму України відродити школу підготовки й перепідготовки екскурсоводів і затвердити правила гри на екскурсійній ниві України. Але, скажемо так, через некваліфіковано в той час підготовлені документи здійснити задумане не вдалося. Й ініціатива відродити курси екскурсоводів прийшла з регіонів.

З семи київських вузів, що готують кадри для туристичної сфери, ми визначили для цього Інститут туризму профспілок України. Це в жодному разі не монополія, а данина сильній школі підготовки. Курси почали роботу з початку минулого року, й уже близько 300 екскурсоводів старої школи пройшли перепідготовку. А молоді екскурсоводи, яких готують у трьох вузах, — вже названому, Інституті туризму, економіки й права і на географічному факультеті КДУ ім. Т.Г.Шевченка — потребують саме серйозної підготовки.

Сьогодні питання стоїть так, що необхідно повернутися до практики радянських часів: екскурсовода слід контролювати — прослуховувати, він повинен захистити контрольний текст екскурсії, підготувати «портфель екскурсовода». Я, приміром, обома руками «за», якщо полтавські екскурсоводи підвищать свою кваліфікацію в нас, апробують наші тексти, привезуть дітей із Полтави й покажуть їм Київ. Я за те, щоб мої екскурсоводи їхали в Чернігів і проводили екскурсії там. Але і перших, і других повинні прослухати на названих маршрутах, вони зобов’язані на них захистити контрольні тексти екскурсій.

Крім підвищення кваліфікації, необхідна атестація — її ми залишаємо за собою і будемо проводити спільно з фахівцями методичної ради.

Нині ми винесли на розгляд Київради «Правила здійснення екскурсійної діяльності в Києві». Розробляли їх спільно з фахівцями, узяли найкраще з практики Москви, Санкт-Петербурга, Польщі, інших відомих екскурсійних центрів. Правила вийшли настільки універсальними, що їхня дія, можливо, розповсюдиться не лише на Київ, а й на всю Україну.

За цими правилами, екскурсоводи, гіди-перекладачі й методисти екскурсійної справи повинні раз на п’ять років пройти підвищення кваліфікації й атестацію в новоствореному Київському міському екскурсійно-методичному центрі, у якому працюватимуть методична рада й методичний кабінет.

Атестацію ми поки що не проводили — хоча повинні були розпочати її ще з 2002 року (вважаю, що до фахівців екскурсійної справи потрібно підходити дуже бережно — їх легко позбавити роботи сьогодні, а потім не знайдеш). Чекаємо рішення Київради. Хоча методичну раду (ми постаралися зібрати в ній найкращих фахівців) вже фактично сформовано. І шукаємо приміщення для Центру туризму Києва. При ньому плануємо створити інформаційно-рекламний туристичний центр, перенести туди курси підвищення кваліфікації, міський клуб туризму. А методичне забезпечення збережемо на базі Інституту туризму профспілок України.

Є ще одне питання, яке потребує вирішення, — проїзд по Києву став проблемою.

— Ми повинні затверджувати всі екскурсійні маршрути з ДАІ, — розповідає Микола Грицик. — Саме вона визначає схему пересування автобуса по місту. Ви ж не хочете, щоб із вашою дитиною під час екскурсії щось сталося. Маршрут повинен узгоджуватися відповідно до тексту екскурсії.

Шкільні канікули ще раз продемонстрували, що в Києві немає паркування автобусів поруч з об’єктами показу. Є спеціальне протокольне доручення Олександра Омельченка про те, що необхідно встановити для цього спеціальні знаки і для дитячих груп зробити паркування безкоштовним. У київській програмі розвитку туризму також поставлено питання транспортного в’їзного коридору — необхідно визначити санітарну зону, місця паркування й переходу дороги у місті.

***

За Законом «Про туризм», ухваленим 1995 року, екскурсійна діяльність ліцензувалася. А відповідно до свіжоухваленого Закону «Про внесення змін у Закон України «Про туризм» — уже ні, для ліцензування визначено лише туроператорську й турагентську діяльність. Хоча, виходячи з того, які вимоги повинні нині висуватися до екскурсоводів і до їх підготовки, це принаймні дивно. Бо на думку фахівців, ліцензування необхідне.

Нині в Держтурадміністрації розробляється питання про видачу екскурсоводам спеціальних дозволів. Де та хто це робитиме, поки що не визначено. Раніше ліцензії одержували в Держтурадміністрації. Працівники галузі туризму вважають, що видачу дозволів логічніше покласти на органи місцевого самоврядування, адже турфірми, одержуючи ліцензії в Києві, звітували про виконану роботу на місцях. Тим паче що в багатьох обладміністраціях є відділи туризму.

Чи легше, чи краще стане екскурсоводам працювати у нових умовах? Чи діятимуть далі ухвалені 2001 року «Ліцензійні умови проведення господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, закордонного туризму, екскурсійної діяльності»? Відповіді слід чекати незабаром.

Копірайт на екскурсію?

— Позаторік ті з нас, хто займається екскурсійною діяльністю, одержали лист-циркуляр, відповідно до якого нам усім пропонувалося подати в управління з туризму копії пакета документів щодо кожної екскурсії, які ми проводимо. Микола Грицик стверджує, що ці копії потрібні для контролю над тим, що ми говоримо під час своїх екскурсій. Але часи ідеологічного контролю минули. У пункті 11.4 ліцензійних умов проведення господарської діяльності з організації іноземного, внутрішнього, закордонного туризму, екскурсійної діяльності написано: «Суб’єкти туристичної діяльності, що мають власний екскурсійний продукт і самостійно його реалізують, повинні оформити такі документи: технологічну карту екскурсії, її контрольний текст, матеріали «Портфеля екскурсовода», схеми маршрутів транспортних екскурсій, договори з транспортними підприємствами в разі проведення екскурсії на транспорті, договори з музеями, заповідниками, культурними установами тощо, прейскурант цін на екскурсійні послуги». Правильно, мати повинні, — але хіба повинні комусь віддавати? Одна справа — ревізійна перевірка наявності цих документів, інша — копія тексту екскурсії, яку я зобов’язана віддати і з якою потім незрозуміло що буде, — вважає Елеонора Рахліна. — Тепер потрібно надати відповідні документи для узгодження маршрутів і схем міських і заміських автобусних екскурсій з ДАІ. Але ж ДАІ текст абсолютно не потрібен — потрібна схема маршруту.

Я ніколи не дозволю собі віддати мікрофон у руки непідготовленій людині. Але, в принципі, те, кому я віддаю мікрофон, — це моя особиста справа. У мене приватне підприємство. Інша річ, що підприємців треба ставити в такі умови, щоб вони не брали непідготовлених екскурсоводів.

А наші розробки — це ж наша інтелектуальна власність! Для того, щоб створити ці тексти, мені знадобилося 30 років. Інша річ, якби запропонували це опублікувати, попросили мене прочитати курс лекцій або підготувати групу. Але чому я повинна це комусь віддати?

— Мої гіди місяцями сидять у бібліотеках, архівах, розробляючи ту чи іншу екскурсію. Приміром, «Династія Габсбургів в Україні». Хіба фізична особа може це зробити власним коштом? Створити якісний екскурсійний продукт може дозволити собі лише турфірма, а не фізична особа, — вважає Тетяна Волошина. — Популярні в нас археологічні тури, ми співпрацюємо з археологами, туристи навіть беруть участь у розкопках. А екскурсія «Київ літературний», чудовий тур «Пушкін в Україні», на жаль, незатребувані. І як бути з інтелектуальною власністю фірми? Наш гід, приміром, напише про Кримську війну цілу монографію, вистраждає свою екскурсію, а сторонній гід візьме контрольний текст і просто його вивчить...

Якщо подорожувати Києвом самостійно

Меру Флоренції дуже сподобався «Туристичний путівник «Київ», виданий 2001 року. У його колекції зібрано путівники міст практично всіх країн світу, і київський — українською та англійською мовами, із 850 слайдами, із визначенням 16 екскурсійних маршрутів по Києву — посів у ній гідне місце. Дуже сподобався путівник і представникам української діаспори з Мюнхена, Австралії, Польщі. Ось тільки собівартість його — 50 грн., «Союздрук» дає 40-відсоткову націнку, а в готелі «Либідь» його продають за 180 грн. Іноземець купить, а наш екскурсант подумає.

— Але такий путівник не може коштувати менше, адже це наукова праця, — стверджує Микола Грицик. — Подивіться, скільки коштують путівники, підготовлені непрофесіоналами. Хоча й наш розійшовся дуже швидко. Але все-таки його розраховано на фахівця, оскільки дуже деталізований.

Нині стоїть завдання встановити в Києві спеціальні знаки, аби можна було подорожувати за допомогою путівника й картосхеми самостійно.

Нині в Києві залишився тільки один ексурсійно-інформаційний пункт на Привокзальній. Але заплановано їхню кількість збільшити. Є доручення Олександра Омельченка створити ще 3—4 такі пункти, зокрема, на Михайлівській площі, поруч із ЦУМом, на Подолі. Отам і можна буде ознайомитися з буклетами, картами, путівниками...

Нотатки на полях

...Єгипет. Сінайський півострів. Монастир Святої Катерини в оточенні гір. Святе, намолене місце, тисячі прочан. І коли, поставивши свічку, торкнувшись куща Неопалимої купини, туристи залишають монастир, біля виходу їх зустрічають екзотичні бедуїни, пропонуючи з’їхати вниз до автобусів на верблюді. Спочатку таке шоу здалося недоречним і мало не блюзнірським, а потім прийшло розуміння, що все це ланки одного екскурсійного ланцюга — враження повинні нашаровуватися й посилюватися.

Про те, що придумали в московському заповіднику «Коломенське», одна з авторів уже писала в «ДТ» №17 за минулий рік. Ряджені екскурсоводи, билинна розповідь, театралізована вистава з участю музичного театру традицій — усе це аж ніяк не применшувало ні наукової цінності екскурсії, ні повноти пропонованого матеріалу. А про затребуваність такого роду екскурс-шоу сама за себе говорить цифра — в Коломенському буває 5 млн. відвідувачів на рік.

Відвідуючи Краків, екскурсанти намагаються потрапити на театралізоване дійство в Королівському замку у Вавелі — вихід короля з почтом. Видовище дуже вражає, запам’ятовується й викликає трепет не тільки в поляків, котрі ревно шанують свої святині.

Екскурсоводу як основній фігурі моноспектаклю, поставленого в інтер’єрі міста, — у декораціях справжніх вулиць і будинків, парків і набережних, мостів і музеїв, сьогодні не завадила б допомога... грамотних режисерів. З метою розвитку й активізації екскурсійного й туристичного бізнесу. Екскурсія інтравертна за своєю суттю, адже це, за великим рахунком, лекція. Люди, котрі цікавляться й вирушають на екскурсії, переважно екстраверти, тобто їм потрібна постійна зміна вражень. Досвідчений лектор знає, як втримувати увагу аудиторії. Але екскурсія все-таки — не публічна лекція. І використання різноманітних додаткових ефектів (назвемо їх так), таких як: можливість випробувати себе в чомусь, стати дійовою особою тієї чи тієї епохи або відрізка життя, лише підвищить попит. На жаль, про таке в нас поки що можна говорити лише стосовно Пирогового.

Авжеж, є речі святі. Екскурсії по Софії повинні вести винятково фахівці. Лавра, чия аура приваблює прочан, — не місце для шоу. А ось День Києва можна було б використовувати для цього на повну силу. Наприклад, організувати карнавал і заздалегідь повідомити про це турфірми, щоб туристи могли приїхати, подивитися, взяти участь...

— Наше агентство спеціалізується на прийомі іноземних туристів. І ось, із середини червня до середини вересня, у пік прийому, культурну програму для них скласти немає з чого. Оперний театр на гастролях або на канікулах, концертів музичних або фольклорних колективів майже немає. Драматичні театри не завжди можемо запропонувати через мовний бар’єр. Залишається дансинг або казино. В іноземців виникає відчуття, що культурного життя в Києві немає, хоча ми їм і пояснюємо, що восени, взимку й навесні воно вирує. Якби запрошували влітку колективи з інших міст, думаю, лише іноземцями можна було б заповнити зали... — каже Тетяна Волошина.

Торік на базі Інституту туризму профспілок України відбувся унікальний захист дипломної роботи — семеро студентів презентували колективну працю «Оглядова екскурсія по Києву». Кожен випускник написав і захистив у цій роботі свою главу. Така тематична екскурсія буде зразком для туристичних організацій.

Наступний етап — студенти разом із викладачами розробляють заміську екскурсію в Умань і маршрут на Говерлу. Можливо, саме молоді й принесуть свіжі ідеї, спроможні привабити й захопити туристів?

***

Колись, ще за радянських часів, Київське екскурсійне бюро розробило екскурсію «Моє місто, вулиця, на якій я живу». Молодь дивувалася: та ми, виявляється, посеред історії живемо! Тепер, можливо, вони розповідають про це своїм дітям.

Непогано було б знову практикувати введення екскурсій у навчальні програми шкіл і вузів. Раніше екскурсійні програми, пов’язані зі шкільною програмою, розроблялися з першого по десятий класи. Приміром, для 1—4 класів останній тиждень травня був екскурсійним...