В'ячеслав Власов: "Держава не втручається в ціноутворення"

Коментарі з основних питань до законопроекту про трансфертне ціноутворення одного з розробників, партнера PwС В'ячеслава Власова

- Як ви оцінюєте шанси на ухвалення Верховною Радою закону про трансфертне ціноутворення? Чи проголосує парламент за документ у його нинішньому вигляді?

-Складно робити прогнози. На мій погляд, цей закон потрібний Україні та має бути ухвалений. Інше питання, коли він набуде чинності, бо і державі, і бізнесу потрібен час для підготовки до нових правил.

- У документі передбачено, що він набуде чинності з 1 липня 2013-го. Хоча згідно з вимогами чинного законодавства це має відбутися не раніше 1 січня 2014 р.

- Ви вже все сказали. Якщо закон буде прийнято на початку поточного року, відповідно до Податкового кодексу він може набути чинності тільки з 1 січня наступного року. У цьому разі і в податкового міністерства, і в бізнесу буде достатньо часу для підготовки до його застосування. Якщо закон набуде чинності з 1 січня 2014-го, тоді вперше бізнес подаватиме звітність про трансфертні ціни до 1 травня 2015-го, а перевірка цієї звітності розпочнеться вже після травня 2015 р. Майже два з половиною роки - достатній термін для того, щоб підготуватися.

- Багато експертів кажуть про те, що баланс інтересів держави та бізнесу в документі порушено, а гайки закручуються надто жорстко, що в перспективі матиме негативні наслідки.

- Подивімося на це питання з кількох ракурсів. На бізнес покладається новий обов'язок: повідомляти в Міндоходів про угоди між пов'язаними особами та з резидентами зарубіжних низькоподаткових юрисдикцій, що перевищують 50 млн грн на рік по одному контрагенту. Великий бізнес, на додаток до цього, буде зобов'язаний документально обґрунтувати ринковий рівень цін у таких угодах. Безсумнівно, це додатковий тягар на бізнес. У свою чергу, і держава має взяти на себе додаткові зобов'язання: підготуватися до здійснення ефективного контролю над ціноутворенням. Зокрема, державі буде потрібно інвестувати час і кошти, щоб найняти інспекторів відповідної кваліфікації, для їхнього професійного навчання, на придбання існуючих і створення власних баз даних про ціни та економічні показники діяльності бізнесу, у розробку нових програм перевірок бізнесу, посилення аналітичної функції податкових органів тощо. У перспективі все це має привести до діалогу між бізнесом і податковим міністерством однією мовою.

Якщо порівнювати законопроект із правилами, що вже діють із 1 січня цього року, зокрема зі статтею 39 Податкового кодексу, я не сказав би, що від нових правил бізнес може постраждати більше. Чинні правила, в якомусь сенсі, можуть розв'язати руки Міндоходів. Податковий інспектор нині може самостійно вибрати джерело інформації про ринкові ціни, метод визначення цієї ціни та на цій підставі пред'явити бізнесу податкові претензії в суді.

Законопроект передбачає інший алгоритм дій. Бізнес сам порівнюватиме свої ціни з ринковими, зможе сам доплатити податки виходячи з ринкових цін або документально обґрунтувати відповідність своїх цін ринковому рівню. Бізнес сам вибиратиме методи та джерела для такого порівняння, а Міндоходів має лише перевірити правильність обраних методів і джерел. На мій погляд, це ставить бізнес у більш захищене становище порівняно з існуючими правилами.

Законопроект дуже чітко визначає правила, яких мають дотримуватися і податкові органи, і бізнес. Чітко визначено, які операції можуть контролюватися, їхній перелік скорочено порівняно з чинним законом. Чітко визначено методи визначення ринкової ціни та зазначено комерційні операції, в яких той чи інший метод використовується. Розшифровано порядок застосування методів відповідно до європейської практики, чого немає в чинному законодавстві. Джерела інформації про ціни, як і в чинному законі, визначено дуже широко, що йде на користь бізнесу. Я не можу виключити спорів щодо застосування нових правил, але ніхто не скасовував існуючого в Податковому кодексі правила "конфлікту інтересів", яке свідчить про те, що якщо ту саму норму закону можна витлумачити по-різному, вона має трактуватися на користь платника податків.

- Питання про вирішення спорів між бізнесом і податківцями. Під час обговорення в Кабміні звучала пропозиція покласти ці функції на Мінекономіки. На вашу думку, яка тут може бути логіка? Наскільки вона виправдана?

- Як і будь-які інші податкові спори, спори про застосування правил трансфертного ціноутворення мають вирішуватися незалежним судом, а не органом виконавчої влади. Для судів це буде абсолютно нова категорія спорів, і суддям потрібно буде набувати нових навичок, навчатися, переймати досвід судових органів інших країн.

- Якщо казати про перехідні положення законопроекту та, зокрема, про можливість відхилення на 5% від ринкових цін для деяких галузей економіки. Це що - поступка, спрямована на підвищення шансів на ухвалення закону парламентом?

- Я назвав би це спробою налагодити простіший і зрозуміліший діалог між вітчизняним бізнесом і Міндоходів, ніж застосування просунутих і поширених у розвинених країнах правил трансфертного ціноутворення. Суть перехідних положень: до 1 січня 2018 р. бізнес, що здійснює зовнішньоторговельні операції з пов'язаними особами, які перебувають у зарубіжних низькоподаткових юрисдикціях, матиме право вибору. Цей бізнес буде зобов'язаний використовувати інформацію про ринкові ціни з джерел, визначених державою. Для податкових цілей йому буде дозволено залишати за кордоном маржу не більш як 5%. Якщо бізнес це не влаштовує, він може застосовувати правила, про які ми говорили раніше: надавати повну звітність про трансфертні ціни, обґрунтовувати ринковість застосовуваних цін, а також надавати інформацію про подальшу реалізацію непов'язаній особі поставлених із України пов'язаним особам товарів. На даному етапі йдеться про сільськогосподарську, металургійну та хімічну продукцію.

- А чи не забагато повноважень передбачено для уряду - визначати джерела інформації для визначення ринковості цін, у ручному режимі змінювати перелік товарів, на які поширюватимуться пільгові умови?

- В ідеальній ситуації перехідних положень бути не повинно, до всіх мають застосовуватися однакові правила. Ідея держави полягає в тому, що прозорий міжнародний і український бізнес, який має операції в зарубіжних країнах, у тому числі в низькоподаткових юрисдикціях,
дотримуватиметься спільних правил трансфертного ціноутворення. Він документально обґрунтовуватиме ринковість цін в операціях між пов'язаними українськими та зарубіжними компаніями чи відповідність ринковим принципам розподілу прибутку між пов'язаними українськими й зарубіжними компаніями. Прозорий бізнес застосовує ці правила в зарубіжних країнах, вони для нього не нові.

Перехідні положення спрямовані на вітчизняні компанії, які здійснюють зовнішньоторговельні операції через пов'язані зарубіжні посередницькі структури, що зареєстровані в низькоподаткових країнах і не мають якогось економічного змісту, реальної господарської діяльності. У таких операціях бізнес навряд чи зможе економічно обґрунтувати високий рівень маржі, який нині реально залишається в низькоподаткових юрисдикціях. На якийсь період держава погоджується з тим, що для податкових цілей певний рівень маржі, що залишається в таких країнах, не оскаржуватиметься українськими податковими органами. При цьому з частини прибутку зарубіжної компанії, що залишилася, бізнес буде зобов'язаний заплатити податки в Україні.

Навряд чи варто тут говорити про ручне управління. Перехідні положення - це, швидше, простіший спосіб привчити вітчизняний бізнес до того, що прибуток має обкладатися податками в тій країні, де він економічно виникає.

- Наскільки активно представники бізнесу брали участь в обговоренні законопроекту після його публічної презентації в грудні? Чи багато (та яких саме) їх пропозицій було враховано?

- Це питання слід адресувати Міністерству доходів і зборів. Наскільки мені відомо, міністерство проводило консультації з великим бізнесом ще до публічної презентації законопроекту. Нині різні бізнес-асоціації продовжують ретельно аналізувати цей законопроект - і Американська торговельна палата
(В.Власов є співголовою комітету з питань податкової політики Amcham. - Ред.), і Європейська бізнес-асоціація, і Федерація роботодавців України, і Союз промисловців і підприємців.

З моменту презентації законопроекту і до його розгляду Кабінетом міністрів минуло не так багато часу, і, цілком логічно, якщо нові коментарі та пропозиції бізнесу з'являться на стадії обговорення цього документа в парламенті. Депутати мають прислухатися до будь-яких коментарів, спрямованих на спрощення та більшу ефективність нового механізму контролю над трансфертними цінами.

- Чи справді бізнесу доведеться значно збільшити витрати на підготовку "трансфертної" звітності для податкової?

- На першому етапі збільшення витрат не тільки коштів, а й часу різних підрозділів підприємств, так само, як і Міндоходів, на дотримання нових правил буде неминучим. Це доводить світова практика. Та сама практика показує, що згодом дотримання нових правил перетвориться на звичайну повсякденну діяльність бізнесу та держави. Бізнес не заперечуватиме проти додаткових витрат, якщо вони сприятимуть більш цивілізованому діалогу з податковим міністерством і допоможуть бізнесмену та податковому інспектору розмовляти однією мовою.

- За вашими прогнозами, як ухвалення закону може вплинути на зовнішню торгівлю України? Інвестиційну привабливість країни? Адже податків, за ідеєю, доведеться в цілому платити більше…

- Звернімося до досвіду країн Центральної та Східної Європи. Ми не побачимо в жодній із цих країн скорочення зовнішньоторговельного обороту в результаті впровадження правил трансфертного ціноутворення, не відбудеться цього і в Україні. Навпаки, наближення українських правил до правил країн - торговельних партнерів нашої країни може тільки сприяти збільшенню торговельного обороту.

Якщо казати про прямі іноземні інвестиції в країну, то, безсумнівно, інвестиційний імідж України поліпшиться, тому що ми впровадимо цивілізовані та зрозумілі для іноземних інвесторів правила, за якими вони працюють у своїх країнах. Що ж до вітчизняного бізнесу, який вийшов на міжнародні ринки та приймає рішення інвестувати в Україну чи в інші країни, то правила трансфертного ціноутворення не повинні схилити це рішення не на користь України, якщо вони відповідатимуть передовим світовим практикам.

Хочу особливо наголосити, що держава не втручається в ціноутворення, у комерційні відносини бізнесу. Бізнес має будувати їх так, як йому вигідно. Правила трансфертного ціноутворення впливають виключно на податкові зобов'язання бізнесу. Як показує передовий світовий досвід, бізнес прийме ці правила, якщо вони будуть прозорими, зрозумілими та економічно справедливими.