Як усунути основні пробоїни української економіки

У трюм потроху прибуває вода, і корабель стає менш керованим. В умовах, коли запахло близьким штормом в океані світової економіки, корабель треба терміново готувати до негоди. Для цього необхідно хоча б закрити пробоїни, а також поліпшити управління кораблем. Для переобладнання його новим двигуном і оснащенням знадобиться більше часу, ніж для поточного ремонту, але починати це робити потрібно також негайно.

Спочатку про основні пробоїни або, мовою економіки, - про макроекономічні дисбаланси. Якщо проаналізувати макроекономічні рахунки української економіки, то основними дисбалансами продовжують залишатися дефіцит бюджету і дефіцит поточного рахунку платіжного балансу.

Перша пробоїна українського корабля - розмір дефіциту держбюджету. В 2019-му його розмір становитиме 90 млрд грн, або 2,3% від прогнозного ВВП (за прогнозом НБУ, номінальний ВВП цього року становитиме 3,97 трлн грн). Дефіцит бюджету зумовлює проблеми державного боргу і його обслуговування, а значить, відволікання фінансових ресурсів з реального сектору економіки. Обтяжливим фактором є те, що значна частина боргу - короткострокова, а ціна обслуговування - висока. Так, за даними уряду, на короткостроковий держборг з терміном погашення до трьох років припадає більш як чверть у загальній структурі боргу. А середня ціна обслуговування перебуває в межах 6–7% річних.

Дефіцит виникає через те, що видатки держави з гідною кращого застосування стабільністю суттєво перевищують його доходи (хоча офіційний дефіцит відносно ВВП значно зменшився починаючи з 2014 р., у тому числі й завдяки умовам програм співробітництва з МВФ). Разом з тим де-факто дефіцит під кінець року може виявитися значно більшим від очікуваного через можливе недовиконання дохідної частини бюджету. А структура видаткової частини характеризується переважанням поточних видатків, спрямованих на споживання, у той час як інвестиційний частина - капітальні видатки, спрямовані в тому числі на підтримку інфраструктури, - становить трохи більше 10% видатків зведеного бюджету.

Тому першочерговим завданням, яке необхідно вирішити уряду, є наведення порядку в держфінансах. Перше: потрібно збільшити збирання податків і зборів. Податки мають платити всі без винятку, притім, що одна частина суспільства не повинна платити надвисокі податки за тих, хто уникає оподаткування.

Друге: необхідно оптимізувати видаткову частину бюджету, в якій основні видаткові статті є короткостроковими і йдуть на соціально-економічну сферу та оборону (див. рис. 1). Зі швидких заходів слід застосувати антикорупційні заходи, що може зменшити витік коштів не за цільовим призначенням через статті видатків на оборону, освіту і охорону здоров'я або на ремонт доріг (при нинішньому характері ремонту якість доріг продовжує залишатися вкрай низькою).

Терміновими є також реформування пенсійної системи, адміністративного держапарату, а також наведення фінансового порядку в державному секторі економіки. Програма приватизації збиткових держпідприємств, а також наджорсткий контроль над використанням держфінансування в окремих галузях, як і ліквідація схем нецільових витрат на підприємствах держсектору й природних монополій можуть суттєво зменшити видаткову частину бюджету.

Друга пробоїна економіки - дефіцит поточного рахунку платіжного балансу. Це саме той фактор, який змушує Україну позичати й просити про фінансову підтримку у міжнародних фінансових організацій, країн-спонсорів або приватних міжнародних інвесторів з метою фінансування цього дефіциту. Доти, доки економіка не житиме за коштами, Україна муситиме ходити з простягненою рукою по світу й просити програми фінансової підтримки у МВФ або брати непідйомні кредити на фінансових ринках під 10 і більше відсотків річних, а одержання чергового траншу МВФ або розміщення чергової партії євробондів на фінансових ринках анонсувати, як черговий "успіх" уряду або країни в цілому. Розглянемо трохи детальніше структуру платіжного балансу.

Саме дефіцит зовнішньої торгівлі і є основною проблемою життя не за коштами. Дефіцит торгівлі товарами й послугами у 2018 р. перевалив за 11 млрд дол., що становить близько 9% ВВП. Навіть істотна підмога у вигляді переказів трудових мігрантів не може вивести дефіцит поточного рахунку з великого мінуса. За оцінками НБУ, дефіцит поточного рахунку 2019-го може становити близько 5 млрд дол., або понад 3% ВВП. Таким чином, дефіцит зовнішньої торгівлі, що базується на недореформованій економіці, не дає поки що зірвати курсову стабільність і макроекономічну рівновагу переважно завдяки трансфертам в Україну трудових мігрантів і зовнішнім запозиченням держсектору.

У більш успішних країнах у періоди модернізації економік великий технологічний імпорт супроводжувався значним припливом прямих іноземних інвестицій. У нас ця стаття фінансового рахунку платіжного балансу дуже мала, як і частка технологічного імпорту. Тому фінансування дефіциту зовнішньої торгівлі здійснюється шляхом запозичень, яке враховується як приплив капіталу за фінансовим рахунком. У разі скорочення зовнішнього фінансування і/або відпливу капіталу перед Україною постане дилема: або використовувати золотовалютні резерви (яких вочевидь недостатньо), щоб компенсувати витік через зовнішню пробоїну, або різко девальвувати курс, що обмежить істотну частину імпорту, однак матиме катастрофічні наслідки для фінансової системи, інфляції та життєвого рівня населення.

Які швидкі заходи зможуть підправити (на жаль, не вирішити повністю) цю проблему?

Перший крок: необхідно впорядкувати систему проходження імпорту в Україну, перекривши канали "чорного" імпорту, який не обкладається митами. Зробити імпортні поставки прозорими і такими, що легко перевіряються, щодо багатьох з яких на даний момент суттєво занижується фактична вартість імпортованих товарів і послуг. Це могло б збільшити надходження до бюджету і скоротити витрачання валюти на неофіційні або фіктивні імпортні поставки.

Наступний крок, який міг би одночасно поліпшити ситуацію з обома пробоїнами, як бюджетною, так і зовнішньоторговельною, - це наведення порядку з компенсацією ПДВ.

Ну й, звісно, необхідні розробка й реалізація комплексних заходів для поліпшення якості як зовнішньої торгівлі, так і структури виробництва загалом. Це і реалізація стратегії імпортозаміщення, а також збільшення частки секторів економіки з високою доданою вартістю. Це і є оснащення новим двигуном корабля української економіки. Структура нашого експорту (43 млрд дол. у 2018 р.), на жаль, поки що дедалі більше стає схожою на експорт найбідніших країн третього світу, де переважають сільськогосподарські продукти й природні копалини або їхні похідні з низькою доданою вартістю (див. рис. 2).

Окремо треба відремонтувати систему управління. Ключові тут - здійснення адміністративної й пенсійної реформ, а також поліпшення якості управління та підвищення фінансової відповідальності регіональної влади.

Окремий пункт - поліпшення координації монетарної й фіскальної політик. НБУ виконує свій законодавчий і конституційний мандат з досягнення цінової стабільності, що передбачає приведення інфляції до позначки 5% у першій половині 2020 р. Разом з тим проінфляційна політика уряду змушує НБУ втримувати високими реальні ставки, тому що інфляційні очікування населення й бізнесу залишаються високими, а прогнози майбутньої інфляції сильно відхиляються від цільових показників. Така ситуація, звичайно, гальмує економічне зростання, а нестабільне інфляційне середовище залишається джерелом турбулентності, не сприяючи збільшенню інвестицій в основний капітал.

Ну й, звичайно, життєво важлива необхідність - кардинальне зниження рівня корупції, про що вже не говорить хіба що ледачий. Навіть МВФ у своїх умовах на даному етапі відсунув на потім приватизацію та створення ринку землі, а вимагає негайної активізації антикорупційних інститутів, що може досить швидко дати поштовх буксуючій економіці і зменшити макроекономічні дисбаланси.