Віце-президент Світового банку Сиріл Муллер: "Економіка почала зростати. Це важливо. Але чи цього достатньо?"

Пауза у співробітництві України з МВФ затягнулася - з моменту отримання останнього траншу минув майже рік.

"Прохолодні" відносини з МВФ впливають і на ставлення до України інших міжнародних фінансових організацій. А попереду у держави пікові виплати за зовнішніми запозиченнями, на які упродовж трьох найближчих років знадобиться близько 20 млрд дол. Саме час пришвидшити реформи та виконати зобов'язання перед іноземними партнерами, але майбутні передвиборні перегони ускладнюють прийняття ключових для економіки рішень.

Днями до України з візитом прибув віце-президент Світового банку Сиріл Муллер, аби на власні очі оцінити стан справ в Україні. Це дуже важливий візит, адже Світовий банк - давній партнер України на шляху економічних перетворень, за його підтримки вже було реалізовано чимало інфраструктурних, соціальних, економічних проектів у державі. Співробітництво з цією організацією, особливо зараз, надзвичайно важливе для України. DT.UA поцікавилося у пана Муллера, чи вдалося українській владі переконати Світовий банк у спроможності реформувати країну, як Україні впоратися із зростаючим державним боргом та які виклики чекають на нас у майбутньому.

Пан Муллер налаштований оптимістично і переконаний, що Світовий банк готовий підтримати Україну. Банк, зі свого боку, у цій співпраці також зацікавлений, адже вона дасть можливість реалізувати низку нових проектів організації, зокрема в аграрній сфері та енергетиці. Щоправда, за умови, що українська сторона виконає свою частину зобов'язань.

- Пане Муллер, ви добре знайомі з економічною та політичною ситуацією в нашій державі. На вашу думку, темп реформ в Україні є задовільним? Чи не пригальмували ми в останні роки?

- Міжнародні експерти неодноразово зазначали, і я в цьому теж переконаний, що Україна за останні чотири роки зробила більше, ніж за попередні двадцять. Мова навіть не про конкретні реформи, а про загальну трансформацію країни та її економіки. Ці перетворення були значними. Зокрема, в енергетичному секторі, у видатковій політиці держави, ставленні до інших ресурсів, у банківському секторі і, звичайно, у покращенні бізнес-клімату в Україні. Реформи у соціальній сфері теж відбулися - пенсійна реформа, реформа системи охорони здоров'я. В цілому той результат, якого досягнула Україна, є вражаючим.

Звичайно, коли почалися перші зміни, йшлося виключно про стабілізацію економіки у важкі часи. Україна переживала шоковий період, спровокований одразу двома чинниками - втратою частини території та конфліктом на Сході. Обидва мали величезний економічний вплив на державу. Виникла негайна необхідність у стабілізації заради подальшого функціонування економіки. Що ми бачимо після двох років інтенсивного падіння? Економіка почала зростати. Це важливо. Але чи цього достатньо?

Зараз усі міжнародні партнері, які допомагають Україні подолати скрутний період, працюють над тим, щоб зростання економіки пришвидшилося. Це одне із наших ключових завдань. Ми маємо поглибити розпочаті в країні перетворення, щоб темпи розвитку економіки зросли, і стабілізація була помітною не лише на макрорівні, а й на рівні звичайних громадян, щоб вони відчули, що їхнє життя стало кращим. Тож наразі є актуальним питання поглиблення економічних змін. Робота ведеться у багатьох сферах, і якщо вона не зупиниться, то з часом позитивні зрушення будуть помітні кожному громадянинові.

- Тим не менш перед Україною постають суттєві ризики, пов'язані із піковими виплатами держави зовнішнім кредиторам. Упродовж цього та двох наступних років ми маємо сплатити майже 20 млрд дол. Чи досягнута макростабілізація дозволить нам витримати таке навантаження? І як Україні не потрапити у чергову боргову пастку?

- Здатність України обслуговувати свої боргові зобов'язання є вкрай важливою. Втрачати цю здатність не можна. Якщо Україна відмовиться від обслуговування цих боргів, вона втратить можливість залучити нові кредити на зовнішніх ринках. Впевнений, що ви зможете виплатити свої борги і в цьому, і в наступних роках. Уже є план фінансування, який допоможе вам це зробити. Ви не залишитеся наодинці із "борговою" проблемою.

Однак украй важливими є дві складові цього плану. По-перше, йдеться про оптимізацію управління державним боргом, яка дасть змогу у майбутньому уникнути тієї ситуації, що склалася зараз, коли більшість виплат припали на досить короткий період. Боргові виплати треба планувати заздалегідь. Українські органи влади повинні змінити свої підходи до боргової політики, плануючи не лише залучення коштів, а й майбутні виплати за запозиченнями, розтягуючи ці виплати у часі. По-друге, Україні важливо зберегти доступ до фінансування не лише Світового банку та МВФ, але й на зовнішніх ринках запозичень. А залучати кошти, щоб фінансувати поточні борги, доведеться. Для того, щоб була можливість отримати нові кредити, міжнародні джерела фінансування мають бути впевненими у тому, що українська економіка буде розвиватися.

Економічна програма уряду України має відповідати очікуванням кредиторів. Ми зараз ведемо дискусію з вашим урядом, обговорюючи шляхи прискорення темпів розвитку економіки у майбутньому таким чином, щоб виконати усі поточні зобов'язання і в майбутньому забезпечити стійкий економічний розвиток, який став би тим позитивним сигналом, якого чекають потенційні кредитори. Скажу, що ми віримо у виконання усіх цих завдань.

- Якщо без залучення нових боргів існуючих нам не сплатити, при цьому боргове навантаження держави з року в рік зростатиме, можливо, є сенс у реструктуризації існуючих боргів?

- Борги треба віддавати. Це хороший сигнал для кредиторів і можливість отримати нове фінансування. Але, залучаючи нові кредити, треба бути дуже обережними. І звичайно, треба зважено підходити до сум запозичень. Не треба накопичувати борги, бо у майбутньому частина доходів держави йде на їх виплати, тож позичати треба, усвідомлюючи, що зростання державного боргу - це не менший ризик, ніж відмова від обслуговування боргів.

- Наша спроможність залучити фінансування у міжнародних і приватних кредиторів прямо залежить від нашої здатності переконати їх у тому, що наша економіка зростатиме, реформи не згортатимуться, інвестиції у країну будуть захищені, а існуючі ризики - нівельовані. Ви вже зустрічалися з прем'єр-міністром та міністром фінансів, вони змогли вас переконати у цьому?

- Уряд України має програму реформ, яка складається із багатьох пунктів, і усі вони насправді важливі. Ми вважаємо, що якщо ці пункти будуть цілеспрямовано і правильно реалізовуватися, Україна буде зростати. А разом із цим посилиться впевненість зовнішніх партнерів в Україні. Звичайно, є ключові реформи, які мають бути першочерговими для уряду.

По-перше, мова йде про завершення трансформації енергетичного сектору. Історично цей сектор був дуже збитковим. Упродовж багатьох років у секторі накопичувалися борги. Витрати сектору не відповідали його прибуткам. Звісно, є низка заходів, необхідних для того, щоб подолати ці наслідки. Але їх необхідно цілеспрямовано впроваджувати.

По-друге, не можна зупиняти реформування банківського сектору. Звичайно, тут найактуальніше зараз питання - реформування державних банків. Уряд на порозі прийняття стратегії їхнього реформування. І має йтися не лише про зміни підходів в управлінні, а й про залучення інвестицій у сектор. Також дуже важливо зробити так, щоб кредитний ринок почав нормально працювати. Бо, по суті, роль банківського сектору у посередництві - заощадження мають ставати інвестиціями і допомагати економіці. Це ключове, чого ви маєте прагнути.

По-третє, одним із двигунів економічного зростання, на наш погляд, має стати більш продуктивний сільськогосподарський сектор. Україна має дуже важливий актив - значні запаси родючої землі. Ми вважаємо, що сьогодні у світі є величезний попит на сільськогосподарську продукцію, зокрема продукти харчування. Україна може стати одним із світових лідерів на цьому ринку. Для нас ключове завдання в тому, як поліпшити продуктивність сільського господарства. Тут дуже важливим є питання землі, її використання як банківської застави. Для того, щоб інвестиції у сільськогосподарську діяльність зростали більш інтенсивно. Це ще одна частина нашого діалогу з українським урядом.

Якщо порівнювати діючу програму реформ із попередніми заходами, які пропонувалися українським урядом, то вона є більш ефективною, і в ній закладено позитивні трансформації економіки, які знаходять нові можливості для розвитку. Якщо попередні кроки дозволяли лише стабілізувати ситуацію і не допустити подальшого економічного падіння, то нинішня програма реформ - це вже пошук можливостей для зростання. Ми налаштовані оптимістично. Але, попри оптимізм, усі мають усвідомити, що попереду багато завдань, які потребують насамперед якісного виконання.

- Українська економіка - сировинна, і обсяги валютних надходжень напряму залежать від цін на світових ринках. За несприятливих умов у роки пікових виплат за кредитами в країні може виникати дефіцит валюти, який живитиме девальвацію та інфляцію, яку Національний банк досі не зміг приборкати. Де ж узяти той оптимізм, про який ви говорите?

- Ситуація складна, але є кілька чинників, які свідчать про те, що вона керована. Насамперед ми маємо відзначити той прогрес, якого досягнуло Міністерство фінансів у подоланні бюджетного дефіциту. Це дуже важливо для стабільної економіки. По друге, ми бачимо, що Національний банк, підвищуючи облікову ставку, робить усе можливе для того, щоб взяти під контроль інфляцію, врешті-решт йому це вдасться. Тож лишається питання зовнішньоекономічного балансу, але і його можна вирішити. Ми вже бачимо зростання експорту. Це хороший сигнал. Тепер треба зробити максимум для того, щоб диверсифікувати експортні ринки та товари, які Україна експортує. Це дасть змогу у майбутньому уникати загрози девальвації та менше залежати від світових сировинних ринків.

Україна насправді має всі необхідні інструменти для того, щоб уникати нестабільності на валютному ринку, тиску на гривню та зростання інфляції. Але використовувати ці інструменти треба постійно. Це щоденна кропітка робота уряду та Національного банку. Власне, допомога Світового банку і МВФ, крім усього іншого, полягає у практичних порадах, що робити для того, аби у майбутньому уникати шоків для економіки.

- Один із потенційних шокових факторів - це парламентські та президентські вибори 2019 р. Існує ціла низка політичних ризиків того, що темпи та якість виконання реформ страждатимуть від популізму політиків. Чи враховують наші міжнародні партнери ці ризики?

- У кожній сфері, наприклад в енергетиці чи сільському господарстві, будь-які перетворення можуть бути болючими і негативно сприйматися як бізнесом, так і населенням. Але існують заходи, які дають можливість компенсувати негативний вплив реформ. Наприклад, в енергетиці значне підвищення тарифів було компенсоване запровадженням субсидій, які допомагають громадянам пережити ці перетворення. Звичайно, це збільшує витрати держави на впровадження реформ, ті ж субсидії - це досить велика частина видатків державного бюджету України, їх отримує половина українських сімей. Але під час трансформацій враховувати їх вплив на громадян необхідно. Звісно, під час інших реформ також важливо враховувати соціальний аспект. А люди на виборах дадуть справедливу оцінку тому, чи вдалося владі трансформувати економіку, врахувавши інтереси населення, і головне, чи призвели ці трансформації до очікуваних результатів. Вважаю, що відповідь - у пошуку балансу між інтересами держави та потребами громадян. Я вражений здатністю українців переживати труднощі - ви надзвичайно стійкі люди. Це викликає захоплення і потребує винагороди. Найперше, про що має дбати українська влада, - поліпшення життя громадян.

- Підвищення ціни на газ - доволі незвичний спосіб дбати про людей. Та й для державного бюджету це буде викликом, оскільки зараз субсидії отримує половина родин, а після підвищення отримуватимуть дві третини. Це значне бюджетне навантаження, а з урахуванням майбутньої монетизації субсидій - це ще й ризик девальвації національної валюти.

- Пошук балансу у вирішенні цього питання - дуже важливе завдання для України. Але й стара система, за якої субсидувалася вартість газу для населення, і люди не сплачували його повної вартості, не була прийнятною. Формувався бюджетний дефіцит, у сектору не було коштів для розвитку, модернізації, навіть для якісного технічного обслуговування. З роками це призводило до збільшення витрат держави. Діюча зараз система дає змогу покращити технічний стан енергетичних об'єктів, залучати інвестиції в енергоефективність. З часом, коли енергоефективність зросте, витрати держави почнуть знижуватися. Тим більше, що діюча модель дозволяє відкрити сектор для інвестицій, а це теж важливо. Насправді є шляхи корегування усіх негативних впливів підвищення ціни на газ, їх лише треба застосувати.

- Ви вже зустрічалися з прем'єр-міністром, серед обговорюваних питань була земельна реформа? Якою її бачать на Грушевського, і як до пропозицій ставляться наші міжнародні партнери? Чи вдалося досягти консенсусу?

- Плани щодо земельної реформи і того, в який спосіб розвиватиметься сільськогосподарський сектор, ще в процесі підготовки. Виникає чимало питань, які потребують багатьох обговорень. Але такі діалоги важливі, бо це основний сектор для української економіки, а його трансформація так чи інакше торкається життя людей, які проживають у сільській місцевості, та, зрештою, і розвитку самих сіл. Завдання, яке формулює держава, зробити так, щоб створювалися індивідуальні або маленькі фермерські господарства і щоб вони отримали можливість розвиватися. Ми цей підхід усіляко підтримуємо. На наш погляд, саме розвиток малих підприємств має бути пріоритетом у реформуванні агросектору. Щоб люди отримали можливість працювати, вирощувати власну продукцію і збувати її. Крім того, уряд прагне підвищити інвестиції у сектор АПК, і це теж правильно.

Однак є певні чутливі моменти, зокрема стосовно питання земельної власності. Це проблема не лише України, це типово для багатьох країн. Звичайно, є способи завести інвестиції в агросектор, є найкращі світові практики залучення капіталів, які можна використати у вашій країні, але без надійного захисту права власності вони не спрацюють. Земля є дуже специфічним активом, який, наприклад, відрізняється від звичайної нерухомості, тому потребує більш ретельного захисту. Це розуміє і уряд, і приватний сектор, і громадяни. Зараз триває обговорення того, яким чином землю як актив можна захистити.

Мене надихає те, що я бачу бажання української влади зрушити це питання з мертвої точки, а також ентузіазм інвесторів, яких цікавить цей сектор. Це хороші сигнали. Але зараз важко прогнозувати, що зрештою вийде. Єдине, в чому можу вас запевнити, що Світовий банк зі свого боку віддано допомагатиме уряду України, пропонуючи досвід інших країн, моделюючи різні варіанти реформи з урахуванням усіх потреб як сектору, так і селян, пропонуючи шляхи підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва тощо. Ви маєте один із головних козирів, який допоможе вам розвинути аргосектор, - українська харчова продукція дуже смачна.

- Ще одна з актуальних реформ - корпоратизація державних банків. На підході стратегія розвитку держбанків. Ми знаємо, що ви зустрічалися з представниками Національного банку і обговорювали цю реформу. Чи торкалися ви питання токсичних кредитів, яких чимало в портфелях державних банків та які знижують їх привабливість, суттєво псують звітність, а головне, створюють ризик постійної докапіталізації банків з державного бюджету?

- Проблема непрацюючих кредитів є критичною. Без її вирішення ми не отримаємо працюючого банківського сектору, який кредитуватиме економіку та стимулюватиме її розвиток. Величезний портфель токсичних кредитів - це справжній виклик. З одного боку, він зменшує можливість банків видавати кредити, з іншого - не дає залучати інвестиції у сектор. Україна не єдина зіштовхнулася з цією проблемою. Банки країн Східної Європи, напевне, мають найбільшу частку непрацюючих кредитів у портфелях порівняно з іншими регіонами. Накопичуючись, такі кредити фактично зупиняють банківську діяльність і ставлять під загрозу існування самих банків. Національний банк це усвідомлює, разом з урядом вони працюють над тим, щоб допомогти державним банкам позбавитися непрацюючих кредитів.

Та, на наше переконання, самі банки не мають стояти осторонь. Вони перш за все зацікавлені у тому, щоб очистити свої баланси, і їхня ініціативність - запорука успіху у вирішенні цієї проблеми. Я на власні очі бачив приклади, коли банки за кілька років у рази зменшували портфелі непрацюючих кредитів. Це абсолютно реальне завдання. Скажу більше, якість його виконання буде одним із критеріїв оцінки успіху України у реформуванні банківського сектору.

- Називаючи ключові реформи, ви оминули антикорупційну. Але ми знаємо, що ви зустрічалися з керівниками НАБУ та антикорупційної прокуратури, активістами з громадського сектору. Чого від антикорупційної реформи очікує Світовий банк? Адже її успіхи безпосередньо впливають на обсяги інвестицій, про які ми з вами говорили.

- Україна вирішила створити певну антикорупційну архітектуру, яка включає НАБУ, антикорупційну прокуратуру і спеціалізований суд. Це унікальна архітектура, але, на наш погляд, - це був правильний шлях, і звертати з нього не можна. Ми віддано підтримуємо ці зусилля. Корупція прямо впливає на економічний розвиток, на функції державного апарату, ефективність використання державних коштів і цікавість інвесторів до країни. Ми бачимо, що самі українці дуже зацікавлені в успішності цієї реформи, і це може допомогти, бо влада зараз як ніколи чутлива до бажань суспільства. Сподіваюся, завершення антикорупційної реформи пришвидшиться.

Інвестори, не тільки іноземні, а й вітчизняні, чекають трьох позитивних сигналів від держави: стабілізації економіки, доступу до фінансування і захисту інвестицій. Ризики є завжди і в усіх країнах, але інвестори мають отримати можливість або уникнути ризиків, або захистити свої інвестиції. Для будь-якого інвестора корупція - це загроза, потужний негативний сигнал.

- У 2019 р. закінчується співробітництво з МВФ. Чи ускладнить це співпрацю України з іншими міжнародними організаціями і чи вплине на наш доступ до приватних ринків капіталу?

- Програма з МВФ закінчується, але це не означає, що ви не можете розпочати нову програму співпраці. Або, наприклад, продовжити діючу. Ми, зі свого боку, також готові підтримувати Україну в майбутньому. Але для того, щоб ця підтримка матеріалізувалася, економічна та соціальна політики України у майбутньому повинні відповідати нашим спільним цілям. Тобто мають бути спрямовані на посилення економічної стабільності, стимулювати економічний розвиток, поліпшувати добробут людей. Як тільки буде зроблено кроки у цих напрямах, Україна зможе розраховувати на допомогу від міжнародних фінансових установ. Ми давні партнери і завжди готові допомогти.

- Чи плануються нові програми Світового банку для України у найближчі роки?

- Звичайно. Ми зараз обговорюємо з урядом проект програми прямої бюджетної підтримки України. По суті, ця допомога дасть змогу частково фінансувати витрати, пов'язані із борговими виплатами України. Програма передбачає надання 800 млн дол. гарантій уряду України. Також зараз ми обговорюємо низку проектів в енергетичному секторі, сподіваємося залучити інвестиції й у ці проекти. А також ми хотіли б підтримати перетворення, які відбуватимуться в агросекторі. Звісно, цим наша допомога не обмежиться, в розробці низка проектів, що стосуються медичної сфери, соціального захисту, розвитку підприємництва.

Ви знаєте, я був одним із перших представників Світового банку, які приїхали до України після проголошення незалежності. Ви пройшли довгий шлях і багато зробили для збільшення свого потенціалу. Час цей потенціал використати.