Злидарські напіврадощі

Ледь не урочисті PR-заходи, в яких брали участь практично всі основні особи виконавчої влади після закінчення роботи в Києві місії МВФ, погано приховують той факт, що насправді чиновники вихвалялися "успіхами" в одержанні міжнародної "милостині". Під звуки урочистих реляцій про одержання багатомільярдної "допомоги" не слід забувати, що йдеться про надання кредитних ресурсів, які доведеться повертати. Причому в основному через порівняно нетривалий період і нехай з невеликими, але відсотками.

Зміцніла надія уникнути дефолту за зовнішніми зобов'язаннями обійдеться пересічним громадянам новим затягуванням пасків і багаторазовим підвищенням різноманітних тарифів. А держбюджет нинішнього року, за даними джерел DT.UA, очікує скорочення на 66 млрд грн.

Нагадаємо, що раніше офіційний Київ звернувся до Міжнародного валютного фонду з проханням переглянути умови співробітництва: замінити діючу програму stand-by на 12,35 млрд SDR (близько 17,5 млрд дол., або 15,5 млрд євро) чотирирічною програмою розширеного фінансування (EFF). Причому ситуація з платоспроможністю українського суверена склалася просто безвихідна. За умов зростаючої дефіцитності держскарбниці та практичного обнуління золотовалютних резервів НБУ без одержання нових траншів міжнародних фінансових донорів був неминучий не лише дефолт вітчизняних держфінансів, а й у перспективі до кінця року - серйозні перебої з оплатою критичного імпорту (зокрема, енергоносіїв).

Ну що ж, поки громадськість, яка переживає за кредитну історію українського суверена, може передохнути. Після тривалих і непростих, та, як заведено, практично засекречених від громадян - майбутніх боргопогашателів консультацій і дискусій (місія МВФ працювала в українській столиці з 8 січня по 12 лютого ц.р., тоді як від початку планувалося перебувати до 29 січня ц.р.), сторони таки дійшли попередньої згоди. Причому мало для кого секрет, що основними для його досягнення були політичні фактори. І навряд чи випадковим виявився збіг: про досягнення сторонами домовленостей особисто повідомила директор-розпорядник МВФ Крістін Лаггард у самий розпал непростих мінських переговорів. За словами пані Лаггард, у разі затвердження виконавчою радою фонду нової розширеної програми
фінансування загальний обсяг міжнародної допомоги Україні має збільшитися до 40 млрд дол.

17,5 млрд із вищезгаданої суми впродовж чотирьох наступних років буде отримано безпосередньо від МВФ під реалізацію "програми серйозних економічних реформ" ("серйозні економічні реформи" в Україні при нинішніх-то політичних лідерах - це було б смішно, якби не було так сумно). А решта очікується "з інших міжнародних джерел".

Тут, щоправда, вийшов певний дисонанс зі словами українського прем'єр-міністра, який заявив, що реалізація EFF дозволить Києву впродовж наступного чотирьохліття одержати ще у вигляді додаткової фінансової підтримки близько 25 млрд дол. Утім, Яценюк міг мати на увазі тільки допомогу так званих штатних донорів - міжнародних фінансових організацій, створених спеціально для реалізації програм міжнародної фінансової допомоги.

До речі, практично відразу ж слідом за МВФ один із таких донорів - Світовий банк - вустами президента групи ВБ Джима Єн Кіма оголосив про готовність виділити до
2 млрд дол. у 2015 р. "для підтримки народу України перед обличчям поточних економічних, фінансових і геополітичних викликів".

На що ще розраховує та під якими зобов'язаннями цього разу підписалася українська сторона?

Як очікували на Печерських пагорбах, виконавча рада МВФ затвердить програму EFF для Києва на своєму найближчому засіданні (яке має відбутися 18 лютого ц.р.), а перші транші почнуть надходити вже через кілька тижнів. Однак глава місії МВФ в Україні Ніколай Георгієв під час прес-конференції в четвер трохи охолодив запал оптимістів, повідомивши, що відповідне рішення буде прийнято впродовж чотирьох тижнів. Слід сказати, що це засідання ради директорів фонду не буде порожньою формальністю, - в опозиції до сподівань української влади, за відомостями близьких до переговорів джерел DT.UA, представники ряду країн, серед яких Італія та Росія.

Та якщо все закінчиться добре, то в Києві сподіваються одержати, не багато не мало, 8 млрд дол. з анонсованих обсягів упродовж уже найближчих 3–6 місяців. З того, про що вже домовилися (крім МВФ і Світового банку): допомога Євросоюзу становитиме 1,8 млрд євро та має надійти трьома траншами по
600 млн ближче до кінця поточного року. Американці розбили свої 2 млрд на дві частини: другий мільярд очікується вже в їхньому наступному фінансовому році, але до кінця поточного українського календарного року. Спецпрограма ЄБРР становитиме орієнтовно 250 млн.

Вочевидь, виходячи з такої перспективи, вітчизняні чиновники сподіваються на середньорічний курс гривні до долара на рівні 19 грн, пропонуючи використовувати його для бюджетних розрахунків. Це - одна з позицій, за якою було складно знайти взаєморозуміння з функціонерами фонду, котрі наполягали на його значенні понад 22 грн/дол.

До слова, до останнього часу залишалося відкритим і питання, в яких пропорціях розподілятиметься ця сума: що піде на поповнення золотовалютних резервів НБУ, а що - на покриття потреб держбюджету. Причому домовитися (як і з деяких інших питань), хоч як це сумно, не могли між собою переговірники з української сторони. І хоч би скільки високопоставлені українські чиновники заперечували цей факт, їм найчастіше треба було самим сідати за якийсь переговірний круглий стіл і домовлятися до спілкування з функціонерами МВФ.

Поки що конкретики в уже опублікованій інформації надзвичайно мало. З анонсованого офіційно:

- значне підвищення тарифів (причому воно має розпочатися негайно) на енергоносії: до квітня 2017 р. тарифи на газ і опалення поетапне буде приведено "до рівня повного відшкодування вартості", що в результаті має привести до бездефіцитності НАК "Нафтогаз України", її оздоровлення та припинення вимивання НАКом бюджетних коштів;

- водночас програма передбачає виділення з держбюджету 12,5 млрд грн допомоги 2015 р. як компенсацію малозабезпеченим верствам населення від підвищення цін і тарифів (передусім на енергоносії);

- зниження з наступного року інфляції до рівня нижче 10%;

- скорочення граничного дефіциту держсектора управління до 4,6% ВВП.

Що ж до майбутніх реформ, то тут формулювання залишаються загальними та неконкретними. Програма, як заявив прем'єр-міністр Яценюк, передбачає низку "важливих, складних, але ефективних рішень": в управлінні економікою, боротьбі з корупцією, наведенні порядку в енергетичному секторі, оптимізації та скороченні державних видатків, збільшенні до 3% ВВП витрат на інвестиції, скороченні апарату держчиновників, встановленні справедливості в пенсійній реформі (передусім скороченні та ліквідації "спеціальних" пенсій).

Усе це, погодьтеся, ми в тій чи іншій формі багаторазово чули й читали. Як і те, що серед запланованих реформ - антикорупційна та судова реформи, дерегуляція й поліпшення бізнес-клімату, реформа сектора управління держмайном і банківського сектора.

А от туманна фраза міністра фінансів: "Ми підсилимо прогресивність оподаткування доходів громадян", за якою не було жодних додаткових пояснень, стала певним сюрпризом, викликаючи неясну тривогу про нові майбутні податкові нововведення.

Трохи бальзаму - узгоджена з МВФ програма передбачає необхідність індексації або підвищення грошових доходів населення залежно від інфляції впродовж усіх чотирьох років.

З "підглянутого" за ширмою переговорів

Конкретика, як і остаточний перелік зобов'язань навряд чи стануть надбанням широкої громадськості до офіційного опублікування самого тексту програми, яка традиційно є таємницею за сімома печатками (хоча й передбачає чимало важливих не тільки для державних відомств і їх службовців, а й для добробуту кожного українця пунктів).

І все-таки про деякі ключові позиції фінальної стадії переговорів DT.UA стало відомо від джерел, які близькі та/або брали в них особисту участь.

Так, українській стороні нібито вдалося відстояти в переговорах чи не найболючіший, рейтинговбиваючий пункт - підвищення пенсійного віку до 65 років (по півроку за рік упродовж десяти років). Отже, в програмі буде записано, що консультації з цього питання триватимуть. Ключовим аргументом, який спрацював, виявилося посилання, що українським політикам буде дуже важко переконати виборців у необхідності підвищити вік виходу на заслужений відпочинок до рівня, який усього на два роки поступається середній тривалості життя в країні. Ну й, звичайно, небезпідставне запитання візаві з МВФ: "Ви що, хочете, щоб нас знесли?".

Зате, як хвалився прем'єр-міністр, ліквідуються всі спецпенсії - передусім для держслужбовців (отже, зникає, мабуть, одна з останніх некорупційних мотивацій іти на державну службу). Причому підвищення зарплат у держсекторі відтепер не супроводжуватиметься автоматичним підвищенням пенсій.

Очікується і вже анонсоване скорочення державних службовців на 20% (зараз їх 430 тис.). Скорочення працівників бюджетної сфери буде значно менш значним у відносному вираженні - на 3% (2013-го їх у нашій країні налічувалося близько 3,5 млн).

Із "завоювань" у переговорах - МВФ вимагав підвищення тарифів на газ і теплокомуненерго вже з 1 березня ц.р. Українській стороні нібито вдалося відкласти цей момент ще на 31 день - до 1 квітня 2015-го.

При цьому запровадження необхідного МВФ цільового субсидування незаможних поки що відкладається - чиновники вчергове розписалися в профнепридатності вітчизняних держінститутів, заявивши, що все ще немає функціонуючої державної системи надання такої допомоги та контролю відповідних видатків.

Отже, було запропоновано виходити із середньорічної плати за газ, яка сплачується домогосподарствами і становить нині 3600 грн. Для споживачів, які укладаються в цей ліміт (МВФ вимагав обмежити його сумою 2640 грн, вочевидь, виходячи із середньорічного споживання в 2500 кубометрів), тарифи якийсь час надто "болюче" підвищуватися, ймовірно, не будуть. А от для решти ціна питання зростатиме з космічною швидкістю.

Окремим деталізованим розділом у програмі розписано питання приватизації держпідприємств, зміни та транспарентності системи управління ними, аудиту, публічної звітності, зміни менеджменту тощо. Причому виконання цього пункту буде відслідковуватися дуже серйозно - для цього в програмі передбачено спеціальні "маяки".

Доля найбільшого в Україні держпідприємства - НАК "Нафтогаз України" - виписана в окремому розділі програми. Зовнішні донори категорично наполягають на впровадженні в Україні Третього енергопакета ЄС (пакет реформ у сфері газу та електроенергії, затверджений у Євросоюзі 2009 р.). Також передбачається приватизація газового монополіста після поділу його на окремі функціональні структури (у сфері видобутку, транспортування, розподілу і т.ін.). При цьому дефіцит НАКу, який становив торік 5,4% ВВП, має бути вже 2016 р. зведений до нуля.

Дефіцит сектора держуправління загалом, який становив, за підрахунками МВФ, понад 10% ВВП 2014-го, повинен уже нинішнього року, як офіційно заявила міністр фінансів України Наталія Яресько, знизитися до рівня не більш як 4,6% (2016-го - 1,5%).

Виходить, що інформація джерел DT.UA про майбутній секвестр нинішнього держбюджету на 66 млрд грн, неминуча. Хоч би хто та хоч би як таку можливість заперечував. Отже, чекаємо та готуємося.