Ціна відмови від вугілля

Відмова України від видобутку вугілля — складне економічне питання. З одного боку, країни Євросоюзу поступового встановлюють власні дати відмови від використання вугілля в енергетиці. З іншого боку, українська вугільна промисловість застаріла, а модернізація потребує величезних вкладень. Ці інвестиції не встигнуть окупитися до 2050-го, коли Україна зобов’язана відмовитися від викопного палива та перейти на відновлювані джерела енергії, бо підписала ту ж Паризьку кліматичну угоду, що й країни ЄС.

В Україні на сьогодні є 65 міст, життєдіяльність яких цілком залежить від роботи підприємств видобутку вугілля. Тож питання не тільки в економічній трансформації галузі. Йдеться про сотні тисяч людей, які мають і надалі жити і працювати, попри значне скорочення видобутку і зрештою закриття шахт.

У січні 2020-го уряд презентував проєкт Концепції зеленого енергетичного переходу України до 2050 року. Документ і досі залишається у статусі проєкту, однак саме у ньому міститься важливий пункт про повну відмову від вугілля до 2050-го та закриття всіх вугільних електростанцій і шахт.

У травні 2020 року було зроблено наступний крок: Кабмін створив Координаційний центр з питань трансформації вугільних регіонів України, куди увійдуть профільні урядовці, голови обласних державних адміністрацій, народні депутати, представники вугледобувних підприємств, профспілок, асоціацій органів місцевого самоврядування. Зокрема, члени Координаційного центру проаналізують реальний стан економіки та соціального забезпечення у шахтарських містах, запропонують варіанти нових напрямів для розвитку місцевої економіки та створення робочих місць, дослідять різноманіття і долю фахівців різних професій. У результаті спільної роботи має з’явитися Державна програма трансформації вугільних регіонів України. Місцеві громади розроблять ініціативи та концепції проєктів, що допоможуть зменшити залежність від видобутку вугілля.

Активні громади деяких шахтарських міст не чекають, поки згори їм спустять рішення про їхню долю. Вони розуміють, що закриття шахт є тільки справою часу, який варто використати на поступову справедливу трансформацію міст, життя яких залежить від індустрії. А саме: планувати розвиток регіонів, на які вплине відмова від викопного палива, перш за все враховуючи людей, які втратять роботу через зупинку шахт. Потрібно сфокусуватися на соціалізації колишніх працівників шахт у суспільстві: надати їм можливість займатися бізнесом, створювати нові робочі місця або допомогти їм знаходити себе в уже існуючих.

Так, за рік до створення національного координаційного центру мери монопрофільних міст разом із Донецькою торгово-промисловою палатою та місцевими громадськими організаціями створили Платформу сталого розвитку вугільних міст Донецької області. Сьогодні у Платформі беруть участь сім міст області — Вугледар, Добропілля, Покровськ, Мирноград, Новогродівка, Селидове і Торецьк.

Учасники Платформи долучалися до заходів європейських вугільних регіонів у Німеччині, а також у Брюсселі та Варшаві. Там вони вивчали досвід трансформації європейських країн і виступали на міжнародних зустрічах високого рівня.

Представники місцевих громад Платформи Донецької області нині разом працюють над спільною стратегією трансформації. Вона визначатиме пріоритети розвитку, розподіл ролей і функцій міст у співпраці. Також планується розробити спільну позицію щодо того, якої державної та міжнародної підтримки вони потребують, і створити конкретні проєкти, на які згодом шукатимуть фінансування та реалізовуватимуть їх на місцях.

За останні роки представники вугільних громад уже встигли розробити конкретні ідеї проєктів. У Вугледарі, наприклад, завдяки створенню об’єднаної громади є перспектива запуску індустріального парку, який зміг би забезпечити роботою частину шахтарів. Схожа ситуація у Покровську, де також створюють індустріальний парк і планують будівництво мікрорайону, щоб залучити у місто інвесторів. А у Мирнограді можливості бачать у підтримці малого та середнього бізнесу, туристичного бізнесу. Наприклад, розробляють проєкт індустріального музею на базі шахти, яку буде закрито під час трансформації. Надихалися прикладом шахтарського міста в Польщі.

Представники Платформи сталого розвитку за останні майже півтора роки також розробили кілька спільних проєктів, наприклад, використання шахтної води для альтернативного водо- та теплозабезпечення міст. Спільно міста працюють над розробкою програм навчання професій, що мають попит на ринку праці. Їх планують викладати у місцевих гірничих навчальних закладах. Ще одна ініціатива допоможе встановити сонячні електростанції на кількох комунальних закладах у кожному із семи міст Платформи сталого розвитку.

Успіх перепрофілювання міст, що повністю залежать від вуглевидобутку, залежить від того, чи залучали на всіх його етапах представників цих регіонів. Про це говорить досвід інших країн, зокрема Великої Британії, Німеччини, Австралії, Нідерландів, Чехії, Польщі.

Українському уряду варто прислухатися до представників європейських та українських міст, які вже взяли на себе відповідальність і почали працювати над стратегіями реорганізації.

От чотири важливі фактори для ефективної справедливої трансформації шахтарських міст, на думку представників Платформи семи шахтарських міст Донецької області:

•  представники шахтарських громад мають від початку бути частиною всіх національних процесів трансформації. Вони готові активно залучати представників місцевого бізнесу, громадських організацій, навчальних закладів і жителів міст;
• без пілотних проєктів перепрофілювання шахтарських міст у найближчі роки неможливо створити повноцінний національний план справедливої трансформації. Для впровадження пілотних проєктів знадобиться технічна допомога держави та міжнародних організацій. Міста учасники пілотів мають обиратися на прозорому відкритому конкурсі, а позитивний ефект від проєкту повинен отримати весь регіон;
•  на національному рівні необхідно створити фонди, які працюватимуть над рішеннями диверсифікації економіки, розвитку інфраструктури, екологічних наслідків, пенсійного забезпечення, освіти для шахтарських міст;
•  спеціальні програми зайнятості та перекваліфікації допоможуть послабити напруженість серед місцевих жителів, які бояться втратити роботу, доходи, соціальні переваги. Такі програми мають враховувати особливості кожного міста чи громади, тож варто залучати місцевих фахівців для адекватної оцінки потреб і особливостей.