Сьогодні у цілій низці держав відбувається відмова від ринкових свобод на користь державного контролю, констатує доктор економічних наук Сергій Кораблін.
«Санація неспроможних підприємств передбачає їхню активну націоналізацію. При цьому практично в усіх індустріальних країнах майже найважливішими антикризовими ліками виступають масовані державні вливання», — відзначив учений у статті для «Дзеркала тижня».
За його словами, в світі спостерігається стихійний перегляд неоліберальных постулатів.
«Однак якщо в економічній політиці й збережеться тенденція до посилення контрольних функцій держави, вона не означатиме механічного повернення до класичних кейнсіанських ідей, не кажучи вже про соціалістичні. Очевидно, має йтися про поглиблення структурної політики держави», — припускає експерт.
На його думку, нинішня криза є системною як за своєю географією і глибиною, так і за масштабами поставлених завдань, причому рішення багатьох з них залишаються невідомими й шукаються методом спроб і помилок.
«Сліпа віра в безпомилковість ринку знову зіграла злий жарт із його паствою. Її знову захоплено зненацька, і так само, як десять років тому, під час азіатської кризи, вона не готова відповісти на ключове запитання: куди мають спрямовуватися фінансові/грошові потоки», — відзначає він.
Учений підкреслює, що допомога надається не тільки життєздатним підприємствам, а й банкрутам, які спровокували кризу, а це суперечить економічній логіці, принципам конкуренції та суспільної моралі.
«Колапс системних компаній може призвести до посиленням національних потрясінь. Тому критичною сьогодні є інституційна політика держави, яка відображає її уявлення про національні інтереси, структурні пріоритети та механізми їхнього досягнення», — пояснює він.
Кораблін зазначає, що Україна в цьому сенсі накопичила багатий негативний досвід. У її економіці, за словами вченого, утвердилося «панування підгодованих монополій, процвітанню яких активно потурає державний популізм, не обтяжений турботами про майбутнє країни».
«Відверта байдужість до всіх питань, не пов’язаних з особистою управлінською та політичною рентою, виправдовується вимогами «дерегулювання» та «свободи ринку». У результаті його вітчизняні обрії рідко виходять за межі роздрібної торгівлі імпортними товарами», — відзначає він.
При цьому вчений додає, що, почавши із знехтування технологій та інвестицій, Україна перетворилася на експортера некваліфікованої робочої сили.
«Тому, якщо в індустріальних країнах гостро стоїть питання про посилення наглядових і контрольних функцій держави, то в Україні очевидна необхідність повної ревізії її ролі та завдань у суспільному житті», — переконаний він.
Докладніше читайте у статті Сергія Корабліна «Сопілочка Щуролова» у свіжому номері «ДТ».