Рік протримаємося, а далі?

Кінець минулого тижня приніс чимало приводів для хвилювань офіційних осіб, відповідальних за стан державних фінансів і платоспроможність держави як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках.

Вочевидь невдала публічна заява першого заступника міністра економічного розвитку та торгівлі Вадима Копилова про намір уряду провести реструктуризацію боргів перед МВФ, не тільки не узгоджувалася з більш ранніми заявами прем’єр-міністра Миколи Азарова про бажання домогтися від Фонду рефінансування (тобто фактично заміщення) виплат, які намічено на поточний рік новими траншами в рамках діючої програми stand-by. Це посіяло нові зерна непорозуміння між заокеанськими кредиторами та офіційним Києвом напередодні візиту міністра фінансів Юрія Колобова до Вашингтона. Постійному представникові МВФ в Україні Максу Альєру довелося спростовувати можливість реструктуризації чи відстрочки платежів через відсутність відповідних механізмів у практиці фонду.

Майже одночасно міжнародне рейтингове агентство Standard&Poor’s погіршило прогноз рейтингів України зі «стабільного» до «негативного» (при цьому довгостроковий рейтинг суверена був підтверджений на рівні «B+»), мотивуючи свої дії збільшенням ризиків недосягнення угоди з МВФ щодо рефінансування заборгованості України. Іншою причиною таких рейтингових дій S&P назвав невизначеність з перспективами переговорів України і Росії щодо цін на газ.

Уже наступного дня прем’єр-міністр М.Азаров заявив: «Для зниження рейтингу України немає жодних об’єктивних підстав, оскільки в січні був профіцит бюджету, ми маємо позитивні оцінки зростання економіки, співвідношення боргу до ВВП знижується і знаходиться на набагато нижчих позначках, ніж для більшості європейських країн». «Більше того, - наголосив глава уряду, - Україна стабільно розраховується за всіма своїми зовнішніми і внутрішніми зобов’язаннями».

Наразі зовнішні борги України справді значно менші, ніж в багатьох країнах - членах єврозони (причому як «хворих», так і «здорових»). Якщо в нас вони за підсумками минулого року становили 76,6% ВВП, то, скажімо, в Греції та Португалії перебували на рівні близько 250%, в Іспанії - 280%, Ірландії - понад 1000%. У Німеччині ж цей показник становив близько 170%, Франції - 230%, Британії - понад 400%.

Минулорічне скорочення відносної величини зовнішнього боргу (з 85% ВВП до вищезазначених 76,6%, хоча в абсолютному вираженні він зріс на 8,9 млрд. дол.) відбулося завдяки 5-відсотковому зростанню економіки.

Відчутно зріс торік лише борг у реальному секторі - на 10,9 млрд. дол. (до 67,7 млрд. дол.), з яких 4 млрд. дол. припадали на короткострокові торговельні кредити, значна частина яких іде на фінансування імпортних операцій.

Зовнішній борг державного сектору (включаючи НБУ) торік зріс усього на 870 млн. дол. (співвідношення знизилося до 20,2% ВВП), тоді як у банківському він продовжував скорочуватися (на 2,9 млрд. дол., до 25,2 млрд. дол.) завдяки стійкій тенденції дедоларизації кредитних портфелів фінансових установ. Усього починаючи з кінця вересня 2008 року банки скоротили свій зовнішній борг уже на 40% (17 млрд. дол.), а їх частка в загальному обсязі зовнішньої заборгованості знизилася з 41 до 20%.

Як зазначає директор департаменту з управління валютним резервом і здійснення операцій на відкритому ринку НБУ Олександр Дубихвіст, сьогодні навіть для банків з іноземним капіталом вигідніше залучати валютний ресурс на внутрішньому ринку, аніж на зовнішньому. «Вони проводять заміщення - заміщують дорогі зовнішні ресурси (внутрішніми). Наприклад, сьогодні ціна українських боргів на (зовнішньому) ринку - 8,5% річних. А якщо ми подивимося на індекс депозитних ставок, то вони зараз становлять 7,5%. Тобто вже на один відсотковий пункт вигідніше фондуватися на українському ринку», - зазначає представник НБУ.

За його словами, за минулий рік валютні депозити населення збільшилися на 17 млрд. грн. (в еквіваленті), при тому що банки повернули зовнішнім кредиторам майже 24 млрд. грн. (в еквіваленті). «З початку року ця тенденція не змінилася - банки залучили 4,4 млрд. грн. валютних депозитів і 4,6 млрд. повернули зовнішнього фондування», - розповідає О.Дубихвіст.

Уряд теж має шанс піти шляхом скорочення залежності від зовнішніх кредиторів - якщо не через погашення боргів за рахунок доходів бюджету, то принаймні завдяки заміщенню їх за рахунок ресурсів внутрішнього ринку. Представники Мінфіну вже неодноразово наголошували, що внутрішній напрям роботи - стратегічний у поточному році. За інформацією директора департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Міністерства фінансів Галини Пахачук, в 2012 році уряд через ОВДП уже залучив близько 12 млрд. грн. «З них 6,5 млрд. - у доларах (майже 800 млн. дол.). Решта суми була в гривнях. Тобто співвідношення 50 на 50», - зауважувала представник Мінфіну.

Та не варто очікувати, що в 2012-му суверен виконуватиме абсолютно всі зовнішні зобов’язання за рахунок внутрішньої валютної «заначки». І справа тут не лише в тому, що передбачаються чималі виплати (в червні доведеться погасити євробонди-2007 на 0,5 млрд. дол. і кредит «Внешторгбанка» на 2 млрд. дол.; ще «висять» близько 3 млрд. дол. позики МВФ (з урахуванням того, що 575 млн. дол. уже повернуто). Враховуючи нинішній попит на валютні ОВДП з боку банків (в їхніх авуарах - 8,6 млрд. дол.) та потенційний - серед населення («під подушками» - 50-70 млрд. дол.), здійснити їх, мабуть, було б можна. Водночас постає питання диверсифікації ризиків - необхідності залишити «подушку безпеки» на внутрішньому ринку у разі форс-мажорних обставин у світі.

Завдяки проведенню реструктуризації грецьких боргів поки що було усунуто (хоча б тимчасово) головний чинник невизначеності на світових ринках. І хоча перспективи економічного зростання майже всюди у світі (як у країнах ЄС, так і в США, Китаї та на більшості ринків, що розвиваються) залишаються доволі невизначеними, завдяки щедрості провідних центробанків в наданні ліквідності настрій міжнародних інвесторів можна оцінювати як відносно позитивний.

З огляду на ці обставини в українського суверена з’явилися певні підстави для оптимізму. Бодай поточні ціни вже випущених українських євробондів цьому сприяють. «Місяць тому наші котирування вторинних паперів на вторинному ринку за кордоном були в діапазоні 11-12%. Сьогодні ж ми вже маємо 8,75-9,1%», - зауважує Галина Пахачук.

Водночас посиленню впевненості українського уряду сприяє те, що йому, як повідомила Г.Пахачук, уже вдалося нагромадити близько 2 млрд. дол. на власних рахунках. Це, як мінімум, означає, що «авралу» з розміщенням і переплат по запозиченнях не повинно бути.

Однак надмірно тішитися теж не слід - настрій псують вищезгадані фактичне замороження співпраці з МВФ та «свіже» зниження прогнозів суверенних рейтингів S&P. А котирування 5-річних CDS України станом на 22 березня знову підскочили до 791 пункту.

До кінця березня, як це було заплановано, уряд на зовнішній публічний ринок уже точно не встигне вийти (був намір випустити бонди на 1,5 млрд. дол.). А от у квітні-травні певні шанси все ж таки є.

Однак все вищеперелічене - це тимчасова проблематика. За якою залишається невирішеним значно важливіший перелік питань. Серед яких - усе ще надмірна доларизація вітчизняної економіки.

«Сьогодні країни-лідери намагаються продовжити попередню експансію валют, які вільно конвертуються, і, відповідно, сформувати механізм отримання доходів у своїх країнах, прибутків і економічного зростання за рахунок тих, хто користується цими фінансовими інструментами і цими грошима. На превеликий жаль, сьогодні це коло питань для нас залишається нерозв’язаним», - наголошує директор Інститут економіки та прогнозування НАН України Валерій Геєць.

Справді, вирішити питання доларизації економіки Україні поки що так і не вдалося. Однак певні зрушення в цьому напрямі таки є. Взяти хоча б кредитний портфель банків. Однак очевидно й те, що принаймні в середньостроковій перспективі іноземна валюта залишатиметься вагомим чинником фінансової системи України. І логічне запитання - як ефективно і безпечно задіяти цей ресурс? На думку старшого радника «Альфа-Банку» Романа Шпека, чи не ключовий аспект тут (разом із розвитком інструментів хеджування валютних ризиків, завдяки яким вдалося б трансформувати валютні пасиви в гривневі) - довіра до влади. А базуватися вона має на передбачуваності дій «слуг народу» та якісній інформаційній політиці. Банкір вважає, що регулятор має, наприклад, не просто давати «сухі» прогнози, а й озвучувати аргументи, чому він думає так, а не інакше, щоб дійсно переконати свою аудиторію - ринок.

«Більшість аналітиків схиляються до того, що стан торгівельного балансу буде від’ємний - 13-14 млрд. дол. Офіційні прогнози говорять, що він становитеме 9,7 млрд. - такий, як і торік. Мені як платнику податків важливо зрозуміти, за рахунок чого буде такий стан платіжного балансу, як минулого року, коли ціни на газ були зовсім іншими. Можна ж пояснити: буде скорочення енергоспоживання, зменшення імпорту і т.ін. І якщо аргументи будуть такі, як для розумних людей, тоді буде більше довіри», - зазначає експерт.

Проблема довіри особливо актуальна для простих громадян, які зазвичай демонструють довіру до влади частими відвідинами обмінних пунктів. Якщо в сусідніх країн ослаблення національної валюти на 5-10% проходить майже непомітно, у нас розмови про це - привід для паніки.

Приводу для паніки щодо боргової ситуації у поточному році, незважаючи на її складність, все-таки немає. Попри те, що обсяг короткострокового зовнішнього боргу (має бути погашений у наступні 12 місяців), за оцінками аналітиків «Райффайзен Банку Аваль», сьогодні зріс до 56,8 млрд. дол. (45% усього зовнішнього боргу, на державний сектор у цій сумі припадає 7,3 млрд. дол.), ризик рефінансування цієї заборгованості не виглядає надто значним з огляду на той факт, що її 60% припадає на компанії реального сектору, в яких заміщення короткострокових боргів останнім часом навіть перевищувало 100% (фактично кошти в більшості випадків надходять від споріднених офшорних компаній). «У нинішній ситуації, якщо в світі не станеться чогось екстраординарного, держава розв’яже поточні проблеми. Питання є, але вони будуть вирішені, - каже Валерій Геєць. - Макроекономічна політика поточної, короткострокової ситуації досить ефективна і в цьому контексті. Ми навчилися жити в рамках цього короткого періоду - рік, півтора. Але поточний інструментарій здатен забезпечити економічне зростання на рівні тільки 2-3%, можливо, навіть 4-5%, однак не більше. Якщо ж ми матимемо таке економічне зростання, то все нагромаджене сьогодні, не лише у нас, а й у багатьох країнах, не дає можливості розв’язати всі ті проблеми, які й сформували цю ситуацію, - інфраструктурні, житлові тощо. Тож хоч куди поверніть, це нічого не дає».

За словами вченого, для вирішення вищеперелічених проблем треба визначити цілком зрозумілу стратегічну лінію - вона має бути не тільки задекларована, а й реалізуватися. «А це потребує вже зовсім інших інструментів і інститутів, усього того, що працює на випереджувальний розвиток», - підкреслює В.Геєць.

Золоті слова... От тільки слова у нашій країні, особливо у чиновників, надто часто розходяться з ділом…