Сигнал дверима. Президента втягують у війну за НКРЗ

Як і прогнозувало «ДТ», Національну комісію регулювання зв’язку України (НКРЗ) залишають невдоволені. 23 липня ц.р. заяву про відставку за власним бажанням написав на ім’я президента України Олександр Скляров. На думку експертів, у такий спосіб він намагається спонукати главу держави дати відсіч Кабінету міністрів, який фактично курирує сьогодні галузевий регулюючий орган. Самому президенту сьогодні не до галузі зв’язку. Однак якщо в бійку за комісію втягнеться його офіс, то телекомунікаційному ринку України буде непереливки…

Відставка Олександра Склярова супроводжувалася кількома знаковими заявами. Своє звільнення він мотивував небажанням «брати участь у діяльності дискредитованого складу НКРЗ» і «незгодою з низкою рішень НКРЗ та окремими її посадовцями». На думку заступника директора Інституту інформаційного суспільства Ярослава Павловського, Скляров створює собі «репутацію, щоб отримати місце в наступному складі комісії, який буде сформовано після виборів». Зазначимо: так ринок плавно підводять до думки, що після виборів склад НКРЗ обов’язково зміниться...

Крім Олександра Склярова і раніше звільненого Сергія Апасова, невдоволення роботою НКРЗ відкрито висловлювали ще два її члени — Людмила Єжова і Петро Семерей. Можна спрогнозувати, що вони теж незабаром залишать комісію: важелів для впливу на її діяльність у них фактично не лишилося. Інше питання — вони це зроблять, подавши заяви про відставку до секретаріату президента, чи їх звільнить Кабмін.

Нагадаємо, що й досі має місце законодавча колізія, відповідно до якої за ст. 20 Закону України «Про телекомунікації» голову та членів НКРЗ призначає президент, а за ст. 23 Закону України «Про Кабінет міністрів» керівників колегіальних органів виконавчої влади, до яких належить НКРЗ, призначає Кабмін. Де-юре другий закон має пріоритет. У його перехідних положеннях записано, що раніше ухвалені нормативні акти мають бути приведені у відповідність до його норм. Цього, однак, не зробили. Проектом закону «Про внесення змін до Закону України «Про телекомунікації» №481, поданим 19 квітня ц.р. депутатом-соціалістом Євгеном Філіндашем, новий порядок призначення НКРЗ Кабміном передбачено. Справа за малим: Верховна Рада, котра мала ухвалити цей законопроект, почне працювати не раніше середини осені, і чи буде в її складі автор законопроекту — велике запитання.

Така ситуація демонструє недосконалість конституційної реформи, заручником якої став орган регулювання в телекомунікаційній галузі. Логічно було б прописати основи незалежності регулюючих органів та їхньої рівновіддаленості від різних гілок влади в самій Конституції — за прикладом Нацради з телебачення та радіо­мовлення та Антимонопольного комітету. Однак конституційна реформа — справа ще більш далекого майбутнього...

Нині ж, а саме — 25 липня, своїм розпорядженням №971 Кабмін затвердив нове «Положення про Національну комісію регулювання зв’язку», відповідно до якого голову та членів НКРЗ призначає Кабмін і за поданням прем’єр-міністра. Реакції секретаріату президента поки що не було. Але якщо глава держави вирішить відстоювати своє право призначати членів НКРЗ, це означатиме початок чергового витка протистояння між секретаріатом і Кабміном. Чи потрібно це президенту в контексті досягнутих хитких домовленостей із Партією регіонів про дострокові парламентські вибори? Навряд чи.

Утім, якщо ці домовленості зруйнуються з якоїсь іншої причини, то у глави держави розв’яжуться руки й у кадровому питанні. А на ринку вкотре виникнуть запитання щодо легітимності рішень щодо ліцензій і нормативних актів, прийнятих комісією за останні чотири місяці (в період керівництва призначеного Кабміном Володимира Звєрєва).

Однак наприкінці червня звільнений розпорядженням Кабміну від 12 травня екс-член НКРЗ Сергій Апасов подав до Дарницького районного суду столиці позов про визнання незаконними розпорядження Кабміну та наказу голови НКРЗ, якими його було звільнено. Він мотивує свої вимоги саме тим, що його призначив президент, а отже, лише президент мав право його звільняти. Раніше низка союзників Апасова — депутат-соціаліст Сергій Чукмасов і вже згаданий Ярослав Павловський — висловлювали впевненість у непохитних правових позиціях екс-комісара. Засідання суду щодо розгляду позову відбулося 1 серпня. Можна сміливо прогнозувати, що рішення у цій справі ухвалять не раніше, ніж восени буде призначено новий уряд, і політична обстановка в країні «устаканиться».

З відставкою Апасова та Склярова одне з найактивніших телекомунікаційних лобістських угруповань, пов’язане із Сергієм Чукмасовим, дніпропетровським бізнесменом Вадимом Шульманом, а також компаніями «Телесистеми України» і «Неофон», втрачає майже всі важелі впливу на галузь. Оскільки надії на судове поновлення Апасова в комісії в найближ­чій перспективі мало, та й навряд чи це поновлення поверне можливість впливати на ринкову ситуацію, групі залишається тільки всіляко просувати повну зміну складу НКРЗ. І секретаріат президента сприймається як найкраще знаряддя для цього.

Окрім «хитких політичних домовленостей», про які ми вже згадували, і того факту, що президенту зараз відверто не до НКРЗ і «телекому», є ще одна перешкода на шляху перетворення СП на таке знаряддя. У президентському таборі відсутні бізнесмени і політики, які мають активні інтереси в галузі. Ні, формально такі люди є. Наприклад, екс-міністр транспорту та зв’язку, а нині заступник голови секретаріату Віктор Бондар, який обіймав колись посаду у відомому телекомунікаційному інвесторі — компанії «Сигма-Блейзер» і доклав чималих зусиль, аби створення інтернет-сайтів усіх органів дер­жвлади було доручено «сигмівській» компанії «Софтлайн». Або депутат-нашоукраїнець Станіслав Довгий, свого часу «хазяїн» усієї галузі зв’язку країни. Але в лобіюванні якихось важливих для ринку рішень останнім часом ніхто з них не помічений. Тому президентську команду складно економічно мотивувати на «битву за НКРЗ». А на мотиви політичні надія слабка.

Однак у своєму листі президенту, відправленому наприкінці липня, Сергій Апасов зазначає, що був призначений на посаду саме главою держави, а звільнений Кабміном. І проводить пряму паралель із «невдалою спробою рейдерського формування конституційної більшості у Верховній Раді». Окрім цього, звільнений комісіонер нагадує президенту про ті беззаконня, що мають місце в НКРЗ. І просить доручити СБУ «унеможливити загрозу національній безпеці держави».

Двома місяцями раніше Апасов і його колеги вже просили президента доручити Генпрокуратурі перевірити низку фактів, на які вказали у своєму листі. Йшлося про перешкоджання діяльності Концерну РРТ і «Укртелекому» шляхом невидачі ліцензій, порушення при видачі ліцензій і підписанні документів від імені НКРЗ без відома її членів, несправедливий розподіл частотного ресурсу, штучне стримування впровадження технологій зв’язку третього покоління, використання фінансових ресурсів Центру радіочастот в інтересах окремих членів комісії, використання членами НКРЗ у своїх інтересах правоохоронних органів, і навіть про зниження надходжень до держбюджету від НКРЗ.

Секретаріат президента відповідні доручення дав. Протягом липня в НКРЗ відбулися перевірки СБУ та Генпрокуратури. Голову комісії не раз викликали на килим до секретаріату та інших органів. Але жодна з перевірок не виявила фактів, які потягли б на кримінальні справи чи інші оргвисновки, що відображено у відповідних актах.

Наприклад, з’ясувалося, що Концерну РРТ і «Укртелекому» було видано загалом понад сто ліцензій на використання радіочастот для радіорелейних ліній, а той десяток заявок, за якими комісія винесла рішення про відмови, неможливо задовольнити технічно. Надходження від НКРЗ до держбюджету впали лише за однією зі статей — видачі ліцензій на види діяльності, але за сукупністю статей, зокрема, за рахунок зростання плати за використання РЧР, зросли. Над можливістю видачі ліцензій на зв’язок третього покоління комісія працює (про підготовку положення про позабюджетне фінансування конверсії частот для 3G «ДТ» уже писало), і вже на кінець року оператори зможуть їх отримати. І таке інше.

Щоправда, діяльність комісії, особливо її апарату, ці перевірки значно ускладнили. У результаті голова НКРЗ Володимир Звєрєв, який неодноразово давав за останні два місяці пояснення щодо численних пунктів обвинувачень, людина на диво врівноважена як для сучасних управлінських реалій, наприкінці липня звернувся до прем’єр-міністра з листом, у якому зажадав «вирішити кадрові питання стосовно Склярова О.І., Семерея П.І. і Єжової Л.М.». У листі говориться, що ці члени комісії «не припиняють дій, спрямованих на дестабілізацію роботи НКРЗ та її апарату», і «свідомо вводять в оману найвищу посадову особу держави — президента».

Отже, на сьогодні ми маємо такий розклад сил у відносинах між державою і телекомунікаційним ринком.

Національна комісія регулювання зв’язку повністю інтегрована у виконавчу владну вертикаль і значною мірою контролюється урядом. Таким чином, якщо політична ситуація в країні дасть змогу призначити стабільний Кабмін, останній призначить склад НКРЗ (до речі, у положенні ніде не зазначено терміну, на який це робиться), і він проводитиме загальну ринкову лінію уряду в телекомунікаційній сфері. Для галузі, що втомилася від конфліктів і взаємних закидів у регуляторі, це не найгірший варіант. Як уже писало «ДТ», до демократії в цьому питанні ринок, схоже, ще не доріс.

Президент і його секретаріат на сьогодні не мають чітких інтересів на ринку зв’язку і не готові запропонувати йому власну стратегію взаємодії. Втім, усе може змінитися, якщо президент призначить на посаду голови секретаріату (чи когось із його заступників) людину, котра має більш-менш сформовані інтереси в сфері телекомунікацій.

У парламенті є єдине лобістське угруповання в телекомунікаційній галузі — на чолі із Сергієм Чукмасовим і Віталієм Чудновським. Щоправда, назвати виразницею інтересів усього телеком-ринку цю групу складно. Інші депутати, пов’язані з галуззю, — Станіслав і Тарас Довгі, Євген Зимін — в особливій законотворчій активності в інтересах фігурантів телеком-ринку не помічені. Проблема в іншому. Рада продемонструвала, що принаймні у сьогоднішньому вигляді вона не може служити інструментом ефективного законодавчого впливу на економіку. Тому ринку парламентське лобі в такій ситуації не вельми-то й потрібне.

Чи зміниться ситуація після виборів? Поживемо — побачимо.