Торг недоречний

Не розірвавши сформованого порочного кола, зупинити подальше падіння вітчизняних економіки та експорту практично неможливо.

Щойно DT.UA опублікувало докладний аналіз тенденцій в українській зовнішній торгівлі нинішнього року, як останні дані Держстату підкинули нову поживу для невеселих роздумів. Надії, що рекордний урожай допоможе компенсувати не лише падіння зовнішніх поставок в інших галузях, а й дефіцит валюти на внутрішньому ринку, не справджуються. І навіть 30-відстокове зростання нинішнього року зовнішніх поставок зернових і продуктів рослинництва не забезпечило позитивного балансу - за вісім місяців загальний обсяг експорту скоротився на 6,8%.

Більш того, у серпні ц.р., порівняно з серпнем 2013-го, він просів на 11,3%, хоча саме на серпень і вересень припадає пік продажів продукції АПК, яка, за ідеєю, і мала покрити експортні втрати. То у чому ж причина?

Як мертвому припарки

Звичайно, ключові фактори впливу на українську зовнішню торгівлю залишилися тими самими: події на Донбасі завдали найтяжчого удару по одній з основних експортних складових - металургії, у той час як кон'юнктура на одному з основних ринків збуту, російському, погіршується щодня. З початку року обсяги українських поставок у Росію скоротилися на 25,5%. Днями РФ знову запровадила санкції, тепер уже на ввезення рослинної продукції з України.

Недивно, що наші виробники намагаються переорієнтувати свої поставки на ринки Євросоюзу, благо, одержали там додаткові преференції. За вісім місяців український експорт у ЄС зріс на 15%. Але ринки Старого Світу вже давно сформовані, і на них десятиліттями працюють європейські виробники, що пропонують найчастіше якіснішу продукцію. Тож підкорювати нові висоти, особливо в умовах кризи, далеко не всі зможуть. Фактично нормально працювати в Європейському Союзі можуть тільки ті, хто там і раніше працював, уже привівши стандарти своєї продукції до європейських норм. Компанії, які ніколи не торгували з Європою, повинні провести модернізацію виробництва, змінити технічні стандарти виготовлення, отримати дозвільні документи. Так чи інакше, це коштуватиме їм чималих грошей. Тобто в найближчій перспективі вони не зможуть штурмувати європейські ринки.

Та й загальні умови для зростання в Україні поки що далеко не найсприятливіші. Якщо європейські виробники працюють у стабільному і найчастіше передбачуваному середовищі, то для українських підприємств ніяк не закінчиться саме "епоха змін", до життя при якій зі співчуттям ставляться мудреці ще з часів Конфуція. Постійні законодавчі зміни і невідворотне "покращення", яке не скінчилося навіть після краху його зачинателів, підривають не лише стабільність роботи бізнесу, а й довіру інвесторів, які хотіли б вести справи в Україні.

Уся світова економіка, і особливо європейська, також відчуває певні проблеми, пов'язані зі стагнацією, зниженням економічної активності та, крім іншого, купівельної спроможності населення. Тобто українські виробники фактично виходять на ринок, перенасичений пропозицією, і в більшості випадків з товаром нижчої якості.

Падіння цін на нафту, якому наївно радіє простий українець у надії на швидше вичерпання ворожих ресурсів, провокує зниження світових цін на продовольство, а тут уже приводів для радості немає. Адже у своєму експорті ми зараз робимо ставку саме на продукцію АПК. Серед різних товарних груп найбільше зниження було зафіксоване для цукру і молочної продукції, а також для зернових та олії. Незважаючи на те, що ціни на м'ясо залишаються високими і могли б бути стабілізуючим фактором, український експорт м'яса за вісім місяців зріс лише на 4%, а його частка в загальному обсязі - 0,6%.

Тож у недалекому майбутньому експорт у країни ЄС, нехай навіть здійснюваний на пільгових умовах, усе ж таки не перекриє негативного ефекту від скорочення поставок у Росію. Вирішенням проблеми може стати вихід експортерів на ринки третіх країн. Нинішня девальвація може зіграти на руку торговцям, тому що підвищує конкурентоспроможність експорту і відкриває значні можливості для збільшення поставок у треті країни. Але, на думку директора Інституту економіки і прогнозування НАН України Валерія Гейця, експортерам необхідне розуміння швидкоплинності цього позитивного ефекту: девальвація в короткостроковій перспективі, протягом року, може стати поштовхом для поліпшення ситуації, але в середньостроковій перспективі її потенціал разом із позитивним впливом вичерпається. Наприклад, чудовим ринком для експорту соняшникової олії може стати Індія, в якій останніми роками суттєво скоротилися посівні площі під олійні культури і спостерігається спад у виробництві рослинних олій. Більш того, різниця у вартості соняшникової і пальмової олії щороку скорочується, що також має допомогти вітчизняним виробникам. Та й підприємства машинобудування, які, до слова, почали переорієнтацію на нові ринки збуту ще в 2010 р., цілком можуть компенсувати втрату російського ринку в третіх країнах. Адже в Європі продукція нашого машинобудування неконкурентоспроможна, і для її виходу на ринок ЄС необхідна серйозна модернізація. Але й для закріплення на ринках Азії та Африки знадобиться щонайменше три-п'ять років.

Далі покладеш - дорожче продаси?

На думку економіста Олександра Жолудя, та обставина, що зменшення експорту металів не змогло перекрити збільшеного експорту зернових, виглядає дивно, адже врожай цього року справді дуже високий. "Звичайно, є трохи факторів, які могли б впливати на статистику. По-перше, пізніший початок збирання врожаю, по-друге, логістичні проблеми, пов'язані із втратою кримських портів, а потім і з обмеженою роботою Маріупольського порту. Наскільки мені відомо, нині дуже багато суден просто побоюються в нього заходити, внаслідок чого значну частину торгівлі припинено. Але в загальнонаціональному масштабі ці фактори не мали істотно позначитися на експортних показниках", - зауважує він.

Проте тією самою паличкою-стукалочкою економіки агробізнес не став. На нещастя для українських землеробів, цей рік, як і рік попередній, був урожайним абсолютно на всіх континентах, і дефіциту зернових, як, утім, й інших продуктів рослинництва, світові ринки не відчувають. Ціни на зернові знижуються постійно, фактично нівелюючи український прибуток від рекордного врожаю. На думку опитаних DT.UA експертів, на загальному тлі падіння цін на продукцію рослинництва та інших фінансових проблем, з якими зіштовхнулися наші великі агрохолдинги, спрацювало кілька чинників, які пригальмували експорт. Насамперед свою роль відіграло падіння виробництва та скорочення економіки, яке нинішнього року прогнозується на рівні 7–9%.

Експорт зернових справді зріс, але не корелює поки що з рекордно високою врожайністю. За даними Мінагропрому, фактичні обсяги експорту зернових із України станом на
21 жовтня 2014 р. становили 10,64 млн т. У тому числі пшениці експортовано 6,2 млн т, кукурудзи - 1,27 млн, ячменю - 3,08 млн та інших зернових - 135 тис. т. Також 377 тис. т зерна завантажено на судна. Таким чином, обсяги експортованих і підготовлених до експорту зернових становлять 11,02 млн т.

Проте, за даними моніторингу компанії "ПроАгро", з кінця вересня низка трейдерів зіштовхнулася зі зниженням обсягів закупівель продовольчої пшениці внаслідок стримування її продажів виробниками. Протягом серпня та більшої частини вересня ціни експортної пропозиції на пшеницю другого-третього класів становили 235–245 дол./т. Однак наприкінці минулого місяця ціна просіла в середньому на 5 дол./т, через що в портах закупівля зерна подешевшала на 50–100 грн/т. У результаті трейдери зіштовхнулися з серйозним падінням продажів і без постійного "цінового стимулювання" агровиробників купити зерно не можуть. Якщо враховувати, що на світовому ринку зерно також дешевшає, то його експорт із України знижуватиметься, адже постійно пропонувати завищену ціну торговці не будуть. Раніше деякі трейдери вже зазначали, що змушені платити за зерно більше за ринково обґрунтовані ціни, розраховуючи, що за час нетривалого зберігання на лінійних елеваторах світові ціни зростуть, і такі закупівлі в остаточному підсумку виявляться рентабельними.

Аналогічні зміни відбулися й на інших ринках. Наприклад, обсяги експорту українського борошна 2014/15 маркетингового року на 18% нижчі за торішні показники, а насіння та плодів олійних рослин - на 28%. Більш як наполовину (!) знизився експорт цукру та кондитерських виробів. Пояснень кілька. По-перше, на деякі товари, такі, як борошно, через ситуацію в Донецькій і Луганській областях зріс попит на внутрішньому ринку. По-друге, через загальне зниження світових цін на продукцію АПК не тільки трейдери, а й виробники намагаються притримати товар у надії потім продати його дорожче. От тільки через обмеженість можливостей зберігання далеко не всі можуть дозволити собі таку розкіш. "Зберігання зерна, наприклад, потребує постійного підсушування, а це додаткові витрати, у тому числі й на газ. У результаті ті, хто притримує зерно в елеваторах, попросту можуть втратити його, наприклад, якщо почнуться перебої з газом. Тому активне та значне зберігання врожаю в засіках навряд чи в підсумку виявиться економічно вигідним", - вважає Олександр Жолудь.

Очікування трейдерів на цей момент також не оптимістичні. На їхню думку, після необхідного продажу частини зібраного врожаю, відразу після збирання врожаю, уже в жовтні-листопаді виробники не поспішатимуть продавати його залишок. Такі, здавалося б, нехитрі махінації аграріїв, які зовсім не обов'язково принесуть їм реальну вигоду, точно можуть істотно вплинути на економіку та загострити існуючі проблеми.

"У нинішніх умовах скорочення валютних надходжень, спровоковане зниженням експортних доходів, дуже небезпечне. З одного боку, ми маємо досить серйозні боргові зобов'язання, які нам необхідно виконувати, з іншого - це погіршує й так катастрофічну ситуацію на валютному ринку, адже скорочення валютних резервів тисне на курс долара, - пояснює Валерій Геєць. - Втрата прибутку експортерів також безпосередньо позначається на доходах населення, зайнятого в експортоорієнтованих галузях. Поки що ситуація не критична, але саме по собі падіння експортних галузей неминуче призведе до зростання безробіття, і якщо його рівень досягне 20% (нині, за офіційними даними Держстату, він становить 9%. - Ю.С.), то економічні наслідки будуть дуже серйознимим.

Крім того, валютний дефіцит б'є по українських виробниках, які закуповують імпортну сировину. Обсяги торгів валютою на міжбанку скоротилися з 350–400 млн дол. до 160–200 млн на добу. І річ навіть не у невідповідності офіційного курсу долара ринковому та створеним умовам для валютних спекуляцій, а у відсутності валюти. У результаті імпортери змушені згортати поставки. За вісім місяців 2014 р. імпорт скоротився на 24%.

Це безумовний плюс тільки для торговельного балансу - його додатне сальдо за підсумками восьми місяців становило 1,2 млрд дол. "У серпні, утім, був зафіксований майже нульовий торговельний баланс - імпорт упав ще сильніше, ніж експорт, - коментує ситуацію Дмитро Боярчук, виконавчий директор "CASE Україна". - Тому, як ми бачимо, саме по собі скорочення експорту хоча й неприємне, але поки що проблем не створює. Однак така тенденція чинить сильний психологічний тиск насамперед на гравців валютного ринку - вони злякалися, що й стало ключовою причиною для панічних настроїв на валютному ринку".

Виходить замкнуте коло: через скорочення експорту країна недоодержує валюту, у результаті чого просідає імпорт, а валютна криза посилюється, що призводить до скорочення економіки та, у свою чергу, негативно позначається й на експортоорієнтованих галузях у тому числі. Отже, сьогохвилинне бажання аграріїв продати "завтра та дорожче" може мати набагато істотніші наслідки, ніж локальний конфлікт із трейдерами.

Ну а владі необхідно все-таки вийти за рамки передвиборної риторики й пошукати реальні способи розірвати це сформоване порочне коло. Може, хоч після закінчення виборів хтось візьметься за це всерйоз?