У чарівному блиску «Інтерконтиненталя»... За сприяння фонду «Ефективне управління» українська влада презентувала іноземним інвесторам програму економічних реформ

Далеко не кожна зустріч з інвесторами відбувається у новому й ошатному п’ятизірковому готелі в центрі Києва, та ще й на рівні прем’єра і двох віце-прем’єрів. Не кожну дискусію проводить головний редактор Finаncіаl Times у Східній Європі, а підбиває її підсумки — колишній прем’єр-міністр Канади. Не кожен такий захід збирає понад сотню великих бізнесменів, учених, високопосадовців, журналістів, котрі три години поспіль уважно дослухаються до слів доповідачів. Тож щодо рівня організації та представництва організаторам заходу, і насамперед фонду «Ефективне управління», можна виставити найвищий бал.

Інше питання — а який бал можна виставити ініціаторам нинішніх економічних змін, що опинилися в центрі уваги учасників конференції «Україна: реформи, конкурентоспроможність, інвестиції»? І наскільки в їхній успіх вірять інвестори?

Відкриваючи дискусію, головний редактор Finаncіаl Times у Східній Європі Ніл Баклі сказав, що нашою програмою економічних реформ до 2014 року може пишатися будь-яка країна. Як то кажуть, мерсі за комплімент, але за півтора десятиліття в «гардеробі» української влади зібралося багато таких «предметів гордості» — кращих і гірших за якістю, з іноземною лейбочкою та від «вітчизняного виробника». Їх при нагоді витягували на світ Божий — наприклад, до приїзду ревізора з МВФ, але в результаті на всіх чекала одна доля — забуття. Одну програму відкладали вбік, поспіхом готували іншу. (Ви ще дивуєтеся, що серед українських чиновників немає безробіття?)

Та якби хоча б одну українську програму реформ було виконано до кінця, наша країна не «лідирувала» б (із хвоста) у різних міжнародних рейтингах і зуміла б принаймні поліпшити умови життя своїх громадян. Не тільки обраних.

Чи віримо ми самі, українці, що це можливо, що президент Янукович та його команда справді відкриють нову сторінку в економічному розвитку країни? Поки що — ні «так», ні «ні». Згідно із серпневим опитуванням центру Разумкова, 48% респондентів підозрюють протилежне — що дії президента країни спрямовані насамперед на захист своїх власних інтересів, а також інтересів свого політичного оточення. У квітні такі настрої становили 36%.

Що ж сталося після квітня? На політичні процеси озиратися не будемо — це не тема нашої розмови. Зосередьмося на економіці.

У перших числах червня президент та його команда оприлюднили проект Програми економічних реформ, який не міг не бути оцінений позитивно. Хоч би тому, що реформи пропонувалися комплексні й довгострокові — не як окрема піар-акція, а до 2014 року. І за такої ж комплексної та своєчасної реалізації могли дати економіці країни нові сили для розвитку.

На жаль, нова стратегічна лінія не згуртувала ні адміністрацію з Кабміном, ні розрізнені по-реформаторському налаштовані групи всередині самого уряду та Верховної Ради (мінус). Навіть на рівні заяв «команда однодумців» діяла хто в ліс, а хто по дрова, вносячи сум’яття в голови реформаторів за посадою, що навівало безнадію на пересічних громадян.

Виступаючи на конференції перед інвесторами, перший заступник керівника президентської адміністрації Ірина Акімова виділила кілька основних досягнень у царині реформування економіки. Це — ухвалення закону про держзакупівлі і нова редакція Бюджетного кодексу, заходи з дерегуляції («кількість контролюючих органів скорочено вдвічі»). Було згадано також про підготовку «важливого законопроекту про банкрутство».

Проте тут слід мати на увазі, що нове законодавство про держзакупівлі не перешкоджає значному поширенню в Україні корупційно небезпечної практики закупівель в одного продавця (мінус). Більш того, у Мінекономіки готується проект змін, що передбачають виведення з-під тендерних процедур держзакупівель товарів та послуг на суму до 200 тис. грн. і робіт — на суму до 0,5 млн. грн.

Є питання і до нового Бюджетного кодексу, який так і не дав реальних грошей на місця (мінус). А заходи для дерегуляції поки що полегшують життя підприємців переважно на папері (великий мінус). Аргументи?

На думку самої Ірини Акімової, висловлену на засіданні Комітету економічних реформ при президентові, у державі корумпована вся система надання адміністративних платних послуг, унаслідок чого суб’єкти господарювання зазнають збитків у розмірі 1 млрд. грн. на рік.

«Митниця і Держспоживстандарт працюють, як квиткові касири, — обурюється голова Держкомпідприємництва Михайло Бродський. — Вони видають квитки бізнесу щодня».

Зате...

«Через місяць у нас буде Податковий кодекс. Протягом місяця будуть підготовлені пропозиції щодо Митного кодексу», — аж випромінював на конференції оптимізм віце-прем’єр з економічної реформи Сергій Тігіпко.

Що ж, таке шапкозакидальство ми вже бачили. Воно обернулося в силове проштовхування через парламент проекту Податкового кодексу в редакції ДПАУ та Мінфіну (жах і фіолетовий кошмар!), проекту, який своєю появою фактично перекреслив перші, боязкі успіхи реформ.

Країну поставили «на вуха». Але навіть у такій «вишуканій» позі вона без упину протестувала — особливо проти нових повноважень податкової, які в прийнятому в першому читанні проекті Податкового кодексу просто зашкалювали.

У липні—серпні довелося рятувати честь мундира. Аби випустити пару суспільного невдоволення, було організоване помпезне обговорення Податкового кодексу (яке, втім, нікого й ні до чого не зобов’язувало).

У вересні кодекс серйозно переробляли (великий плюс) — зокрема щодо усунення податкових «ям» і посилення стимулюючої ролі податків. Як кажуть експерти, «ями» в основному прибрали (плюс). Але вкрай жорстко обійшлися з єдиноподатниками (мінус), що, на думку опитаних агентством «Інтерфакс-Україна» експертів, може призвести до зростання податкового навантаження на цю категорію суб’єктів господарювання мінімум уп’ятеро.

А задля стимулювання встановили пільги з податку на прибуток — легкій промисловості (питання), суднобудуванню (дурість, якщо взагалі не корупційна дія) та авіабудуванню (плюс). І вже 2011-го, за словами М.Азарова, у країні буде випущено не п’ять-шість, як зараз, а аж 12 Анів. Хоча для беззбиткової роботи галузі ця цифра має зрости до 150—200.

До речі, з приводу Податкового кодексу прем’єр не був таким категоричним, як віце-прем’єр: «Може, ми чогось не помітили...» І втішив: «У нас достатньо часу»...

Кому вірити?

Отак, із купини на купину, з плюса на мінус, просуваються в Україні економічні реформи. Вже навіть те, що просуваються, — безсумнівний позитив на тлі багаторічних малопродуктивних розмов на цю тему. Либонь, не помиляється тільки той, хто нічого не робить. Але за невпинним потоком рішень уже прийнятих і тих, які готуються (чи то новий законопроект про банкрутство, чи декларована «повномасштабна заміна» механізму виділення землі під будівництво або ініційоване скасування обмежень на відкриття юр- та фізособами банківських рахунків за кордоном), слід бачити не заяложене «поліпшення інвестиційного клімату», а більш глибинні взаємозв’язки.

Бо коли І.Акімова розповідає про таке позитивне явище, як ухвалення нової редакції Бюджетного кодексу, то варто було б договорювати до кінця — нехай не перед іноземними інвесторами на престижному форумі, а у своєму, українському колі.

Правда полягає в тому, що ухвалений улітку Бюджетний кодекс уже у вересні(!) було грубо, за багатьма статтями, порушено. Заразом грубо порушено ст. 96 Конституції України. Відповідно до їхніх норм, уряд до 15 вересня зобов’язаний подати до Верховної Ради проект держбюджету на наступний рік, розроблений на діючій податковій базі. І за звичайним графіком у ці жовтневі дні вже мало відбутися перше читання документа.

Проте в нас наступного тижня депутати розглядатимуть у першому читанні лише проект Податкового кодексу, який, після ухвалення та підписання президентом, стане основою для підготовки держбюджету-2011 на новій податковій базі.

Безумству хоробрих?..

У цивілізованих країнах таке і на думку не спаде — високопосадовці не виконують закону і залишаються безкарними, не кажучи вже про відставку. Причому закону, прийнятого не за якоїсь «ворожої» влади чи в доісторичні часи (хоч і в такому випадку порушення немислиме), а лише кілька місяців тому.

Люди добрі, та за такого градусу правового нігілізму хіба хтось дотримуватиметься «дрібніших» правил і перейматиметься їхньою стабільністю — у сфері тих самих держзакупівель або дерегуляції?

Хтось точно і вчасно виконуватиме умови міжнародних угод, того ж таки меморандуму з МВФ, відповідно до якого вже до кінця третього кварталу слід було розробити необхідні зміни до пенсійного законодавства?

(За нашою інформацією, проект таких змін не дійшов навіть до Кабміну. І до місцевих виборів жодних «порухів» ніхто не очікує.)

Чого варте наше слово, коли ми його постійно порушуємо?

Чиновництво перестало бути державним у буквальному значенні цього слова — такий сумний результат минулих 19 років, що має безпосередній стосунок до нашої теми. Добробут ринкових агентів визначається зв’язками (ця думка не моя, її висловив на конференції голова представництва Світового банку в Україні Мартін Райзер).

Є зв’язки — твій бізнес захистять від наїзду рейдера чи розмиву пакета акцій шляхом додаткової емісії. Немає зв’язків? Ну хто кому лікар?

Є зв’язки — у тебе приймуть податкову декларацію, незважаючи на те, що їх під будь-яким приводом не приймають, штучно стримуючи обсяг ПДВ для відшкодування.

Цей горезвісний обсяг став справжньою «фішкою» для нашої влади. Адже в меморандумі з МВФ передбачається до 1 жовтня ц.р. скоротити борг із відшкодування ПДВ до 3 млрд. грн. і цілком ліквідувати його до початку 2011 року.

Не можемо ліквідувати? Не біда — заблокуємо прийняття декларацій!

А потім ми самі в себе глибокодумно запитуємо — чому це в нашій країні рік у рік буксують економічні реформи? Чому нечиновні громадяни виявляють до них рідкісну байдужність, а до владних інститутів — глибоку недовіру?

Відповідь проста: не підкріплені реформою державного управління, судової системи та антикорупційними заходами, економічні перетворення приречені. За таких умов будь-яке «закручування гайок» і наведення порядку призводить лише до подорожчання «вартості» спілкування підприємця з чиновником, у якого намагаються відібрати додатковий бутерброд з ікрою або «мерседес».

І даремно у дебатах і на прес-конференціях дехто з великих начальників намагається обвинуватити нас, журналістів, у тому, що це ми очорнюємо зусилля влади, — от, мовляв, інвестиції в країну і не йдуть.

Усе правильно. Це ми, у перервах між написанням статті і вичитуванням шпальт, одягаємо камуфляж і йдемо — за цілковитого потурання правоохоронців — відбирати ласий шматочок чужої власності.

Це ми, на порушення норм СОТ, блокуємо в українських портах судна з зерном, щоб під пекучим сонцем воно втратило класність і годилося лише для годівлі худоби.

Це ми, за зворушливого розуміння «добрих суддів», не повертаємо багатомільйонних кредитів, витрачених на купівлю кави й тістечка в редакційному буфеті.

Ми не повертаємо ПДВ. Ми купуємо «хатинки» за гроші на ремонт доріг і будівництво метро. Ми знищуємо бази даних держструктур і «губимо» приватизаційні документи цілими автомобілями.

Ми, ми, ми...

Можете навіть — у найкращих демократичних традиціях! — запровадити заборону на професію. Гадаєте, реформам допоможе?