Збитки, стій, раз-два!

Як власники підвищують прибутковість своїх підприємств? Механізмів багато, і всі вони добре відомі: нарощування капіталу, оптимізація витрат, заміна менеджменту тощо. Але якщо власником є держава, то вона може застосовувати і ті важелі, що недоступні приватним власникам. Ноу-хау українських урядовців у боротьбі за прибутковість — просто не визнавати збитків.

Великі державні підприємства, відповідно до законодавства, повинні складати звітність за міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ). Ці стандарти містять дуже перфекціоністську умову: звітність тільки тоді можна визнати такою, що відповідає МСФЗ, коли вона відповідає всім без винятку вимогам стандартів. Тобто, якщо з 1000 вимог бухгалтер виконає 999 і не виконає лише однієї, то така звітність не вважатиметься, такою, що відповідає МСФЗ.

У системі міжнародних стандартів віднедавна з’явилися нові і дуже жорсткі правила щодо визнання збитків, пов’язаних із неплатоспроможністю боржників. Бухгалтери мають застосовувати модель очікуваних кредитних збитків, яка зобов’язує їх максимально брати до уваги песимістичні прогнози щодо непогашення боргів. Ця модель є не тільки вкрай консервативною, а й принциповою для розробників стандартів. Адже її прийняття було зумовлено тиском з боку «великої двадцятки» на лондонську Раду з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Під час пандемії застосування моделі очікуваних кредитних збитків дало очікувані результати: фінансова результативність підприємств за 2020 рік різко впала. І це абсолютно нормальна ситуація, з погляду економіки та здорового глузду. Уряду це вочевидь не сподобалось, і він постановою від 12 травня 2021 року №458 наказав підконтрольним підприємствам застосовувати для визнання боргових збитків «оптимістичні» алгоритми, які суперечать міжнародним стандартам. Чесно кажучи, бухгалтерам держпідприємств зовсім не важко виконати приписи цієї постанови, радикально скоротивши суми визнаних у звітності збитків. Головне, щоб уряд потім не звинуватив керівників цих підприємств у тому, що звіти, які за законом мають відповідати міжнародним стандартам, їм не відповідають. Крім того, не хотілося б, аби липові прибутки штучно збільшили базу для нарахування дивідендних виплат на користь держави і тим самим вивели з обігу збиткових держпідприємств останні «живі» кошти.

Якщо ж добросовісні керівники не підуть на цю провокацію і, згідно із законом, дисципліновано виконають вимоги МСФЗ, то для таких норовливих держпідприємств урядовці готують спеціальні каральні податкові норми. Вони містяться в одіозному проєкті №5600 змін до Податкового кодексу і націлені на ті держпідприємства, чия облікова політика не погоджена власником.

Утім, урядове окозамилювання не обмежиться підприємствами держсектору. Згаданий законопроєкт пропонує запровадити спеціальне фіскальне покарання для всіх великих підприємств, які звітують про збитки: їм планують заборонити зменшувати оподатковуваний прибуток на половину суми збитків минулих років. Це означає, що чинну схему перенесення збитків на зменшення прибутків майбутніх періодів (loss carry forward) буде покалічено: держава фактично секвеструє половину збитків.

Порівняємо ці задуми укрурядників із намірами європейських чиновників. Традиційних схем перенесення збитків на зменшення прибутків майбутніх періодів європейцям уже замало. Ще в травні 2021 року Європейська комісія рекомендувала державам-членам запровадити схему перенесення збитків на минулі періоди (loss carry back). Це означає, що підприємство, яке, наприклад, 2019 року мало прибуток і сплатило з нього податок, а 2020-го отримало збитки, зможе зменшити прибуток 2019 року і повернути раніше сплачені кошти.

Висновок наш буде таким: українському уряду, мабуть, слід ще раз добре обміркувати свою політику щодо збиткових підприємств і не добивати лежачих своїми недолугими нормативними новаціями.

Більше статей Івана Чалого читайте за посиланням.