Жорстка посадка, якої можна уникнути

Останніми роками економіка більшості країн, які класифікуються як ринки, що формуються, розвивалася швидкими темпами. Причому окремі з них за темпами економічного розвитку поступалися лише азіатським економікам. Такий швидкий процес конвергенції з усією Європою частково підживлювався великим припливом капіталу й винятково сприятливими фінансовими умовами. Проте наростання турбулентності на світових фінансових ринках та ослаблення темпів зростання світової економіки породжують сумніви щодо того, наскільки стійкими є темпи конвергенції, що спостерігалися останнім часом.

Останній, квітневий, випуск Регіонального економічного огляду МВФ по Європі містить опис ризиків, а також рекомендації щодо економічної політики, яка дала б змогу підготувати ринки європейської частини континенту, що формуються, до нових, важчих часів.

На думку МВФ, швидке економічне зростання в цій частині Європи базується на міцному фундаменті — підвищенні продуктивності праці та зростанні акціонерного капіталу. З огляду на це варто очікувати продовження конвергенції регіону з усією Європою. Водночас високий рівень споживання ресурсів і зростання вразливості до зовнішніх чинників зумовлять зниження темпів конвергенції. Судячи з оцінок, більшість країн зможуть утримати річні темпи зростання в діапазоні 4—6% ВВП. Це все ще дає можливість надолужувати різницю, проте значно повільніше, ніж при 10-відсотковому зростанні, яке спостерігалося протягом останніх кількох років.

Значні зовнішні дисбаланси можуть передвіщати швидку зміну ситуації в майбутньо­му, причому для деяких країн це може обернутися «жорсткою посадкою» їхніх економік. Звичайно, великі дефіцити рахунків поточних операцій у настільки високо інтегрованому регіоні не є чимось несподіваним. Викликають оптимізм і високі показники прямих іноземних інвестицій. Проте аналіз, проведений МВФ, свідчить, що в багатьох випадках, насамперед у країнах Балтії та Південно-Східної Європи, дефіцит рахунків поточних операцій на сьогодні вийшов далеко за межі економічно обгрунтованих показників. Тому зберігається ризик різкої корекції: високі рівні зовнішнього боргу вразливі до змін обмінного курсу та відсоткових ставок, коливань темпів економічного зростання, а також змін настроїв інвесторів стосовно ринків, що формуються.

Наразі ці ринки демонструють стійкість до глобальної фінансової нестабільності. Та це не має заспокоювати: за прогнозами, зростання світової економіки сповільниться, що, на наш погляд, може означати більшу сприй­нятливість до таких ризиків. Фінансова нестабільність уже почала позначатися на вартості фінансування й доступі до нього. Спреди облігацій суверенних і приватних емітентів зростають, короткострокові фінансові потоки, які перетинають кордон, стають дедалі помірнішими, а в окремих країнах сповільнюються темпи зростання кредитування.

Таким чином, фінансовим системам європейських країн доведеться відповісти на цілу низку викликів, і одним зі сценаріїв майбутнього розвитку може бути ще жорсткіше скорочення обсягів кредитування. Поряд зі сповільненням темпів розвитку експортних ринків це може призвести до урізання припливу іноземного банківського капіталу на ринки Європи, що формуються. Те, що нині має вигляд помірного вповільнення, незабаром може обернутися «жорст­кою посадкою».

Попри те, що країни різняться за ступенем вразливості, в більшості випадків для розв’язання проблеми незбалансованості та забезпечення «м’якої посадки» необхідне посилення жорсткості макроекономічної та фінансової політики. Фіскальна політика має взяти на себе більш активну роль у регулюванні внутрішнього попиту, особливо там, де режим фіксованого обмінного курсу не дозволяє здійснювати більш жорстку монетарну політику.

Заходи зі зміцнення фінансового сектора полягають, у тому числі, в наданні більшої ваги ризикам, пов’язаним із кредитуванням в іноземній валюті нехеджируваних позичальників; запровадженні обмежень на показники співвідношення між розміром кредиту та вартістю забезпечення, а також між витратами на обслуговування боргу і доходом позичальника. Ці заходи стануть буфером, який допоможе економіці впоратися із шоками.

Окрім адаптації економічної політики до вповільнення зростання світової економіки та підвищення вимог із боку фінансових ринків, «міцність» позицій цього регіону в довгостроковій перспективі визначатиметься успіхами в здійсненні структурних реформ. Саме реформи дадуть змогу тим, хто «відстає», компенсувати розрив, а «передовикам», котрі мають значні дисбаланси, зменшити дефіцит поточного рахунку й наростити потенціал для обслуговування зовнішнього боргу. Скорочення впливу держав на економіку та поліпшення клімату для розвитку підприємництва також можуть підвищити здатність регіону долати можливі шоки. Що, в свою чергу, обернеться підвищенням довіри інвесторів і збереженням високих темпів економічного зростання.