Вороги чи захисники?

Прибувши до України 12 жовтня і завершивши основну програму перебування, чергова місія МВФ мала залишити нашу столицю наприкінці цього тижня. Однак візит виявився складнішим, аніж спочатку очікувалося. Карти сплутала опозиція, спочатку домігшись ухвалення багато в чому популістського закону про підвищення соціальних стандартів, а потім звинувативши функціонерів фонду в передвиборному фінансуванні Тимошенко. У результаті своєчасне надання чергового траншу Києву стало виглядати сумнівним.

Як за помахом чарівної палички, до приїзду функціонерів із Вашингтона почав зміцнюватися обмінний курс гривні. Певне, аби ні в кого не виникало сумнівів, реально чи удавано виконується зобов’язання НБУ про двовідсотковий ліміт відхилень офіційного курсу від ринкового.

Ціна купівлі американського долара на готівковому ринку в середині минулого тижня опустилася до позначок 8,0—8,10 грн./дол., упритул наблизившись до офіційного курсу, який на той момент становив 8,01 грн./дол. «На радощах» банківський регулятор навіть на 4 коп. знизив свій «фіксинг» зеленого (до 7,97 грн./дол.).

І хоча цього тижня як Нацбанк, так і обмінні пункти знову підвищили свої котирування (до 8,005 і 8,15—8,20 грн./дол. відповідно), таке подорожчання порівняно з вересневими сплесками готівкового курсу майже до 9 грн./дол. уже не сприймається як щось екстраординарне.

Окрім того, певна мінливість цифр на вивісках як Нацбанку, так і обмінок, повз котрі напевне періодично проходять або проїжджають представники місії, мала стати наочною демонстрацією «плавучості» курсу в Україні.

Хай там як, пристрасті на валютному ринку вгамувалися, а катаклізми, що їх прогнозувало чимало спостерігачів, поки не спостерігаються. Дуже доречною була й опублікована цього тижня Нацбанком попередня оцінка стану платіжного балансу. За даними НБУ, сальдо поточного рахунку минулого місяця було зведено з профіцитом у 97 млн. дол. США. Відбулося це, як свідчить аналітична записка Нацбанку, завдяки підвищенню валютних надходжень від експорту товарів (на 16,2% порівняно із серпнем), а також зниженню фізичних обсягів імпорту природного газу.

Загалом за дев’ять місяців із початку року дефіцит поточного рахунку становив усього 1 млрд. дол., скоротившись порівняно з торішнім показником (9,1 млрд.) більш як удев’ятеро. За даними «ДТ», зараз у Нацбанку налаштовані щодо зовнішньоторговельного балансу оптимістично, очікуючи, що в заключному кварталі цього року сальдо поточного рахунку залишиться додатним і в цілому за підсумками року виявиться «близьким до нуля».

Саме цей чинник, як відомо, розглядали в ході переговорів із МВФ як одну з ключових умов стабільності валютного ринку і фінансової системи. А виплати за зовнішніми боргами мають покриватися валютними ресурсами, наданими фондом у рамках відкритої в листопаді минулого року програми stand-by у розмірі близько
17 млрд. дол.

До речі, від’ємне сальдо фінансового рахунку у вересні також різко скоротилося (до 1,4 млрд. дол. порівняно із серпневими 2,5 млрд.). Відбулося це, як свідчить записка НБУ, «через досить значні надходження прямих іноземних інвестицій у банківський сектор на цілі рекапіталізації, а також зниження обсягів чистого погашення приватним і державним секторами своїх зовнішніх боргів».

Серед гарних новин було й повідомлення про досягнення домовленості про реструктуризацію зовнішньої облігаційної позики НАК «Нафтогаз України».

На цьому досить таки радісному тлі можна було розраховувати, що функціонери МВФ заплющать очі на невиконання Києвом низки зобов’язань, узятих у рамках взаємного співробітництва. Зокрема, одного з ключових — про підвищення з 1 вересня на 20% цін на газ для населення, а з 1 жовтня — і для теплокомуненерго, чого, як відомо, не відбулося. Формальна причина — судова заборона на таке підвищення — у Кабміну Тимошенко, як відомо, була.

Чи задовольняться вашингтонські контролери цією відмовкою? Навряд чи доводиться в цьому сумніватися після того, як під час роботи вересневої технічної місії МВФ несподівано легко «сприйняв аргументи українського уряду про реалістичність розрахунків» дохідної частини проекту держбюджету на 2010 рік. Про що 15 вересня не забув повідомити в.о. міністра фінансів Ігор Уманський.

Слід зазначити, що така «довірливість» чиновників фонду почала виглядати дещо підозріло. Принаймні в очах опозиції, котра, здається, доклала максимум зусиль, аби ускладнити уряду його відносини з МВФ.

20 жовтня український парламент 254 голосами «за» ухвалив Закон «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» (№4762), внесений на розгляд парламенту депутатом від Блоку Литвина Олегом Зарубинським. Раніше, нагадаємо, ухвалення цього закону було основним приводом для блокування Партією регіонів роботи парламенту протягом кількох місяців. Закон передбачає підвищення вже з 1 листопада мінімальної заробітної плати на 14,5% (із нинішніх 650 до 744 грн.) і ще на 16,8% — із 1 січня 2010-го (до 869 грн.). Далі 2010-го передбачене поетапне підвищення до 922 грн.

При цьому мало для кого секрет, що навіть поточний бюджет країни приречений на невиконання, і для покриття його величезного дефіциту зараз нема інших джерел, окрім позик або додаткової грошової емісії.

Уряд, звісно, виступив рішуче проти такого рішення. І навіть має намір звернутися до нелюбимого президента з проханням накласти вето на закон (під час голосування проти ухвалення законопроекту голосували фракції БЮТ і «НУ—НС»).

Свою стурбованість нинішнім підвищенням мінімальних соціальних стандартів висловив і МВФ. Про це заявила глава місії фонду в Україні Джейла Пазарбазіолу під час зустрічі зі спікером Володимиром Литвином. «Він (закон) серйозно ускладнить виконання державного бюджету в Україні, а показник дефіциту бюджету значно перевищить 8%, що суперечить попереднім домовленостям із МВФ», — сказала глава місії.

Натомість пан Литвин уникнув прямої відповіді за дії парламентаріїв (у тому числі і своїх однопартійців), не знайшовши нічого краще, як висловити розпливчасту «надію, що Кабінет міністрів України і МВФ, попри складну економічну ситуацію, дійдуть згоди в питанні продовження співробітництва фонду з нашою державою».

Певне, здогадавшись, що зі спікером каші не звариш, представники фонду ініціювали зустріч із видним регіоналом, міністром фінансів тіньового уряду Миколою Азаровим. «Зустріч відбулася з ініціативи кредиторів, у ній брали участь заступник директора Європейського департаменту МВФ Пол Томсон, керівник місії МВФ Джейла Пазарбазіолу і постійний представник МВФ в Україні Макс Альєр», — повідомляє прес-реліз пана Азарова.

Однак надії урезонити опозицію справили зворотний ефект. На адресу іноземців посипався цілий град зустрічних претензій, головна серед яких прозвучала дуже різко. «Ми маємо констатувати, що програма співробітництва з МВФ виявилася неефективною, і в цій ситуації не залишається нічого іншого, як вважати допомогу МВФ політично мотивованою, фінансуванням одного з кандидатів у президенти», — заявив пан Азаров. При цьому він додав, що «ресурсу в країні досить», і за умови наведення ладу в держфінансах, більш грамотного і чесного управління коштами Україна може не тільки підвищити зарплати, а й упоратися з іншими проблемами і без кредиту МВФ».

У четвер, 22 жовтня, директору департаменту зовнішніх відносин МВФ Керолайн Аткінсон довелося коментувати ці закиди. «Міжнародний валютний фонд виділяє кошти центральному банку країни, тому звинувачення української опозиції на адресу фонду в нібито фінансуванні ним діяльності прем’єр-міністра Юлії Тимошенко як кандидата в президенти не відповідає дійсності», — заявила вона.

Треба сказати, що обидві сторони праві лише почасти. Оскільки МВФ справді не фінансує безпосередньо прем’єр-міністра Тимошенко, але очолюваний нею уряд — фінансує, і це доконаний факт. Якщо раніше фонд надавав валютні ресурси виключно Нацбанку України, то в рамках нинішньої програми співробітництва було створено прецедент, і кошти вперше почали виділяти безпосередньо Кабміну. Зокрема, з отриманих трьох траншів на загальну суму майже
11 млрд. дол. уряд отримав половину другого і весь третій на загальну суму понад 4,7 млрд. дол. Запланований на листопад четвертий транш у розмірі 3,8 млрд. дол. теж мав піти на урядові потреби.

У четвер пані Аткінсон відмовилася коментувати поточний стан виконання Україною програми співробітництва з МВФ, нагадавши, що місія фонду, котра перебуває в Києві, проводить третій перегляд програми. За усталеною практикою, до завершення її роботи такі коментарі не даються.

За інформацією «ДТ», зусилля опозиції, здається, не пропали марно, і її закиди все ж дещо збентежили функціонерів фонду. Схоже, що до виділення чергового траншу Києву доведеться попрацювати з іще як мінімум однією технічною місією МВФ, а намічене на листопад виділення чергової порції грошей стало виглядати більш проблематично.